17 травня у світі відзначають Міжнародний день боротьби проти гомофобії та трансфобії. У 2022 році Польщу визнали найбільш нетолерантною країною в Європі. Водночас сюди приїжджає багато біженців з України, що належать до ЛГБТ+ спільноти. Про те, з якими труднощами вони зіштовхуються та як їм допомагають громадські організації, UAinKrakow.pl поговорив з активісткою фонду Równość.org.pl та організаторкою маршів рівностей в Кракові Маґдою Дропек.
Чим займається фонд Równość.org.pl
Ми створили платформу, де ЛГБТ+ спільнота може почувати себе безпечно. Це стосується не тільки воєнних біженців, а також поляків, які почувають себе некомфортно у своєму оточенні. Звичайно, з початком війни ми більше комунікуємо між собою. Варшавські організації KPH, Lambda і познанський Stonewall почали ділитися з нами інформацією. Зараз ми звертаємо більше уваги на менші міста і села під Краковом, аби рівень дискримінації ЛГБТ+ людей там зменшувався.
Хто до вас зараз звертається найчастіше
Через війну більшість людей, які приїжджають до нас – це українці. Ми намагаємося створити комфортний простір. Я особисто знаю такі історії, де люди після того, як переїжджали до Польщі, зачинялися в кімнатах і не виходили на вулицю. Таким людям ми допомагаємо всім, чим можемо. Усі люди мають складні історії. Ми, активісти, думали, що підготовлені до складних розповідей, але це не так. Кожен, хто ділиться з нами своїми історіями, торкає саме серце. Найчастіше це біженці з Києва, Харкова, Донецька і Луганська.
Які ще історії ти чула
Є особиста історія. Я познайомилася з однією дівчиною з Луганська. Вона в мене у квартирі жила десь місяць, а потім повернулася в Україну. Говорить, що не змогла тут. Тут вона ніхто, а там її дім. Хоча наскільки я розумію, в Луганську зараз йдуть запеклі бої.
Взагалі мені трохи незрозуміле бажання українців приїжджати саме до Польщі, особливо зважаючи на те, що відбувається протягом останніх трьох років з ЛГБТ+ особами в Польщі (мова про запровадження LGBT free zone і показники рівня гомофобії в Польщі — прим. ред.). Я запитала про це в дівчини, яка в мене жила. Вона відповіла, що це другорядні речі. Найважливіше для неї було втекти від війни в безпечне місце. Була можливість виїхати в Польшу — вона це зробила.
Хто приїжджає до Польщі? Чи є серед них чоловіки? Яка ситуація з небінарними людьми та транс-жінками
У перші дні війни до нас приїхало багато чоловіків. Тоді ще можна було перетинати кордон. Також є список чоловіків, яким дозволяють перетинати кордон. Що стосується транс-жінок, то я цим не займаюсь. У Варшаві є організація “Трансфузія”, яка безпосередньо допомагає транс-людям.
Чи мають українці право на рівні з поляками зробити транзицію (операція зі зміни статі) або її закінчити? Чи є вільний доступ до гормонів
Що стосується гормонів, то так. Люди можуть записатися до лікаря, щоб він виписав рецепт на гормони. Але, що стосується операції зі зміни статі, то тут процедура дуже складна. Усі останні роки ми боремось із законом, за який проголосували в Сеймі. Зараз, згідно з правом, якщо людина хоче змінити стать, то вона має подати заяву-звинувачення на батьків. Нам ніби це вдається, але далі процедура дуже складна.
Про що говорять люди, які сюди приїжджають
Вони не говорять про війну. Мабуть, не хочуть. Говорять про погоду, про пошук роботи, про життя, документи – про все, окрім війни. Ми силою нікого не змушуємо говорити. Ми ще надаємо контакти до спеціалістів-психологів тим людям, які про це просять. Гостро стоїть питання про пошук житла на постійній основі. У Кракові взагалі з цим проблеми, а для осіб ЛГБТ+ це ще складніше.
Як багато представників ЛГБТ+ спільноти з України в Кракові
Слід зазначити, що багато українців жили в Польщі ще до початку війни. У Кракові після пандемії було близько 60 тисяч, серед них також були люди ЛГБТ+. Багато з них зараз волонтерять і допомагають разом з нами. Вони всі об’єднані між собою, постійно на зв’язку. Ми як фонд просто допомагаємо їм матеріально.
Чи були напади на людей ЛГБТ+? Про це тобі відомо
Люди, що живуть у Кракові, нам про це не повідомляли. Я чула плітки про те, що були такі випадки поза великими містами, десь під Краковом чи Варшавою. У хостелах або пунктах допомоги траплялося, що власники не хотіли заселяти пари з двох жінок до однієї кімнати. Бувало, що їм говорили якісь люди, аби вони перестали афішувати свої стосунки, але в основному це винятки.
Де люди ЛГБТ+ можуть переночувати або знайти квартиру? Чи можуть звернутися до вас як до фонду
Так! Ми створили таку ініціативу, завдяки якій можна знайти собі житло. Люди можуть заповнити форму з проханням про те, щоб десь переночувати або поселитися. Це діє і в інший бік — заповнюють форму ті, хто хоче надати житло ЛГБТ+ людям. Уже більше 40 людей знайшли помешкання за допомогою цієї платформи.
Чи ЛГБТ+ пари можуть відчувати себе безпечно
Я сподіваюся, що можуть. Звичайно, хейт до ЛГБТ+ спільноти й далі присутній. Усе ще можна зустріти неадекватних людей. Багато хто мені говорить про безпеку, що стосується війни. Вони бояться її навіть у Польщі. Голосні звуки: брязкіт, автомобілі на дорогах, літаки і вертольоти — дуже лякають біженців. Але це нормально для людей, які тікають від війни.
Читайте також: Макіяж, фото та консультації: як українським жінкам допомагають знайти роботу в Кракові
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.
Текст: Анна Каленіченко
Фото зроблені під час акції “Dość milczenia“. Авторка Ганна Поляк