Підкорене небо: історія успіху української авіакомпанії «Аеропракт»

By on 26 Липня 2018 0

Юрій Яковлєв: «На відміну від інших фірм, які випускали аероплани в Україні під маркою «Зроблено в Німеччині», ми заявляли про те, що наш продукт український». Це історія успіху двох українців, які перетворили своє дитяче захоплення на потужний бізнес. Тепер їхні літаки купують у 40 країнах світу.

Мало хто з мешканців Кракова знає про те, що в Малопольському селищі Ґєралтовічкі (пол. Gierałtowiczki) знаходиться аеродром з літаками, вартість яких становить у середньому 50 000 євро. Власники української авіакомпанії «Аеропракт», Юрій Яковлєв та Олег Литовченко, 5 років тому створили тут свій філіал з метою знайти покупців у країнах Європейського Союзу. На сьогодні «Аеропракт» посідає третє місце серед світових виробників надлегкої авіації. Українське підприємство продає літальні апарати в 40 країнах світу, серед покупців — авіаційні школи, бізнесмени і навіть арабські шейхи.

Легкі на підйом

Усе почалося в 1978 році, коли Юрій Яковлєв навчався в Куйбишевському авіаційному інституті. У цей час він приєднується до місцевого авіаклубу «Аеропракт». Тут Юрій разом з іншими учасниками клубу збиралися після заходу сонця, конструювали літаки та літали на них, а в 1985 році молодий інженер демонструє свій літак на Київському зльоті надлегкої авіації, після чого його запрошують працювати конструктором у Київське конструкторське бюро ім. О. К. Антонова.

Тоді ж авіаційний клуб «Аепропракт» перестає діяти в Куйбишеві (нині Самара), й інженер вирішує організовувати його в Києві. «І до 1991 року це був просто аматорський клуб при «Антонові», тут ми займались тим, що любили найбільше — створювали літаки та літали на них», — згадує Яковлєв.

Та в той час в країні зароджувався бізнес, і вже на початку 1991 року молодий конструктор разом із ще одним учасником клубу, Олегом Литовченком, створює вже власну фірму під тією ж назвою — «Аеропракт». «Олег працював інженером на Антонова й приєднався до нашого клубу. Я в ньому відразу побачив майбутнього партнера через його організованість та наполегливість», — розповідає Яковлєв.

Фото Larry Scott.

Просування «Аеропракта» в суворі 90-ті 

«Антонівці» створюють підприємство в нелегкий час, адже в цьому ж році розпадається Радянський Союз. «Ми запізнились на ринок Радянського Союзу — на початку 90-х в країні грошей було небагато, тому ми відразу націлились продавати літаки за кордоном», — зазначає підприємець.

Та грошей на рекламу у бізнесменів не було. Тому вони вирішили брати участь у змаганнях надлегких повітряних суден, і в 1993 році займають почесне дев’яте місце на чемпіонаті Європи в Чехії. У цьому ж році «Аеропракт» продає свій перший літак в Угорщину, і, як зазначає сам інженер, той продаж став величезною подією для них. Проте стабільний дохід прийшов не відразу.

«Ситуація в країні була вкрай незручна для продажу літальних апаратів. Усе ж володіння літаком — це спосіб життя, і не всі можуть собі це дозволити. А втім, на відміну від інших фірм, які випускали аероплани в Україні під маркою «Зроблено в Німеччині», ми заявляли про те, що наш продукт — український», — зазначає Яковлєв.

«Аеропракт» продовжував брати участь у змаганнях, і поступово вже посідав призові місця. Завдяки такому маркетинговому ходу авіакомпанією зацікавилися замовники з Польщі, Німеччини, Арабських Еміратів.

Зліт авіакомпанії

У 1995 році підприємці вирішують шукати замовників в Арабських Еміратах.

«Олег, мій партнер, запропонував рухатись на Схід — продавати наші літаки  в ті країни, де люди зможуть літати на них і взимку. Адже продажі в нас спадали саме в зимовий період», — розповідає інженер. Наприкінці літа підприємці знаходять покупця шейха Хуссейна Алі Рашид Аль Муала, який вже на той час мав свій аероклуб.

Фото Larry Scott.

До зустрічі з київськими авіабудівельниками, Хуссейн та його приятелі літали на аеропланах німецького виробництва, проте вони не дуже добре себе почували в тій спеці. Тоді українські конструктори вперше випробували австрійський двигун на 65 «коней» — так запасу потужності стало вистачати, щоб літати в жарких умовах арабської пустелі (до 1995 року фірма використовувала слабенький вітчизняний двигун на 40 кінських сил). Цю різницю між німецькими та українськими літаками араби високо оцінили –  «Аеропракт» почав користуватись попитом серед арабських шейхів.

«В Емірати нам вдалось продати стільки, скільки могли зробити. Грошей тоді вистачало не лише на утримання компанії, але й на її розвиток. У кінці 90-х Хуссейн виявив бажання стати нашим партнером», — розповідає бізнесмен. І за гроші інвестора вони придбали в Києві приміщення для виробництва.

Фото Terry Marshall Sr.

Створення філіалу в Польщі

З початком співпраці з Хуссейном в «Аеропракта» помітно збільшились продажі — у 1999 році їм вдалося продати 24 літальні апарати, а в минулому році — 91. Хоча, як зазначає сам інженер, бували й провальні роки, адже виробництво залежить від здоров’я світової економіки. «Ми фактично робимо красиві іграшки. Якщо люди не вірять у майбутнє, вони в першу чергу відмовляються від іграшок. Перестають купувати нові літаки, продовжують літати на старих. А ми через це маємо спад виробництва», — розповідає Яковлєв. Щоб уникнути значного спаду, підприємці вирішують створити додаткову сервісну базу в європейській країні. У 2003 році знайомляться з Александром Опочинським та Янушем Гживою, які згодом зайнялися представництвом фірми в Польщі.

«Александр і Януш насправді до авіації не мали жодного відношення. Вони просто захотіли літати. Вони придбали в нас літак, з’явився інтерес до надлегкої авіації, і поступово стали нашими представниками. Завдяки Олександру та Яну фірма почала співпрацю з німецькими дилерами», — розповідає Яковлєв. Нині через польського представника продаються літаки в Німеччину, Чехію, Латвію, Литву та безпосередньо в Польщу. «Просто в нас визріла потреба в сервісному центрі — і ми це зробили. Завдяки цьому покращився й імідж компанії, адже тепер клієнти знають, що зможуть отримати підтримку тут, в Європейському Союзі, не перетинаючи кордонів», — зазначає інженер.

На київській фабриці відбувається початкове виробництво моделей, після чого їх переправляють до Ґєралтовічкі, що неподалік Затора (Малопольське воєводство). Тут відбувається кінцевий монтаж замовлених літаків. На сьогодні через польське представництво продали вже близько ста літаків, тобто 10-ту частину всіх продажів.

 

Відмінності ведення авіабізнесу в Україні та ЄС

Від початку філіал знаходився на території Краківського аероклубу в Побєдніку-Вєлькім (пол. Pobiednik Wielki), а в 2016 році переміщується на аеродром в Ґєралтовічкі. «Коли ми тут були з моїм партнером Олегом Литовченком на відкритті два роки тому, обходячи будинок, він говорив: «Ну чому не можна за такі ж гроші в Україні побудувати такий же ангар» — у нас це дорожче, не дивлячись на те, що тут вартість праці оцінюється більше», — розповідає Яковлєв. З досвіду бізнесмена, чим важче в країні організувати свій бізнес, тим дорожче це коштуватиме. Такі чинники як низька конкуренція та корупція й збільшують вартість продукту до величини Європи.

Мінімальна ціна літака — 43 тисячі євро. Купують їх найчастіше авіаційні школи, фірми або ж бізнесмени, які хочуть літати. Основний покупець «Аеропракта» — Австралія. «В Австралії на наших літаках не тільки літають в своє задоволення, а й «пасуть» корів. Їх випускають на пасовище, а потім починають заганяти за допомогою літаків», — розповідає інженер. У Польщі й Україні, як зазначає Юрій Яковлєв, збут літаків трохи менший: якщо в Польщі за рік продали близько 20 літаків, в Україні ж три — це добрий показник для фірми.

Фото Aleksander Opoczyński.

Якості успішного бізнесмена

Юрій Яковлєв запевнює, щоб стати успішним бізнесменом, потрібно бути впевненим у собі та наполегливо рухатися до мети. Аби бізнес приносив свої плоди, потрібно створювати собі ім’я, і якщо ім’я починає працювати на тебе, тоді й можна вважати фірму за успішну.

В авіаційному бізнесі, на думку інженера, найважливішим є правильний підхід до клієнтів. «У нашому випадку  — клієнт завжди має рацію. Якщо сталася якась накладка з нашого боку, ми повинні її вирішити таким чином, щоб клієнт не залишився скривдженим. І найголовніше — клієнт ображається, якщо відчуває, що його обманюють або лукавлять — якщо не визнали своєї помилки й не сказали відразу як її виправити», — розповідає бізнесмен.

Зараз «Аеропракт» стоїть на третьому місці у світі за продажами. «Я не відчуваю конкуренції з боку інших виробників. Якщо хтось придбав літак в іншої фірми, а не в нас, я вважаю, що це нормально, адже комусь подобається зелене, а комусь червоне. Хтось вважає, що крила повинні бути знизу, а якщо вони зверху — то це неправильно. Я завжди говорю, що головний конкурент у нас всередині — це наша лінь, небажання змінюватись, удосконалюватись, от і все», — зізнається інженер. Як стверджує Юрій Яковлєв, саме пристрасть зробити щось нове й керує власниками «Аеропракта» вже протягом 27 років.

Інтерв’ю проведене завдяки співпраці з Генеральним консульством України у Кракові.

Ірина Давиденко

Фото: Aeroprakt fans around the world

Головне фото: Aeroprakt Manufacturing

 

Коментарі