Щиро сподіваюсь, що більшість читачів порталу не потрапляє зі своїми дітьми в лікарню. Але тим не менше, час від часу діти хворіють — і дитячі відділення в лікарнях, на жаль, ніколи не стоять порожні. Ми встигли полежати з малюками від 5 місяців до 2 років у кількох шпиталях і тепер я готова поділитись досвідом та розповісти про технічне обладнання відділень й загальне враження, а ще відповісти на запитання: де спати, що їсти, скільки платити тощо.
Малюки лежали у кількох шпиталях: у педіатричному відділенні шпиталю ім. Нарутовича, у дитячому відділенні пульмонології шпиталю св. Людвіка, в дитячому інфекційному відділенні шпиталю ім. Жеромського та у відділенні педіатрії та неврології шпиталю ім. Йоана Павла ІІ. Словом, тепер я готова поділитись досвідом, сподіваючись, що розповідь про те, як воно там лежиться, може виявитись комусь корисною (звісно, нехай це краще буде суто теоретична заспокійлива інформація). В розповіді орієнтуватимусь на ті питання, які турбували моїх друзів та родичі з України, а також краківських знайомих, яким пощастило не потрапляти тут з дітьми у лікарню.
- Де спати?
Дітям до 2 років видають дитячі ліжка. Досить великі, зручні і безпечні — з решіткою, яку можна підняти високо і зафіксувати, аби дитина не випала з ліжка, коли Вам треба відійти. Ці ліжечка загалом однакові у всіх шпиталях. А от батькам малюків зі сном — як пощастить. У шпиталі ім. Йоана-Павла ІІ дорослому опікуну дитини гарантоване повноцінне велике і зручне ліжко. У лікарні св. Людвіка дорослий отримує розкладне крісло-ліжко. Вузьке, не дуже зручне, але точно краще за старорежимні розкладушки :).
У шпиталях ім. Нарутовича і Жеромського з ліжком для дорослого можуть виникнути проблеми, особливо якщо відділення переповнене. До того ж, у Нарутовича перепрошують за незручності і намагаються знайти хоч якийсь лежак (на зразок кушетки з маніпуляціної), а в Жеромського сердито кажуть, що взагалі не зобов’язані забезпечувати дорослого місцем для спання. Мені все ж таки дали ліжко, тому що я сама була хвора на запалення легень, коли лежала там з дитиною. Але, якщо їдете до цього шпиталю, то краще відразу беріть із собою каремат і якусь підстилку та ковдру, адже велика ймовірність, що це вам знадобиться
Старші діти сплять на великих лікарняних ліжках, а батьки – разом з ними. Вікових обмежень щодо перебування немає: навіть якщо дитина старша, наприклад віком 14-16 років, ви маєте право постійно бути з нею у відділенні.
- Що їсти?
Дітей у шпиталях годують, і, наскільки вдалося побачити — сніданок та обід цілком пристойні. А от вечеря відбувається досить рано і складається часом з чаю й хліба, тому краще все ж таки мати щось їстівне про запас. Дорослих, що лежать із дітьми, не годують. Але в кожному відділенні є інформація про місце, куди можна зателефонувати і замовити їжу, часто зі списком страв і цін. Пам’ятаю, що ціни коливалися десь від 8 до 20 зл. Я жодного разу не замовляла (бо в лікарнях психую і мало їм 🙂 ), але бачила не одноразово, як сусіди з відділення цим користувалися.
Також, у шпиталях є буфети, але, якщо чесно, добиратися до них було довго і незручно (ці мандри по коридорах і підвалах кожного разу нагадують на екскурсію мінойським лабіринтом 🙂 ), тож здається, що замовити по телефону – це значно зручніше.
Звісно, у всіх шпиталях є холодильник, мікрохвильова піч та чайник, користуватися якими можна цілодобово. До того ж іноді (як от в інфекційному відділенні в лікарні ім. Жеромського) цукор, чай і розчинна кава були у вільному доступі.
- Скільки людей в палаті?
У шпиталі св. Людвіка стандартні палати для малюків — тримісні. Точніше, це такі шестимісні блоки, розділені напівскляною стіною, де в кожному відсіку — три дитячі ліжечка. Як виглядають палати для старших дітей, я, на жаль, не встигла дослідити. В інших шпиталях у палатах зазвичай від одного до п’яти пацієнтів.
Зовсім маленьких, «важких» чи особливо інфекційних пацієнтів намагаються селити в «одинички». Якщо ж відділення переповнене, то в лікарні ім. Нарутовича й Жеромського можуть в 4-5місну палату доставити 1-2 ліжка, якщо вони тільки туди влізуть. Так, в шпиталі ім. Нарутовича ми були п’ятими в «четвірці». Але таке трапляється дуже рідко, зазвичай — в сезон зимових застуд.
- Де там ванна й туалет?
Правильна відповідь — все по-різному. У шпиталях ім. Нарутовича та Жеромськего туалет і душ — один на відділення, а в палаті є просто умивальник. В інфекційних боксах санвузли мати б бути окремі, але в лікарні ім. Жеромського під час ремонту інфекційне відділення перенесли до блоку зі стандартним плануванням, тому справжніх боксів там просто не було, а ванна й туалет були спільні для всіх, що, звісно, досить неприємно і небезпечно. Втім, до кінця весни цей ремонт мав закінчитися, тому не лякайтеся, будь ласка, і сподівайтеся на краще :). У шпиталі св. Людвіка був один туалет і дущ на кожен шестимісний блок. У шпиталі Йоана Павла ІІ в кожній палаті є окрема душова кабіна й туалет.
Втім, у кожній дитячій палаті у всіх шпиталях умивальник має велику раковину, а іноді поряд вмонтована і дитяча ванночка, тому викупати маленьку дитину зручно просто в палаті (зручні пеленальні столики також є скрізь). Мило й дезінфектори для рук теж є в кожній палаті і у всіх санвузлах, тож брати своє мило в лікарню немає необхідності.
- Як провідувати?
Зазвичай кожне відділення встановлює бажані години для відвідування (переважно з 8:00 до 20:00), але на практиці відвідувачі можуть затримуватись і довше, наприклад до 21:00. Правило «не більше двох відвідувачів одночасно» часто порушують (бачила, коли провідувати приходили утрьох — і все було гаразд). А от дітям до 14 років зазвичай (незалежно від того, написано це в правилах відділення чи ні) не дозволяють провідувати пацієнтів через високий ризик заразитися чимось або навпаки заразити пацієнтів «дитячими хворобами». Втім, винятки трапляються.
Під час карантину вхід до відділень обмежують — в кожному відділені у свій спосіб. Якщо шпиталь вводить обґрунтовані обмеження, про це інформують відразу під час приїзду до відділення. Ніяких бахіл і халатів у польських шпиталях, на щастя, не практикують. А от дезінфектори для рук — на кожному кроці, і ними справді дуже варто користуватися.
- Скільки платити?
Якщо у вас є страхування NFZ, то за лікування не платите нічого. А якщо ви легально працюєте чи навчаєтесь у Польщі, то страхування NFZ у вас, звісно, є. Щоправда, під час оформлення в лікарню вас можуть попросити показати підтвердження страхування — тому краще щомісяця роздруковувати свіжий ZUS RMUAR. Якщо його все ж не буде, вас ніхто не сваритиме, просто попросять принести протягом 5 днів чи до дня виписки.
Взагалі, якщо пацієнт має PESEL, то всю необхідну інформацію про його медичні страхові відрахування співробітник лікарняної рецепції має без проблем отримати електронним чином, але неприємні чудеса регулярно трапляються: то в них «система не працює», то «комп’ютер висить», то ще якась біда. Тому тримайте краще ZUS RMUAR напоготові (і хай він краще ніколи вам не знадобиться для лікарняних потреб).
У відділенні вас не посилатимуть до найближчої аптеки купувати ліки, спирт, шприци та пластир. І платити лікарю чи медсестрі, яка зробить капельницю, теж не треба. Кажуть, іноді якраз українці, білоруси чи росіяни намагаються когось фінансово «простимулювати» — але це за межами пристойності, не треба так робити.
Втім, у більшості шпиталів передбачена плата «за перебування з дитиною в шпиталі».
Відповідно до статті 35 Закону «Про права пацієнта» від 6 листопада 2008 року, шпиталі отримали право встановлювати додаткову оплату за перебування опікунів у шпиталі з пацієнтами. Деякі лікарні (у Кракові — це Університетський шпиталь ім. Коперніка) не мають такої практики, бо вважають перебування опікуна необхідною частиною терапії, деякі – користуються цим правом і встановлюють більшу чи меншу оплату за добу перебування. У шпиталі св. Людвіка – це 8 зл.за добу, у ім. Йоана Павла ІІ – 10 зл (тривалий час була 20, оплата зменшилася з 1 травня цього року), у ім. Жеромського – 15 зл за добу.
Непрозорий механізм нарахування цієї оплати та занадто великі суми викликали постійне суспільне обурення. Тож іще в березні 2018 року Уповноважений з прав дитини Марек Міхалак звернувся до Президента Анджея Дуди з проханням ініціювати перегляд цієї норми. Нарешті, 22 січня 2019 року, було прийнято зміни, відповідно до яких шпиталям заборонено брати оплату за перебування з дитиною, а також із дорослим пацієнтом, який потребує особливої додаткової опіуи (наприклад, внаслідок інвалідності).
Втім, шпиталь все-одно має право нараховувати оплату за користування ліжком, постіллю та за харчування. На практиці це змінює не так багато — формулювання змінюються, рахунки за добу перебування залишається :). Але якщо вам не дадуть ліжка, а харчування ви замовляєте самі чи берете з дому, то вимагати з вас оплати просто «за перебування з дитиною» тепер незаконно. Також, треба пам’ятати, що у випадку фінансових труднощів родину хворої дитини рішенням дирекції шпиталю можуть звільнити від оплати і таке трапляється досить часто, тож якщо ця шпитальна оплата заганяє вас у скруту — не соромтеся про це сказати. З високою імовірністю вам підуть на зустріч.
- Трошки загальних вражень про психологічну атмосферу та технічне обладнання відділень
Атмосфера у краківських шпиталях, схоже, більш доброзичлива, ніж в українських. Якщо дитині потрібно поставити катетер чи зробити перев’язку, то батьків попросять не «піти геть і почекати» (як просили мене неодноразово в українських лікарнях), а навпаки скажуть: «Візьміть дитину, сядьте зручно, обійміть її міцно — на жаль, ми змушені поставити катетер/взяти кров/зробити укол, але постараємось зробити це так, щоб боліло якнайменше».
Ігрові зони для дітей виглядають дуже симпатично (кольорові стіни, ікеївські стільчики та столики, конструктори і книжечки. В деяких шпиталях просто в коридорі відділення є дитячі бібліотечки. Коли я побачила таку в шпиталі ім. Нарутовича, то здивувалась, і запитала, як же дотримати санітарних норм, якщо всі братимуть ці книжки і носитимуть в палати.
Мені пояснили, що 1) регулярна дезінфекція рук знижує ризик взаємного інфікування дуже відчутно; 2) всі предмети ігрових зон і бібліотечок регулярно дезінфікує медперсонал; 3) якщо дитина має інфекційне захворювання, то її батьки мають просто виявити відповідальність і не волокти в інфекційний бокс книжку із зони загального користування, тож довіра і припущення про усвідомлену відповідальність і тут мають значення!
Санітарки/санітарки і медсестри/медбрати за дуже рідкісними винятками – надзвичайно доброзичливі. В них завжди знаходилась усмішка і добре слово для маленьких пацієнтів і їхніх мамів/татів. А самі батьки (до речі, тати лежать з маленькими дітьми маже так само часто, як і мами) теж загалом дуже взаємно толерантні.
Тим не менше, якщо шпиталь переповнений і лікар дуже навантажений пацієнтами, то ви не дочекаєтесь від нього великої уваги до дитини, тому якщо бачите, що тривожні симптоми наростають, а вам кажуть «все ОК», то не соромтеся підходити до лікаря і наполягати на ретельнішому обстеженні. Мені доводилось у шпиталі ім. Жеромського наполягати на детальнішому обстеженні і перегляді схеми лікування. Лікарі визнали, що стан дитини погіршився, вибачились, змінили план лікування, і, зрештою, все закінчилося добре.
Технічне обладнання відділень вражає (як людині, яка багато часу провела в різних київських і харківських лікарнях, мені є з чим порівнювати). Ліжка функціональні, в них легко регулюється кут нахилу і висота. Біля кожного лікарняного місця — кнопка виклику медперсоналу, якщо потрібна невідкладна медична допомога — її справді можна викликати негайно. В кожному відділенні є кілька дефібриляторів. В кожній палаті, а також в маніпуляційній та в кількох місцях просто в коридорі відділення є пункти подачі кисню: як тільки виникне потреба, можна негайно подати пацієнту кисневу маску.
Всі крапельниці подаються через новенькі інфузомати (апарати, що дозволять точно встановити параметри інфузії — зокрема, швидкість, з якою крапає крапельниця). Пульсоксиметр (апарат, що вимірює рівень кисню в крові) та кардіомонітор застосовують для контролю стану маленьких пацієнтів дуже часто. Така апаратура в українських шпиталях зазвичай є у деяких особливих спеціалізованих відділеннях та реанімаціях, до того ж не у всіх і в меншій кількості. Тут усе це – у звичайних педіатричних відділеннях, де насправді не буває дітей у дуже важкому стані. Навіть не уявляю, як тоді виглядає їхня реанімація, але сподіваюсь, що досліджувати устаткування краківських дитячих реанімацій не доведеться на власних дітях :).
Словом, щиро бажаю нікому не потрапляти з дітьми до лікарні, але якщо все ж виникне необхідність поїхати до стаціонарного відділення — не бійтеся, будь ласка. Все буде добре. Лікарні та лікарі тут хороші.
На всяк випадок ми підготували для вас список контактів краківських дитячих лікарень та лікарень, що мають дитячі відділення, а також коротку інформацію про них.
Краківські лікарні з дитячими відділеннями
- Дитячий шпиталь св. Людвіка – Wojewódzki Specjalistyczny Szpital Dziecięcy im. św. Ludwika w Krakowie
Це суто дитячий шпиталь. Містить відділення психіатрії, пульмонології, загальне педіатричне відділення з відділами неврології, ревматології, алергології, гастроентерології.
Адреса: 31-503 Kraków ul. Strzelecka 2
Телефон приймального відділення: (12) 619 86 13
Сторінка: https://www.dzieciecyszpital.pl/
- Шпиталь ім. Стефана Жеромського – Szpital Specialistyczny im. Stefana Żeromskiegо
Цей великий шпитальний комплекс містить кілька дитячих відділень: неонатології, дитячої хірургії (спеціалізація — загальна хірургія, травматологія, урологія), загальне педіатричне відділення та педіатричний відділ відділення інфекційних хвороб.
Адреса: os. Na Skarpie 66 31-913 Kraków
Телефони: 12 644-01-44, 12 622-97-00
Сторінка: http://www.zeromski-szpital.pl/
- Шпиталь ім. Габріеля Нарутовича – Szpital Miejski Specialistyczny im.Gabriela Narutowicza
Шпиталь містить відділення неонатології та інтенсивної терапії новонароджених та загальне педіатричне відділення.Адреса: ul. Prądnicka 35-37, 31-202 Kraków
Телефони: 12-416-22-66, 12-633-01-00
- Шпиталь
ім. Йоана Павла ІІ – Krakowski
Szpital Specialistyczny im.Jana Pawła II
Цей шпиталь дуже добре обладнаний і відремонтований завдяки дофінансуванню з ЄС, містить два дитячі відділення: 1) загальної педіатрії та неврології, 2) інфекційних хвороб та гепатології.
Адреса: ul. Prądnicka 80, 31- 202 Kraków
Телефони: 12 614 35 15, 12 614 20 00
Сторінка: www.szpitaljp2.krakow.pl
- Університетський дитячий шпиталь – Uniwersytecki Szpital Dziecięcy w Krakowie
Це велетенський дитячий лікарняний комплекс, де представлені всі чи майже всі напрямки клінічної педіатрії, від невідкладної допомоги і загального дитячого відділення — до кардіохірургії, дитячої онкології та трансплантології. Окрім стаціонарного комплексу тут багато консультативних поліклінік, тож переважна більшість дітей з Кракова, які потребують поглибленої діагностики та нагляду фахівців, потрапляють саме сюди.
Адреса: ul. Wielicka 265, 30-663 Kraków
Телефон; +48 12 658 20 11
Сторінка: https://szpitalzdrowia.pl
Ганна Поляк
Титульне фото: freepik
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фото міста та українців у Кракові – на нашому Instagram-акаунті за посиланням.
Текст виник в результаті тренінгу «Як написати текст, який захочуть опублікувати ЗМІ»
Projekt jest współfinansowany ze środków Programu Fundusz Inicjatyw Obywatelskich, Gminy Miejskiej Kraków i Województwa Małopolskiego.
