Коли почали співати українських пісень, атмосфера зробилась магічною: жива музика викликала мурашки по шкірі, голос виступаючих зачаровував, а час плинув дуже швидко, адже в залі стало так тісно, що не було де розминутися.
В середу, 12 грудня, в клубі Kornet Drum Bum зібралась українська молодь, аби не тільки поворожити на Андрія, але й заспівати народних і всім знайомих пісень.
В невеликому приміщенні зібралось чимало людей, не тільки українців чи поляків, але й туристів. Молодь приємно проводила вечір за чашкою кави чи келихом пива, а в сусідньому залі вже налаштовували інструменти, лунав дзвінкий сміх та дружня бесіда – тут всі одне одного добре знали.
Я почувала себе трохи незручно, але все ж таки підійшла ближче, аби не пропустити початку. Олена Сидорак, що організовувала «концерт», пояснила всім, що ж буде діятись на імпровізованій сцені і запросила ближче всіх охочих.
Коли почали співати українських пісень, атмосфера зробилась магічною: жива музика викликала мурашки по шкірі, голос виступаючих зачаровував, а час плинув дуже швидко, адже в залі стало так тісно, що не було де розминутися. Співали пісень «Один в каное», «Бумбоксу», «С.К.А.Й», «Фліт», Скрябіна, Христини Соловій, та ще багато інших. А народна «Ой, на горі два дубки» в зовсім інакшому, сучасному виконанні з дуже цікавим музичним інструментом вразила абсолютно всіх. В сусідньому залі, де голосно розмовляли, зробилось неймовірно тихо – всіх манив голос та незвична мелодія української народної пісні.
Особливо атмосферним було те, як люди просто приносили свої інструменти і грали на них, доповнюючи пісні зовсім іншим, новим звучанням. Це дуже зближувало і додавало енергії всім присутнім. Співи пісень разом викликають і радісні, і сумні почуття – відчуваєш себе ніби вдома, серед друзів, проте зовсім від них далеко.
Подібні заходи справляють велике враження, хочеться ще і ще приходити, знайомитись, спілкуватись і співати. Навіть якщо не вмієте, тут радо приймуть кожного, аби заспівати українською, адже разом – значить душевно і неодмінно гарно.
Пісня Віктора Павліка «Ні обіцянок, ні пробачень» стала справжнім символом цього вечора, адже її співали на біс знову і знову. Не було в залі такої людини, яка б її не знала, яка б не співала. Завершилось все на дуже радісній і душевній ноті – це точно не останній подібний захід у Кракові.
Катерина Банар
Фото: Артем Басанець