Дмитро Зезюлін із Latexfauna: “Якщо можеш виїхати, щоб зробити щось корисне для країни, то треба це робити” [16+]

21 червня в Кракові в рамках благодійного туру відбувся концерт гурту Latexfauna. Також музиканти відвідали Градець-Краловий (Чехія), Варшаву, Лодзь та Познань. 

Після краківського концерту журналітка  UAinKrakow.pl  Анастасія Олексюк взяла інтерв’ю у лідера гурту Дмитра Зезюліна та поспілкувалася з ним про результати туру, мистецтво під час війни, реакцію на суржик та невипущений альбом з “гейською естетикою” .

Знаєш, що найбільше привернуло мою увагу на концерті? Що ти вивчив польські слова. 

Так а шо їх вчити?! Я ходив на курси польської мови, бо думав поїхати сюди на навчання. У Лодзі я вийшов з рейсового автобусу, яким ми їхали, і пішов купити гітаристу воду. Я подумав, що він буде на мене чекати, а він сів в автобус і поїхав. Тільки барабанщик помітив, що мене немає. Я сів у таксі, домовився з якимось дідом по-польськи. Кажу: “Нам треба доганяти автобус”. І ми вже майже його наздогнали, але водій відмовився зупинитись, бо це порушення правил руху. Тому я чекав у Лодзі, поки організатор машиною приїде з Варшави і мене евакуює.

Чи важко було організувати тур в умовах війни?

Спочатку нас запросили виступити в Чехії, а потім вже інші організатори принагідно запропонували виступити в них. Ми подали документи в Міністерство культури, щоб нам, чоловікам призовного віку, дозволили виїхати до 27 червня й провести благодійні концерти. 

Скільки грошей ви вже назбирали й куди будете відправляти? 

На початку ми збирали на пікапи та джипи для розвідки ЗСУ. Разом з Яковом Матвійчуком (організатором Zaxidfest – прим. авт.) приганяли з Польщі  машини на бляхах. Мій рідний брат почав збирати гроші на комп’ютери, які захищені від вологи та ударів. Також збирали на кровоспинні турнікети САТ. А зараз  —  у фонд “Повернись живим”. 

Зі сцени ти сказав про Женю з гурту Курган і Agregat, який ніде не афішує, що служить в ЗСУ. Ти думаєш, це погано, коли хтось виставляє таке на публіку? 

Є люди, які роблять це заради піару. Є артисти, які своєю риторикою нанесли дуже великої шкоди нашій країні. Навіть якщо вони зроблять 1000 подвигів і навіть помруть, то це не окупить тієї гадості, якої вони наробили, говорячи щось в інтерв’ю медведчуковським канальчикам. Тому якщо деякі артисти прогинались у 2014 році й казали, що “ми тут за дружбу з расєєй”, то пішли вони в сраку!

Чи треба чоловікам, які займаються мистецтвом, виїжджати з-поза країни і показувати свою творчість, чи краще залишатися в країні? 

Якщо ти можеш виїхати, щоб зробити щось корисне для країни, то треба це робити. Проте я не засуджую людей, які виїхали і не повертаються, бо бояться призову. Людина не має йти на війну через те, що її забирають. Людина має йти на війну, бо вона відчуває, що має туди піти. В Україні достатньо людей, які хочуть воювати. Солдат повинен мати сильний моральний дух і хотіти вбивати ворога. Я не тікаю з країни і не тікав, хоча й мав таку можливість, бо у мене є білий квиток — я астматик. Але якщо мене призовуть, то готовий піти. 

А щось нове написав з початку війни? 

Пісню “Іван Богун”! Коли тривали бомбардування Києва, я жив у Коломиї на вулиці Івана Богуна і в якийсь момент подумав, що можна написати пісню про то, що Іван — класний коханець, який спить з жінками свого ворога.  Ми з Іллею зіграли її на гітарі, але ще навіть не маємо нормального аранжування до цієї пісні.

Чи є якась реакція публіки на те, що більшість пісень написані суржиком? Чи щось змінилося з початку війни? 

У нас 50/50 пісень, насправді. Люди концентруються на суржику, бо в них тригер. А суржик — краска. Не треба дивитись, як звучить слово, треба дивитись на те, на що слово вказує. А воно показує бекграунд ліричного героя.

Ну дивись, наприклад, якщо чоловік каже: “Мене в тобі все влаштовує”, то для мене це такий надмінний сноб. А коли тобі тіпочок, який випив чарочку, каже: “Мене в тобі всьо устраює”, то це взагалі інші емоція! Інший ліричний герой, який виріс в іншому контексті. Це такий напівтон, шершавість, яка робить героя харизматичним. Коли він неідеальний, коли в нього купа недоліків, і саме вони його роблять гарним. 

Чи будуть ще якісь тури пізніше? 

Турів не поки буде, але ми написали альбом, він вже лежить готовий. Дуже красівінький, дуже класнінький. Ми навіть вже обложку зробили (показує).

Ой, вона така гламурненька! Цей герой на малюнку мені чимось на Кена схожий. 

У нас у групі є тяга до гейської естетики. Хоча я сам гетересекусуал, у мене є дівчина, але  мені здається, що чоловіче тіло гарне і привабливе. Ми художнику поставили завдання, що хочемо кентавра з тілом собаки, бо альбом називається “Сенбернар”, головна пісня має аналогічну назву. Вона про те, як у чувака в дитинстві була собака і він з нею дружив, а після 40, коли він трохи переборщив з кокаїном, вона прийшла до нього, коли він помирав. Думаю, що це буде дуже крутий альбом, який посяде своє місце в історії української музики.

А коли він вийде? 

Він мав бути ще в березні, але сталось те, що сталось. Я б дуже хотів, щоб він вийшов осінню. Наперекір усьому, його мать!

*У тексті збежена оригінальна лексика співрозмовника. Нецензурні слова частково змінені авторкою.

Читайте також: Фронтмен гурту СКАЙ Олег Собчук про зброю в руках, майбутній альбом та українську культуру під час війни

Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.

Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.

Текст: Анастасія Олексюк
Фото: Надія Пожитонова