Shopping Cart
“Коли напише якийсь військовий, що це улюблена пісня його взводу – тоді розумієш, що все робив не дарма”, – лірник Гордій Старух uainkrakow3 1 1024x684

“Коли напише якийсь військовий, що це улюблена пісня його взводу – тоді розумієш, що все робив не дарма”, – лірник Гордій Старух

Зміст

Свою історію розповідає Гордій Старух. Після початку повномасштабної війни він з родиною переїхав до Кракова. Про перетин кордону, безсилля, волонтерство та музику він розповів UAinKrakow.pl

“Коли напише якийсь військовий, що це улюблена пісня його взводу – тоді розумієш, що все робив не дарма”, – лірник Гордій Старух uainkrakow4

Гордій Старух — український музикант, співак, майстер лір, колишній учасник гурту Joryj Kłoc. Брав участь в 11 сезоні талант-шоу “Голос країни”. Він відроджує традицію виготовлення колісних лір та гри на них. Популяризує українську культуру – народну музику та пісні поєднує з електронним звучанням. Відомий не тільки в Україні, а й за її межами. У 2021 році виступав у Кракові на концерті з нагоди Дня Незалежності в рамках фестивалю АRT-Пікнік. 

Перші дні повномасштабної війни

Вранці 24 лютого ми з жінкою відкрили Телеграм і зрозуміли – почалося. Спочатку це, звичайно, шок, намагаєшся зрозуміти, що коїться та що робити далі. Думали їхати в село під Львів до мого батька, але потім зрозуміли, що не хочемо ризикувати, і ухвалили рішення виїхати за кордон. Ми подумали, що так буде найбезпечніше перш за все для дітей. У нас у Польщі є друзі, які почали організовувати волонтерський хаб недалеко від кордону, і які були готові прийняти нас. 

Об одинадцятій годині ранку вже виїхали зі Львова, близько одинадцятої вечора були на кордоні. Тоді стало відомо, що нікого з чоловіків не випускають. 

Я знаю свої права і був впевнений, що мене як багатодітного батька випустять, але почув відмову. Найважче було повертатись у машину і пояснювати дітям, що я лишаюсь, а вони з мамою мають їхати далі. Родина не погодилась, тому ми вирішили почекати наступного дня – може, щось проясниться. 

Позасинали в машині, а о четвертій ранку пережили ще один стрес. Вибіг прикордонник і крикнув: “Воздух! Всі в посадку!”. Там було велике скупчення машин, і щось летіло – чи то безпілотник, чи то розвідувальник. Ми розбудили дітей і побігли в поле. Поруч був цвинтар, і ми як були полягали між могилами. Просиділи там до восьмої ранку. Після цього я вирішив ще раз перевірити чи є якась нова інформація щодо мого пропуску. На жаль, ситуація не змінилася. Зважаючи на обставини, ми таки вирішили, що Дарія (дружина Гордія, – авт.) з дітьми мають сісти в автобус і їхати до Польщі, а я повернуся додому і  чекатиму, поки ситуація проясниться.

За кілька днів з’явилось уточнення, що багатодітні чоловіки можуть виїжджати за кордон. Після цього перетин пройшов майже без проблем. 

Перші дні в Польщі

Постійний потік інформації з України пригнічував і забирав сили. Єдиним порятунком на початку була волонтерська робота. Ставало трохи легше, коли допомагав у волонтерському штабі, який на той час був у кав’ярні-книгарні NIĆ. До Кракова я приїхав своєю машиною, отже, міг перевозити речі по Кракову і між містами. Допомагав у навантаженні та розвантаженні фур із гуманітарною допомогою. Словом, брався за всю роботу, яка була. Це трохи допомагало не думати весь час про новини, бо інакше я ходив по хаті як тінь. 

Потім почали запрошувати на благодійні концерти. Друзі з фонду “Folkowisko” організовували захід для волонтерів. Від перших днів війни недалеко від кордону фонд створив логістичний центр, де приймали гуманітарні вантажі і відправляли їх в українські міста. Також там допомагали людям, які щойно перетнули кордон. Більшість волонтерів працювали практично без вихідних, тому фонд вирішив зробити для них концерт. Це була для них можливість трохи відпочити. 

Були ще закриті заходи, на яких збирали кошти для України. Я був радий приєднатися та робити те, що я люблю, допомагаючи своїй країні. 

Про Краків

Я виріс у старій частині Львова, тому Краків – дуже комфортне місто для мене. Я не міг би, мабуть, жити в сучасному районі з багатоповерхівками.  

“Коли напише якийсь військовий, що це улюблена пісня його взводу – тоді розумієш, що все робив не дарма”, – лірник Гордій Старух uainkrakow7

Ще в Кракові хороші дороги. Раніше я не мав змоги пересуватися по місту своїм автом, а тепер можу оцінити, наскільки комфортно так їздити. Якщо не брати до уваги затори, то в місті, на мій погляд, хороші дороги. 

Музика та благодійність

З переїздом до Кракова в мене з’явився час займатися виключно музикою, оскільки справу виготовлення лір перейняли брат та кум, які залишились у Львові. Але повернення до музики не було легким.

У перші тижні музика взагалі не писалась. Тоді якраз відбувались інтенсивні бої, хотілось якось висловити це музикою, підтримати бойовий дух. Я сідав писати, а воно не йшло. 

Із творчого застою вивела потреба допрацювати альбом “Брама”, реліз якого був попередньо запланований на середину березня. Я відчував, що людям треба ця музика, тому не міг його залишити недоробленим. 

Там уже була прокладена колія, залишались останні штрихи. Так маленькими кроками робота над альбомом повернула мене до створення музики. Спочатку ти вкладаєшся в альбом, а потім він вкладається в тебе. 

Потім мене запросили на Радіо Краків, і мій альбом зайшов. Зараз все ще тримається в топі альбомів радіохвилі. 

Але війна вплинула на мої виступи. Є такі пісні, під час пояснення яких у мене часто підступає клубок до горла, і тоді я швидко закінчую розповідь і починаю грати. Одна з таких пісень – це “Ey, güzel Qırım”. Це пісня про примусову депортацію кримських татар. Її написали далеко від рідного дому. У ній багато туги та суму за Батьківщиною. 

Є ще одна пісня, яка зараз має особливе значення для мене – це “Дубе”. Іноді накриває від того, що я не в Україні, від того, що далеко від близьких, що зараз не зі своїм соціумом, а потім напише якийсь військовий: “Чувак, дякую за пісню! Це улюблена пісня мого взводу! Ми співаємо її перед боєм!”. Після цього заходиш у Тік-Ток і дивишся, скільки класних відео змонтували під цю пісню: там бої, хтось у полі сидить, окоп риє або засіває поле. Тоді розумієш, що все робив не дарма.

“Коли напише якийсь військовий, що це улюблена пісня його взводу – тоді розумієш, що все робив не дарма”, – лірник Гордій Старух uainkrakow9

Продаж альбомів та заробіток з концертів дають можливість донатити кошти різним організаціям. Мені дуже подобається ідея фонду “Musicians Defend Ukraine” – вони допомагають музикантам, які зараз на війні. А ще заніс трохи своїх дисків до кав’ярні-книгарні NIĆ, і 100% з їхнього продажу підуть на Фонд масових видовищ (Fundacja Widowisk Masowych – авт.), який від першого дня війни допомагає військовим та лікарям.

Читайте також: Давні традиції і проблеми сьогодення. Про що співали на українських концертах фестивалю EtnoKraków Rozstaje

Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.

Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.

Спілкувалася: Анастасія Мартиненко

Фото: Саша Сергієнко



Рейтинг: 5/5 / кількість голосів: (2)

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наші партнери:

Fundacja Instytut Polska-Ukraina

Klub Ukraiński w Krakowie - Fundacja Zustricz

The Jewish Community Centre of Krakow

Salam Lab, Laboratorium Pokoju.

Szlachetna Paczka -Pomoc potrzebującym - ubogim, dzieciom, seniorom, chorym i niepełnosprawnym.

NIĆ. Kawiarnio-księgarnia.