Тинець: древнє абатство і великий ліс просто у Кракові

By on 4 Жовтня 2020 0

Пора літніх відпусток добігла кінця, але короткі мандрівки поряд із домом в нас не відбере (сподіваємось) ні робочий графік, ні епідемія, ні осіння погода.

Цього разу розповідаємо про Тинецькі ліси та абатство.

Тинець

Від давніх часів Тинець був окремим селом, з 1973 року – це дільниця Кракова, що належить до району Dębniki. Тож доїхати сюди можна міським транспортом, не вибираючись за межі «першої зони». Тинець є дійсно особливим місцем, що має свою власну, давню історію.

Як доїхати?

Дістатися до Тинця можна автобусом №112 від зупинки «Salwator». Ми вийшли на зупинці «Tyniec Kamieniołom», далі піднялись праворуч і вгору вулицею Стемпіце і хвилин за 10 увійшли в ліс. 

Автівку можна залишити в самому Тинці: на паркінгу біля транспортної петлі «Podgórki Tynieckie», на паркінгу біля центру «Kangurowa Szkola» чи на паркінгу біля самого Тинецького монастиря. Від кожної точки можна швидко вийти на зелений туристичний шлях.

Також до Тинця можна доїхати велосипедом – траса тягнеться просто вздовж Вісли. Ми орієнтуємось на подорож із дітьми громадським транспортом, тож більше розповідаємо саме про це.

Шлях через ліс

Радимо дотримуватись зеленого туристичного шляху. Весь він має дoвжину близько 10 км і оточує Тинець великою петлею, що пролягає через довколишні ліси та Вісляні вали. Шлях нагадує великі океанські хвилі: підйом – спуск. І так майже весь час. Але справді крутих гірських схилів тут немає, тож місцеві маршрути не потребують ніяких особливих зусиль, навіть для дітей.

Ліс переважно листяний і восени особливо красивий. Деякі буки просто велетенські. Тут майже безлюдно (що в умовах карантину – окремий великий плюс). Декому під час лісових прогулянок вдається успішно збирати тут гриби, кажуть, цієї осені також є.

Зрозуміло, що, йдучи великим колом, тут можна майже будь-якої миті повернутись до центру. Радимо, однак, не проминути резерват «Skołczanka».

Skołczanka: християнський грот і єврейські поховання

Там є два  важливі місця. Перше –  грот, присвячений Богоматері (Matki Bożej Pośredniczki Łask). Фігуру Марії вирізьбив Кароль Мушкєт, учень знаменитого польського митця Дуніковського, а для створення скульптури йому позувала одна з місцевих мешканок. Вийшло дуже красиво. Кажуть, що в цьому місці у 1940-х роках настоятелю місцевого монастиря бенедиктинців з’явилось видіння Божої Матері, і хоча сам він потім це заперечував, мешканці Тинця все ж наполягли на вшануванні цього місця.

До скелястого гроту ведуть угору довгі дерев’яні сходи, діти завжди люблять ними підійматися. А вгорі є лавки, можна посидіти та перепочити.

Неподалік від гроту, внизу, лежать дві символічні мацеви – єврейські могильні плити. В 1942 році німецькі окупанти розстріляли тут близько п’ятисот місцевих євреїв. Не всі імена загиблих відомі, але ті, що відомі, вибиті на плитах. Ми підійшли туди з дітьми, постояли; про такі місця пам’яті треба говорити.

Гора Wielkanoc

Із зеленого шляху ми зійшли в місто і піднялись на гору Wielkanoc. Гора насправді зовсім невеличка, але з неї  відкривається гарний краєвид на південно-східну і західну панораму Тинця і довколишніх земель.

Там  є трохи cкель, діти були раді по них подряпатись (бо дорогою крізь ліси скель нам трохи не вистачало). І дорослі з немовлям у слінгу цілком можуть  вибратись на гору, а потім спуститись униз. Земля густо поросла чебрецем, місце дуже затишне і заховане від сторонніх очей.  Словом, гарна місцинка, сюди варто навідатись.

Ми спустились з узгір’я тим самим шляхом, яким підіймалися, пройшли трохи вулицями й рушили до найбільшої місцевої знаменитості – бенедиктинського абатства.

Тинецьке бенедиктинське абатство

Бенедиктинське абатство в Тинці засноване 1044 року, це найдревніший монастир на території Польщі. Попри численні випробування, територія монастиря дуже добре збереглась. Тут поєднуються елементи романської, готичної та барокової архітектури –  виглядає гармонійно і справді вражає красою.

Можна відвідати костел, книгарню та музей. У музеї та книгарні відбуваються часом цікаві зустрічі й майстер-класи (наприклад, з каліграфії чи створення гербаріїв). Також, можна замовити екскурсію з провідником.

У дворі монастиря є величезний старий і дуже глибокий (близько 40 м) колодязь, із яким пов’язана одна з місцевих легенд.

Дізнатись більше про історію абатства та стежити за подіями можна на їхньому сайті та сторінці Facebook.

На території абатства працює симпатична кав’ярня (щодня, в неділю також). Тут є смачні сирники й добра кава («kawa mnicha» за місцевим рецептом – це, схоже, таке «бенедиктинське американо», але воно виявилось напрочуд вдалим).

З верхньої тераси кав’ярні відкриваються неймовірні краєвиди на Віслу та мальовничу панораму довколишніх земель. Добре видно скелі на іншому березі Вісли – вони називаються Пекарські Скалки, там відкрили дуже древні стоянки первісних людей, а самі скелі вважаються найбільш вдалим місцем, аби милуватися абатством з протилежного боку ріки.

Втім,  вздовж усього монастирського муру теж чудові краєвиди, навіть якщо не підійматися на терасу кав’ярні.

Повернення: кораблем по Віслі

Назад можна повернутись міським автобусом, але ми поплили кораблем до центру Кракова, до Вавеля. З води абатство виглядає справді велично –  адже воно стоїть на високих скелях, що нависають над Віслою. Просто перед будівлею із води стирчить великий камінь. Він відколовся від  скель під час землетрусу 1786 року і зараз більшість туристів намагаються його сфотографувати.

Загалом, пливти – це  досить довго (понад 2 години, бо довго стояти на шлюзі), і недешево (перевізники різні, тому ціни слід з’ясовувати на місці), проте так красиво, що принаймні раз в житті це варто зробити. Особливо гарно виглядають узбережжя Вісли під час заходу сонця.

Найближчими тижнями прогнози погоди обіцяють багато погожих днів. Тож якщо захочете поїхати до Тинця, матимете усі шанси  на справді чудову подорож.

Текст і фото: Ганна Поляк

Коментарі