«Ми з України» — так називається хор, який складається з українок, що покинули власні домівки внаслідок війни. Ми поспілкувалися з учасницями колективу та дізналися про їхнє життя до повномасштабного вторгнення, заснування хору та концертну діяльність.
Ким є учасниці хору?
Наталія Зінченко — колишня працівниця банку та дизайнерка прикрас ручної роботи. Через початок повномасштабного вторгнення вона разом з донькою була змушена переїхати з Києва до Польщі.
Зізнається, що перший період був дуже складним. Близько двох місяців Наталя намагалась знайти спосіб, щоб використати свій творчий потенціал та прожити травму війни. Згодом повернулася до того, що вміла робити найкраще — плетіння прикрас. За цей період створила близько 1000 прикрас, які надсилала замовникам у понад 12 країн світу.
Одного дня Наталя побачила в одній з соцмереж оголошення про набір до музичного колективу від іншої української активістки Катерини Рижих і вирішила долучитися до нього. Вже невдовзі вона потрапила на першу репетицію хору.
Артистка розповідає, що участь у колективі допомогла їй зрозуміти силу українських жінок, адже інші учасниці як і вона пройшли через низку випробувань: початок життя з нуля з двома валізами, пошук житла, школи, джерел доходу тощо.
Колектив також об’єднав жінок різного віку та з різних регіонів України.
«Для більшості з нас хор — це маленька Україна», — інша учасниця хору Тетяна Желнінська.
Вона вже двічі мусила покидати власну домівку через війну. У 2014 році вона з сім’єю поїхала у відпустку, а коли поверталася її місто Хрестівка вже було окуповане. Через це її родина переїхала до Дніпропетровської області, де намагалися розпочати новий етап свого життя. Однак росія заатакувала знову і Тетяна вдруге мусила починати нове життя.
Сьогодні ж Тетяна займається волонтерством у організації «NetsForUA», а від початку літа 2022 року, є частиною хору. Каже, що спів для неї діє, як перезавантаження, особливо, коли співає українські народні пісні.
Концерти та співпраця з професійною диригенткою
Хор існує від квітня 2022 року. Це не є аматорський колектив, адже більшість учасниць має музичну освіту або досвід участі у інших ансамблях. Репертуар хору складається здебільшого із старовинних українських пісень.
На рахунку колективу вже кілька великих та камерних концертів, а також низка співпраць з місцевими організаціями та центрами культури. Артистки виступають у яскравому та колоритному вбранні, яке вони пошили за власний кошт. Крім того, кожна із учасниць приїхала до Польщі зі своєю вишиванкою.
Вже другий рік поспіль, двічі на тиждень, жінки збираються на репетиції у приміщенні місцевому костелі єзуїтів та Товариства «Spójnik».
Минулого року хор взяла під опіку українська диригентка Анастасія Мудракова, яка була знайома з однією з учасниць.
Розповідає, що на першому прослуховуванні вона відчутно хвилювала, адже почула, що у неї буде багато роботи. Проте усі учасниці мали енергію та бажання для розвитку.
Від початку співпраці з Анастасією репертуар колективу дуже збагатився, а кількість виступів зросла. Зокрема, колектив співав на концертах до Дня Незалежності, Різдва, Тижня українського мистецтва та багатьох інших. Виконавиці кажуть, що диригентка допомогла їм вийти на новий професійний рівень.
Анастасія — у минулому студентка Львівської музичної академії. Від 2021 мешкає у Познані, де також навчається у музичній академії. Її міграційний досвід супроводжувався великим стресом та тугою за домом, тому вона вирішила допомогти хору розвиватися на волонтерських засадах. Анастасія розуміє, як важко їм адаптуватись у новому середовищі та бачить великий потенціал та енергію у колективі.
Відчуття дому та популяризація української пісні
Більшість з учасниць дуже хоче повернутися в Україн, але саме хор допомагає їм відчути себе як вдома у Польщі. Співи у колективі також дають їм можливість поширювати українську культуру за кордоном.
«Ми співаємо, аби українська пісня звучала, аби наші діти зростали в культурному середовищі нашої Батьківщини, аби показувати нашу культуру полякам, які гостинно нас прийняли», — розповідає Наталя.
«Співи в хорі нагадують мені про ті часи і ті родинні зустрічі, важливі для мого серця, які, на жаль, вже ніколи не зможуть бути в моєму житті», — додає Тетяна
Зараз хор активно працює над новим репертуаром і готовий до гастролів усією Польщею. Диригентка колективу додає, що у польської та української музичної сцени — багато спільного. Ба більше, багато польських композиторів народилося на території України, що створює сильний культурний зв’язок.
«Ці концерти потрібні для популяризації української музики та її розвитку. Ми маємо величезне надбання духовної та хорової музики, а духова музика взагалі має один з найбільших спадків у світі», — зазначає Анастасія.
На думку диригентки, українська академічна музика заслуговує на те, аби звучати у світових філармоніях. Саме цю мету Анастасія намагається досягнути у своїй діяльності. Натомість хор допомагає жінкам із досвідом біженства зберігати та передавати українську культуру наступним поколінням.
Ця публікація була підготовлена за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю UAinKrakow.pl і його жодним чином не можна вважати таким, що відображає погляди UNHCR. Більше інформації про UNHCR та допомогу, доступну в Польщі: https://help.unhcr.org/poland/uk/
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.
Текст: Марія Андрухів
Титульне фото: Марія Андрухів
2 Відповіді
Дякую за висвітлення нашої діяльності!
Дякуємо за вашу роботу!
Ми щодня створюємо для своїх читачів якісний та корисний контент! Пропонуємо вам доєднатися до наших спільнот у Telegram, Facebook, TikTok та Instagram, щоб завжди бути в курсі найактуальніших новин та мати можливість спілкування у чаті , так ви зможете отримати відповіді на свої запитання набагато швидше.