24-річний Чхве Санін родом із Сеулу в Південній Кореї. У 2017 році він почав вивчати українську мову, а в січні з цією ж метою переїхав до Львова. Зараз викладає корейську й англійську підліткам з України та веде розмовний клуб для фонду Zustricz у Кракові.
Про рішення зв’язати своє життя з Україною, втечу від війни та українсько-корейську співпрацю з ним поспілкувалася журналістка порталу UAinKrakow.pl Анастасія Олексюк.
Ми зустрілись із Чхве у кав’ярні. Першу половину інтерв’ю спілкувались українською, пізніше перейшли на англійську. Василь (саме так його називали викладачі на мовних курсах) розповів, що почав вивчати українську п’ять років тому в Університеті іноземних мов Ханґук (HUFS). Потім він пішов на обов’язкову дворічну службу до американської армії й за той час мову забув. Українською Чхве говорив без зупинок, час від часу вставляючи англійські слова. Далі — його пряма мова.
Про вибір української
Кожен корейський студент, коли планує своє навчання, складає стратегію, де розглядає факультети та користь, яку може отримати від кожного з них. Для мене був тільки один вибір — філологія. Я обирав між арабською, польською, українською та навіть російською. Довго шукав інформацію про кожен із факультетів, але зрештою вирішив, що Україна стане найбагатшою країною в майбутньому, у 2030-2040 роках, адже в неї є великий потенціал і населення. Окрім того, я дізнався, що в Південній Кореї зовсім немає людей, які могли б говорити українською.
Мої батьки знали, де розташована Україна і що собою представляє. Вони підтримували мене, бо розуміли, що в майбутньому я буду займатися чимось особливим і корисним. Але друзі не були на моєму боці, бо знали тільки про війну на Донбасі, яку висвітлювали місцеві журналісти. Проте після початку повномасштабного вторгнення і того, як я почав багато перекладати з української на корейську, вони підтримали мій вибір.
Переїзд до України й початок війни
Я приїхав в Україну в січні 2022 року, щоб пройти навчання в мовній школі й попрактикуватися в спілкуванні з носіями. Перед переїздом мав обрати чи їхати в Київ, чи у Львів, але прочитав, що в столиці більше послуговуються російською. Так я почав навчання на мовних курсах від ЛНУ і був щасливий, що мені випав такий шанс.
За тиждень до початку повномасштабного вторгнення мені прийшло повідомлення від нашого уряду, що треба покинути Україну, бо почнеться війна. У мене почалася паніка, бо хоч я й служив в армії, та ніколи не бачив війни. Перед виїздом я шукав місце, де міг би закінчити курс, бо якщо повернусь у Корею, то в університеті анулюють мої результати. Отже, я знайшов тимчасове житло, щоб навчатися віддалено, і тепер просто чекаю, щоб повернутися в Україну.
Чесно кажучи, я люблю Львів більше, ніж своє рідне місто. Люди там товариські та відкриті. Коли я спілкуюсь українською, то вони приємно дивуються. Мені часто казали, що мало кого зустрічали з інших країн (а особливо з Азії), хто б так гарно говорив українською. Дехто питав, чому я вибрав цю мову, і я відповідав, що Україна — країна з великим потенціалом, як природним, так і торговим. Якщо українці використовуватимуть усі наявні ресурси, то вона може стати найбільшим експортером товарів у Західній Європі.
Життя у Південній Кореї поруч з країною-агресором
Кожен південнокореєць має проходити військову службу протягом двох років. З одного боку в нас Північна Корея та Китай, з іншого — Японія. Жодна з цих країн не є дуже дружньою до нас: між нами та Китаєм ідеологічні проблеми, бо там панує комуністичний режим, а з Японією ми не можемо знайти спільну мову через питання щодо часів колонізації Кореї. Це складні історичні та політичні питання, але це важливо. Також протягом трьох років тривала війна між Південною та Північною Кореєю, у якій знищили багато мирного населення, і Китай допомагав північним корейцям.
Після війни ми не мали таких природних ресурсів як Україна, проте самі південнокорейці були вмотивовані якнайшвидше відбудувати країну. Коли я був в Україні, то зрозумів, що українці орієнтуються на цілі, й для її досягнення все відкидають. Після перемоги для України відкриються великі військові, торгові та виробничі можливості, і думаю, що вам вдасться це вдало використати.
Українська практика у Кракові
Моє навчання складається з двох частин: пів року теорії та стільки ж практики. В українському відділі Ягеллонського університету працювала професорка Оксана Баранівська, яка порекомендувала мене в організацію Zustricz. За її словами, тут можна було пройти практику та дізнатися більше про українську культуру. Із серпня я навчаю підлітків корейської мови та роблю переклади з української на англійську. У фонді говорять тільки українською, часом мені через це складно.
Найважче — граматика. В українській мові дуже багато відмінків, а в корейській такого немає. Поки не можу опанувати родовий відмінок, а також складні прийменники, як-от з, над, під, через, до. Але для мене українська дуже красива. Вона легка для розуміння, а вимова іноді м’яка, а іноді — тверда.
Зараз ще почав вивчати польську мову, бо живу тут уже майже рік, а знаю тільки “Dzień dobry” i “Dziękuję”. Це не буде так складно, бо польська з українською схожі. Вважаю, що якщо живеш у якійсь країні, ведеш там бізнес або просто подорожуєш, то маєш хоча б трохи знати локальну мову. Це елементарний етикет, аби легше порозумітися з місцевими.
Чи потрібно вивчати українську мову
Для Південної Кореї Україна традиційно була ринком збуту вживаних автомобілів та електроніки, але після війни співпраця неминуче розшириться. Південна Корея має найкращі у світі будівельні технології, обладнання та інфраструктуру, тому вона може відіграти важливу роль у відбудові України.
Через виробництво важкої промисловості та будівництво Україна для нас перспективна, аби починати там підприємницьку діяльність. Крім того, ви володієте аерокосмічними технологіями, тому існує висока ймовірність співпраці в проєктах, пов’язаних із космосом.
Раніше південнокорейські бізнесмени замовляли переклад документів з російської в Україні, але такого вже не буде. Зараз, якщо хочеш створити бізнес, то маєш знати українську, бо вся інформація та документація ведеться нею. Хоч відстань між нами становить близько 8 тисяч кілометрів, ми можемо стати справді хорошими партнерами. Якщо я розмовлятиму українською на високому рівні, то зможу будувати зв’язки між Південною Корею та Україною — двома демократичними та вільними країнами.
Читайте також: “Україна дуже змінилася: стала більш впевнена в собі і більш українська за змістом”, – письменник Зємовіт Щерек
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.
Текст та фото: Анастасія Олексюк