Ніна Бурневич — художниця з Києва , яку російське повномасштабне вторгнення змусило переїхати до Познані. Тут вона й надалі займається мистецтвом, організовує культурні заходи та навіть стала співзасновницею фонду.
Ми поспілкувалися з жінкою та дізналися більше про її діяльність.
Довоєнна творчість та дорога до Познані
Ніна понад 13 років свого життя присвятила мистецтву. Вона є організаторкою багатьох виставок та віцепрезиденткою Асоціації майстрів народного мистецтва України.
Каже, що інтерес до традиційного мистецтва їй прищепила бабуся, у будинку якої кожен елемент був автентичним, а стіни були оздоблені рушниками та картинами.
«Пам’ятаю з дитинства всі народні та релігійні свята, які завжди в моїй родині святкували з любов’ю, захоплено та гучно. Ці дитячі спогади та середовище українського фольклору, в якому я виросла, сформували мене як шанувальницю народної краси», — розповідає Ніна.
Довгий час вона цікавилася петриківським розписом. Проте згодом відкрила для себе нову пристрасть.
«Ми возили «петриківку» навіть на острів Мадейра. Пандемія внесла свої корективи в моє креативне і творче життя. У один момент всі виставки скасувала, проєкти закрила і засіла вдома. Записалась у 4 бібліотеки, почала в’язати та робити ляльки мотанки. Так стала майстринею народної ляльки», — згадує художниця.
24 лютого 2022 о 5 годині ранку її розбудив дзвінок від сестри: «Прокидайся, сестричко, війна». Після цієї фрази життя мисткині перевернулося.
Ніна швидко зібрала речі, а чоловік допоміг їй заправити машину. У авто мисткиня сіла у піжамі, накинувши зверху лише зимову куртку. У такому вигляді вона й дісталася через 2 тижні до Познані.
Дорога була довгою, майже 4 тисячі кілометрів. Оскільки пункти пропуску на кордоні з Польщею були завантажені, Ніна з донькою спершу поїхали до Румунії. Далі — Угорщина та Словаччина. І лише потім — Польща. Раніше жінці не доводилось кермувати автівкою так довго. За час дороги у неї загострились усі хронічні хвороби.
Концерти, виставки та знімання фільмів — життя у новому місті
У Познані мисткиня доволі швидко адаптувалася. Вже у квітні 2022 вона організувала зустріч українських художників. Згодом вона разом з Маргаритою Пугаченко та Ріммою Тишкевич заснувала власний фонд «Арт кластер». Усі жінки приїхали до Польщі через повномасштабну війну.
Хоча організація діє лише від грудня, на її рахунку вже багато ініціатив. Зокрема, Тиждень українського мистецтва, який містив у програмі різноманітні концерти, спектаклі та виставки.
«Ми працюємо на своїй, культурній ниві. Українцям даємо можливість брати участь у наших заходах, не забувати свою культуру, зберігаючи патріотизм та віру у перемогу», — розповідає Ніна про діяльність фонду.
Додатково «Арт кластер» реалізовує проєкти, які покликані інтегрувати поляків та українців. Наприклад, проводить зустрічі для пенсіонерів з обох країн. 11 листопада широка публіка могла побачити результати цього проєкту. Саме тоді у місцевому центрі культури «Трамвайний дім» пройшов концерт «Наш Голівуд».
Захід об’єднав представниць старшого покоління з Польщі та України, які мали можливість виконати пісні та одягнути вбрання у стилі ретро. Концерт викликав дуже багато позитивних емоцій в учасниць та їхніх рідних.
Ніна впевнена, що такі події треба організовувати й надалі, особливо для старших осіб, які були змушені покинути рідний дім через війну, адже для них адаптація у новому суспільстві особливо важка.
Крім того, зараз Ніна спільно з іншими мисткинями та польськими партнерами активно працюють над проєктом «Кохання Старого міста», який містить у собі серія інтерв’ю, запис документального фільму та виставку. Ініціатива має на меті показати перші почуття молоді та літніх людей, які у них викликало місто Познань. Вже невдовзі відбудеться прем’єра проєкту.
Польсько-український культурний обмін
На думку Ніни, у Польщі важко знайти роботу культурним діячам. Отож, зараз найважливішою потребою для неї є забезпечити роботу фонду та реалізацію мистецьких ініціатив.
Для цього вона вчить працювати з грантовими проєктами. Каже, що це є надзвичайно цінний досвід для неї.
«В Україні цього майже немає. Хочеш зробити виставку – заплати за неї, там такі правила», — розповідає Ніна.
Також у Польщі художниця почала вивчати техніки місцевого народного мистецтва.
«Наприклад, бобінне мереживо (Koronka klockowa), яке має свою дуже давню історію, що починається з 16-го сторіччя. Воно є автентичним і не має аналогів в Україні», — каже Ніна і додає, що у майбутньому мріє опанувати мистецтво польського мережева і вже навіть підготувала для цього спеціальну солому.
Водночас Ніна переконана, що для поляків також може бути цікавою співпраця з українськими художниками, зокрема у галузі народного мистецтва. Саме тому у Познані вона продовжує робити ляльки-мотанки та організовувати майстер-класи з її створення. Говорить, що виготовлення ляльки-мотанки — це ритуал.
«Ти занурюєшся в роботу над власним витвором, над своїм особистим талісманом, над своїм дитям. Адже мотанки здійснюють бажання, допомагають розв’язувати проблеми, зцілюють. Наші предки в це вірили», — каже мисткиня і наголошує, що ляльки-мотанки користуються неабиякою популярністю серед поляків.
Окрім майстер-класів, Ніна також проводить заняття з петриківського розпису, концерти, вечори поезії та інші події — усе, щоб налагодити мистецьку співпрацю між українцями та поляками. У майбутньому вона мріє заснувати Міжнародний центр культури, щоб ще ефективніше вести мистецький діалог.
Ця публікація була підготовлена за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю UAinKrakow.pl і його жодним чином не можна вважати таким, що відображає погляди UNHCR. Більше інформації про UNHCR та допомогу, доступну в Польщі: https://help.unhcr.org/poland/uk/
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові — підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Розповідаємо першими новини для українців у Варшаві — підписуйтесь на телеграм UAinWarsaw.
Розповідаємо першими новини для українців у Познані — підписуйтесь на телеграм UAinPoznan.
Текст: Марія Андрухів
Фото: надані героїнею