24 серпня українці святкуватимуть 32 річницю проголошення незалежності України. Польща була першою іноземною державою, яка її визнала.
Про те, як відбувався цей процес та які були його передумови розповідає історикиня та журналістка UAinKrakow.pl Тетяна Яцечко-Блаженко.
Спільна боротьба поляків та українців проти більшовиків
Ще у XX столітті поляки та українці боролись разом проти спільного ворога. 21 квітня 1920 року між Польською Республікою та УНР був підписаний договір, відомий, як «Пакт Пілсудського-Петлюри».
За умовами договору Польща визнавала незалежність УНР та обіцяла українцям допомогти звільнити українську територію від більшовиків до Дніпра. Натомість до Польщі мала відійти Галичина та п’ять повітів Волині.
У квітні 1920 року поляки допомогли українцям звільнити Київ від більшовиків. Все відбувалось дуже швидко, і в результаті вже 9 травня на Хрещатику пройшов парад українських та польських військ.
Проте більшовики розпочали контрнаступ і в середині серпня 1920 року були біля Варшави.
Переломним моментом у радянсько-польській війні стала Варшавська битва, яка тривала з 13 по 25 серпня 1920 року. У ній українські військові з’єднання УНР разом з польським військом боролись разом проти армії Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.
У Варшаві вклад у битву увіковічнили, створивши сквер імені генерала Армії УНР Марка Безручка, який був одним із найбільш видатних представників українського війська та у 1920-1930-тих роках жив у варшавському районі Охота.
Як польська еміграція підтримувала Україну
Після подій Другої світової війни, відносини між українцями та поляками погіршилися. Одним із тих, хто хотів їх налагодити був поляк Єжи Ґедройць — головний редактор паризького щомісячника «Культура» (1947-2000).
Єжи Ґедройц разом із польським журналістом Юліушем Мєрошевським в кінці 1950-х років проголосили геополітичну доктрину: «Не може бути вільної Польщі без вільних Литви, Білорусі та України».
Єжи Ґедройць (1906-2000), польський громадський діяч, головний редактор паризького щомісячника «Культура» (1947-2000). Джерело: Wikimedia Commons.
Головний редактор «Культури» запрошував до співпраці українських авторів, які на сторінках журналу розповідали про своє бачення стосунків між нашими народами.
Найавторитетнішим автором-українцем для Єжи Ґедройца був Богдан Осадчук — професор Берлінського університету.
Єжи Ґедройць підтримував зв’язок з українськими поетами та прозаїками 1920-1930-х років «Розстріляне відродження». Він ініціював та у 1959 році видав першу антологію репресованої сталінізмом української літератури 1920–1930 років.
Як польський дисидентський рух сприяв українській незалежності
Вплив польської «Солідарності» в Польщі на опозицію в Україні
17 вересня 1980 року у Польщі було створено незалежну профспілку «Солідарність». Її громадянський рух об’єднав майже 10 мільйонів поляків.
Українські дисиденти контактували з польськими опозиціонерами та в багато в чому брали приклад. Так, у 1986 році в місті Жданові (нині – Маріуполь) по прикладу «Солідарності» було створено «Суспільну групу громадської ініціативи».
У 1988 дисиденти Михайло та Богдан Горині активно налагоджували стосунки з керівництвом польської «Солідарності». У цьому процесі важливу роль зіграли представники української меншини у Польщі, а також церкви.
У 1989 Богдан Горинь поїхав до Польщі, де зустрівся з депутатами Сейму і дав інтерв’ю виданню «Gazeta Wyborcza», яке вийшло із заголовком «Ми хочемо бути незалежною державою».
Варшавська акція на підтримку В’ячеслава Чорновола
У 1979 році польські опозиціонери підтримали В’ячеслава Чорновола, який тоді був у радянській в’язниці. У рамках протесту вони розмістили листівки із фото В’ячеслава Чорновола у вітринах варшавських магазинів із комуністичною пресою. У такий спосіб вони хотіли поширити інформацію про те, що відбувається в Союзі.
Участь поляків у з’їзді РУХ-у
Знаковою політичною силою, яка відіграла роль в боротьбі за незалежність України був Народний рух України (Рух) на чолі з В’ячеславом Чорноволом.
Рух створили у 1989 під час Першого установчого з’їзду. У цій події взяла участь також делегація з Польщі. У її складі були Адам Міхнік — головний редактор видання «Gazeta» Wyborcza, Володимир Мокрий — україніст із Кракова, Богуміла Бердиховська — громадська діячка з Варшави, Францішек Сак — депутат Сейму та Богдан Борусевич — заступник голови профспілки «Солідарність».
Польська делегація на з’їзді Руху, 1989 році. Зліва направо: Францішек Сак, депутат Сейму; Богуміла Бердиховська, громадська діячка; Богдан Борусевич, заступник голови профспілки «Солідарність», Адам Міхнік, депутат Сейму, головний редактор «Газети виборчої». Джерело: zbruc.eu
Адам Міхнік в одному з інтерв’ю поділився враженнями від побаченого на з’їзді в Києві:
«Я був під великим враженням від усього побаченого, адже це було пробудження України. Атмосфера у залі засідань нагадала мені пережите у Польщі на перших вічах «Солідарності» в 1980 році… Взагалі, перші два слова, які спадають мені на думку, коли згадую той незабутній з’їзд Руху, – це рішучість і пробудження. Я бачив народ, який виплюнув заштовхнутий йому в уста кляп».
На тому з’їзді Адам Міхнік звернувся до українців і наголосив, що поляки їх підтримують: «Нехай вам доля сприяє, хай вам Бог дає силу, хай живе вільна демократична справедлива Україна!».
Після виступу у залі дві хвилини не стихали овації.
Проголошення незалежності
У липні 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, що стало важливим кроком на шляху до незалежності.
У відповідь вже за декілька днів Сенат Польщі видав ухвалу, у якій були такі слова: «Поляки, які свободу і незалежність Вітчизни вважають своїми основними цінностями, цілком розуміють той переломний момент в історії України, — сусіда, з яким бажають жити як рівні і близькі собі народи, а також розвивати співпрацю у всьому…».
24 серпня 1991 року відбулась позачергова сесія українського парламенту, під час якої ухвалили Акт проголошення незалежності України. Його підтримали 346 із 362 присутніх нардепів. Під будівлею Верховної Ради тоді зібралося 50 тисяч людей, які гучно вітали історичне для України рішення.
1 грудня відбувся референдум, у якому понад 90% людей, що взяли участь у голосуванні, підтримали незалежність України. Вже на наступний день Польща і Канада першими визнали нову державу та привітали українців.
В одному зі своїх інтерв’ю тодішній президент Польщі Лех Валенса згадує:
«Я і моє покоління виховувалися у дусі, що немає вільної Польщі без вільної України. Не дивлячись на проблеми, які ми створювали одне одному, насправді ми знали, що повинні бути разом і в правильному місці. Тому ми чекали на Україну, а потім багато робили для України, щоб ми могли одночасно вступити до Європейського Союзу та НАТО. І такі плани були. Ми мало про це говорили, бо Росія підслуховувала. Але ми багато робили».
18 травня 1992 року був підписаний Договір між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини та співробітництво.
Читайте також: 5 книжок про історичних постатей, які єднають українців та поляків
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Розповідаємо першими новини для українців у Варшаві — підписуйтесь на телеграм UAinWarsaw.
Розповідаємо першими новини для українців у Познані — підписуйтесь на телеграм UAinPoznan.
Текст: Тетяна Яцечко-Блаженко
Титульне фото:UAinKrakow.pl