Shopping Cart
Фронтмен гурту СКАЙ Олег Собчук про зброю в руках, майбутній альбом та українську культуру під час війни dsc 8552 1024x684

Фронтмен гурту СКАЙ Олег Собчук про зброю в руках, майбутній альбом та українську культуру під час війни

Зміст

19 червня в кав’ярні-книгарні NIĆ гурт СКАЙ зіграв концерт у рамках благодійного туру Європою. Журналістка UAinKrakow.pl Анна Каленіченко поспілкувалася із солістом гурту Олегом Собчуком про волонтерство, концерти на передовій та українську культуру. 

Як виглядало ваше 24 лютого?

Я тоді був у Карпатах. О 5 ранку мені зателефонував знайомий і сказав, що все почалось. Я поїхав до батьків у Тернопіль, а там уже почав думати, що робити далі, як допомагати та підтримувати. Дружина з дітьми вже їхали з Києва. Через два дні я довіз сім’ю до міста Чоп і вони поїхали за кордон, а я повернувся і вступив у Тернопільський добровольчий загін.

Довго ухвалювали рішення взяти до рук зброю?

Ні, не роздумуючи вирішив, що треба. Тоді всі піднялися, всі допомагали. На той момент не було вибору “брати чи не брати”: звісно, що брати. Ми не знали, куди орки підуть і де вони зупиняться. Вночі патрулював, а вдень волонтерив, виступав для переселенців, ганяв автівки для бійців. Ми не були ані в рядах ЗСУ, ані в ТрО, це був добровольчий батальйон. Ми охороняли власні домівки, які знаходилися біля стратегічного об’єкта. Коли наші послуги вже не були потрібні, то переключилися на інший види допомоги.

Як поєднували волонтерство й службу?

Уночі я охороняв, вдень допомагав переселенцям, надсилав гуманітарну допомогу. Там багато чого було – 2 тонни медикаментів з Тернофарму в Київ, наприклад. Пацани, з якими охороняв, сказали, щоб я йшов заробляти гроші для них. Так я почав організовувати благодійні концерти. Ми виступали для переселенців, збирали кошти.

Фронтмен гурту СКАЙ Олег Собчук про зброю в руках, майбутній альбом та українську культуру під час війни dscf6707 1 2

Ви неодноразово організовували концерти для бійців на передовій. Як воно – співати під звуки вибухів?

Це честь – співати для таких людей. Тиждень тому ми виступали в Яворові. Хлопці якраз їдуть на передову. Ми не виставляємо багато інформації про те, як допомагаємо, що ми робимо і де виступаємо, бо це може нашкодити. Ми виставляємо те, що нам дозволяють показувати. Я не хочу піаритись на війні. Я не хочу, щоб через мою фотку кудись прилетіло.

Як за ці чотири місяці у вас змінилися цінності?

Я ще більше став любити Україну. Я її й так любив, а зараз ще більше люблю. Цінності в мене завжди були проукраїнські. Це не той випадок, коли тобі швидко треба міняти шапку або перефарбовуватись. Слава Богу, в мене з тим все окей. Мої погляди на життя просто посилилися, набули яскравого контрасту.

Чи пишуться нові пісні в умовах повномасштабної війни?

Нові пісні не пишуться. У голові багато ненависті. Я б не хотів, щоб ці почуття перемогли. Ми зробили разом із легендарним американським гуртом Switchfoot дует. Це не просто пісня – це для збору коштів. Уже зібрали більше 13 тисяч доларів для фонду “Food for hungry”, який перерахує кошти переселенцям з України в Польщі. 

Пісня “Не відступати і не здаватись” стала свого роду девізом для наших солдатів. Що вас мотивує не здаватися?

Війна. Я вважаю, кожен має встати і хоч щось зробити, те, що в нього виходить найкраще. Нас найбільше заряджає реакція людей. Якщо я бачу, що людям це подобається, читаю їхні коментарі – розумію, що ми на правильному місці. Сьогоднішній концерт – це також поєднання приємного з корисним. Ми заряджаємо одне одного, збираємо кошти, допомагаємо й працюємо на нашу спільну перемогу.

У вас восени 2022 мав вийти новий альбом. Чи вийде він вчасно?

Скоріше за все, він восени не вийде. Чотири пісні як сингли вже записані. Ми плануємо випустити десять. Вийде тоді, коли будуть сили, час, фінанси і натхнення. Зараз не пишеться нічого. Ми з хлопцями з гурту зійшлися на тому, що після нашої перемоги продовжимо.

Яка вона – культура війни?

Зростання патріотизму, це логічно й класно. Шкода, що аж такою ціною наша культура зміцнюється. Вона обростає новими гранями, новими фарбами. Українська культура зараз кривава, сумна, але дуже сильна й смілива. Це відчувають всі в цьому світі. 

Фронтмен гурту СКАЙ Олег Собчук про зброю в руках, майбутній альбом та українську культуру під час війни dsc 8625 1 scaled

Існує така думка, що концерти й веселощі під час війни “не на часі”. Чи погоджуєтеся з цим?

Є таке, звісно. Але, наприклад, цей концерт реально допомагає бійцям. І якщо один виступ може врятувати життя хоча б одному бійцю, тоді на концерт ходити треба. У нас нема такого настрою. Ми не приходимо поспівати або повеселитися. Ми конкретно приїжджаємо заробити кошти, відправити у Фонд Притули, а далі Сергій вже знає, що з ними робити. Таким чином, люди допомагають нашим воїнам, наближають перемогу.

Скільки грошей плануєте зібрати в Кракові? Скільки вже зібрали?

Скільки вийде. У нас було два концерти в Чехії, ми перерахували 133 тисячі гривень у Фонд Сергія Притули. Сподіваємось у Польщі зібрати більше. Чим більше, тим краще.

Які плани після перемоги?

Треба закінчити альбом і поїхати з туром Україною, дякувати нашим бійцям, підтримувати дух українського народу. Хочеться швидше перемогти рашистських орків, вигнати ту нечисть з нашої землі. Віримо в ЗСУ!

Читайте також: Валерій Харчишин з гурту “Друга Ріка”: про рідних на війні, почуття провини й важливість допомоги ЗСУ

Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.

Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.

 

З Олегом Собчуком спілкувалася Анна Каленіченко
Фото: Дарія Попова, Лідія Кожевнікова

 

 

 

Оцініть це

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наші партнери:

Fundacja Instytut Polska-Ukraina

Klub Ukraiński w Krakowie - Fundacja Zustricz

The Jewish Community Centre of Krakow

Salam Lab, Laboratorium Pokoju.

Szlachetna Paczka -Pomoc potrzebującym - ubogim, dzieciom, seniorom, chorym i niepełnosprawnym.

NIĆ. Kawiarnio-księgarnia.