Вчора, 30 серпня, у Генеральному Консульстві України у Кракові відбулося святкування Дня Незалежності України, організоване членом правління “Об’єднання українців і Польщі” Романом Любінецьким. “Ми хотіли окремо відсвяткувати цей день, не в рамках “Міжнародної виставки мистецтв”, – пояснює організатор. Я ж напишу кілька замальовок про моменти, на які звернула увагу.
Гості – їх близько тридцяти – уважно слухають розповідь доктора Ягеллонського університету Дениса Пилиповича. Він розповідає про історію формування української незалежності. Потім, під час частуванння, він трохи ніяково зізнається: “Я раніше ніколи не робив доповіді не для науковців”. Але, здається, слухачам сподобалося. Більшість із них – українці, народжені в Польщі.
Не менш уважно гості слухають виступи українок Марії Йосипчук та Віри Семерей. Одна із бабусь навіть час від часу витирає з очей сльози. Для гостей свята ці українські народні пісні мають величезне значення, адже це те, що єднає з країною, де їх коріння.
Після завершення виступів усі мають змогу почастуватися та ближче познайомитися. Раніше мені розповідали, що українці, які народилися в Польщі, не зовсім охоче знайомляться з тими, які нещодавно переїхали. Але я бачу лише щирі посмішки і відкритість. Я відчуваю себе затишно.
“Коли я кажу, що я українець, то студенти одразу питають “а звідки ви?”, – розповідає Денис Пилипович. – “Вони не розуміють, як це: бути українцем, народженим у Польщі. В українських школах не розповідають про операцію “Вісла”, про переселення і чимало іншого. Але я тішуся, що можу навчити студентів нового, розказати їм історію, якої вони не знають”.
Здається, кожен, хто прийшов, дуже добре розуміє, наскілька важлива для України незалежність. А ще розуміє, як непросто вона далася.
Ольга Менько
Фото: Yurii Hrynkiv