Триває літо, тож заміські мандрівки особливо приємні. Сьогодні розповідаємо про один із найцікавіших замків біля Кракова – Тенчин.
І хоч зараз від замку залишились одна вежа та руїни, це не робить його менш привабливим (швидше навіть навпаки).
Хвилинка історії
Перша згадка про околиці Тенчина датована 1308 роком. Відомо також, що 1319 року краківський каштелян Навуй з Моравіци збудував тут дерев’яний замок, а його син Єнджей, воєвода краківський і сандомирський, звів замість дерев’яної споруди кам’яну.
У XV ст. призамкові володіння відчутно розрослись, а сам замок перетворився на один зі значних осередків польського Ренесансу.
Ян Длугош – історик і, може, найбільший гуманіст польського відродження, свого часу (в 1461 році) прожив тут цілий рік. 1570 року з ініціативи Яна Тенчинського замок був ґрунтовно перебудований. Те, що ми бачимо зараз – рештки саме цієї версії XVI ст.
Власне на руїни замок перетворився в результаті шведської облоги 1655-1656 року.
Кажуть, що маршалок Єжи Любомирський сам проголосив, що в Тенчині сховали королівську скарбницю (аби відвернути увагу шведів від справжнього місця переховувався скарбу), і саме тому нападники так взялися руйнувати замок – безрезультатно шукали скарбів.
Потім замок частково відбудували, проте він уже не повернувся до розквіту своєї слави, а станом на кінець ХХ ст. перетворився на руїни, до того ж у досить печальному і мало придатному для відвідування стані. Зрештою, місцевій владі вдалося порозумітися з офіційними спадкоємцями родини Потоцьких, які були останніми власниками цієї території в довоєнні часи, і розпочати активну реконструкцію (вона все ще триває) та розвинути туристичне зацікавлення замком.
Краса краєвидів
Замок стоїть на вершині Тенчинського пагорба (висота замкової гори в найвищій точці становить 401 м нар рівнем моря). Тож звідти добре й далеко видно Бещади й навіть Татри. Довкола замку – густий ліс тенчинського ландшафтного парку (який сам по собі вартує відвідування та окремої розповіді).
Сама будівля, точніше переважна більшість того, що від неї лишилось, складається з дуже світлої, майже білої місцевої породи й на фоні яскраво синього неба і темно зеленого лісу виглядає дуже ефектно. Тож для людей, які люблять красиві фактури на фото, це місце буде гарною знахідкою, навіть якщо не враховувати ніяких багатих історичних деталей.
З архітектурних цікавинок: в Тенчині теж є Барбакан, значно менший, ніж у Кракові, але досить добре збережений.
Побачити облогу та потримати шаблю
Щороку на початку серпня шведи беруть в облогу Тенчинський замок, а польські вояки хоробро від них відбиваються. Відбувається це завжди на вихідних і учасники запеклої боротьби раді бачити відвідувачів (зокрема й зовсім маленьких).
Завдяки фундації New Era Art, яка опікується підтримкою туристичного руху в Тенчині, майстри історичної реконструкції розігрують битви між польським і шведським військом, а також розповідають детально про особливості озброєння, амуніції, бойові техніки та побут в Польській державі XVII ст.
Зазвичай, щорічна “облога Тенчина” збирає кілька сотень реконструкторів з усієї Польщі: так, 2019 року кількість учасників перевершила 400, проте в умовах пандемії минулого року її обмежили до 150). Цього року (втім, як шість попередніх років поспіль) розповідь провадив Томаш Вольський – відома постать в польських колах історичної реконструкції. Його спільнота (Swawolna jednostka wspierająca sw. Jerzy) займається військовою історичною реконструкцією XVII ст., приділяючи особливу увагу польській шаблі.
Звісно, реконструктори використовують не оригінальну стару зброю, а репліки, однак ефект вражає. 7-8 серпня ми потрапили на цю подію вперше й наші діти були в захваті, як і ми самі. Можна запитати що завгодно й тобі терпляче пояснять, можна почути й подивитися (зблизька, але все ж таки з безпечної відстані) як стріляє гармата, потримати в руках різні шаблі і рушниці.
Крім цього, можна роздивитися впритул і почути лютню та стару флейту (блок-флейт в сучасному світі багато, а от лютня – це кожен раз рідкісно приємна подія) та зрештою з’їсти щось смачне. Поїсти їжі XVII століття нам якраз не вдалося, бо все, крім простого хліба, було непридатне для вегетаріанців.
Шукайте амоніти або чим зацікавити дітей
Діти, звісно, в захваті оглядають історичні реконструкції та замкові руїни, проте найменші час від часу потребують додаткових стимулів. До того ж облога Тенчина відбувається раз на рік, і треба сказати кілька слів про те, що там робити в інші дні.
В кожного, звісно, свої рецепти, але може наші лайфхаки чимось будуть вам корисними, тож поділимось.
- Підніміться на вежу – високо, далеко видно, можна взяти найменших на руки. Сходи – це часто окрема дитяча розвага.
- Посадіть стражденну дитину в пісочниці. Так, там усередині замкового двору є крихітна пісочниця; не знаю, для чого вона там, може для порятунку батьків. Доки воно там сидить, ви видихаєте.
- Пошукайте амоніти. Річ у тім, що основний будівельний камінь Тенчинського замку справді містить дуже багато амонітів. Ми кожного разу починаємо їх рахувати – зазвичай цей процес ефективно гамує в зародку ниття та крики “мені нудно/я щось уже втомився”. Цієї неділі ми нарахували 67, але їх там точно в сотні разів більше.
- Купіть їм щось на згадку. Ми більше схильні нагромаджувати враження, ніж сувеніри, але завжди добре знати, що в касі, де продають квитки на вхід до замку, можна купити не тільки мапи, а й різні колоритні дрібнички.
Як дістатися та скільки платити?
Від Кракова до Тенчинського замку – близько 30 км. Авто можна залишити на паркінгу (біля автобусної зупинки, найближчої до руїн замку), паркінг безплатний і не охороняється. Для людей без автівок зручно добиратися потягом від Кракова до Крешовіц (тривалість поїздки ледь менше, ніж пів години, потяги ходять часто (з періодичністю до години).
Від Крешовіц слід шукати місцевий автобус до Рудна. Зараз на вихідних від Крешовіц до руїн замку курсує відпочинкова автобусна лінія LR6, про яку ми нещодавно писали. Ми скористались “відпочинковим автобусом” – це справді дуже зручно. Для тих, хто любить велопрогулянки, доїхати можна велосипедом (від Кракова, або від Крешовіц, якщо вирішити під’їхати потягом).
Від зупинки автобуса до замку слід піднятися близько 200 м. Підйом ґрунтовою стежкою досить крутий, проте ми бачили людей з дитячими візками, які успішно підійнялись та спускались. Напевно, в дощовий час там може бути справді слизько.
На візку без сторонньої допомоги піднятися до замку неможливо, а з допомогою можна спробувати. Загалом підйом до замку не можна назвати складним, оскільки навіть дворічна дитина подолала його без проблем і самостійно.
Вхід до замку платний: 10 злотих – дорослий квиток, 6 злотих – пільговий; з картою багатодітної родини можна купити сімейний квиток за 20 злотих.
Радимо зазирати на сторінку замку у Facebook – там є багато цікавого.
Гарних вам мандрівок!
Текст і фото: Ганна Поляк