Shopping Cart

Як студенти з України навчались в Європі кілька століть тому

Для українців вступ до європейських університетів не є новим досвідом. Історикиня Тетяна Яцечко-Блаженко розповідає для ​​UAinKrakow.pl, як вчились українські студенти в Європі кілька століть тому. 

Де вони вчилися 

У Європі  XV століття вже функціонували близько вісімдесяти університетів, а до 1790 року їхня кількість зросла до ста сорока трьох. Головне гасло середньовічної освіти звучало як “Навчаючи, вчитись самому”.

Архіви європейських міст зберегли інформацію про вступників з України. Найбільше українців здобували освіту в таких містах як Париж, Краків, Болонья, Падуя та Страсбург. Справжній “бум” на вступ до університетів Європи спостерігали в XVI столітті. 

Які спеціальності були популярні раніше

Сьогодні серед молоді популярні спеціальності, пов’язані із ІТ, правом, економікою, журналістикою, міжнародними відносинами, а от у XVII-XVIII століттях вступники обирали богослов’я, гуманітарні науки, агрономію, медицину та інші.

Одним із фахівців, який одним з перших почав вивчати списки студентів європейських вузів періоду XIV-XVIII століть, був український історик та літературознавець Григорій Нудьга. Ще в 1980-х роках він опрацював ці списки в університетах близько двадцяти європейських міст.

Спогади про перших студентів з України в Кракові

Дослідник Григорій Нудьга відшукав інформацію про одного з перших студентів Ягеллонського університету, яких походив з території Волині. Відомо, що його звали Клим. Прізвище, на жаль, не збереглося. Поряд із іменем було вказано, що студент походив із міста Сарни (зараз рівненська область). Клим із Сарн розпочав своє навчання у 1414 році.

Також у списках студентів цього вишу за XVI століття вдалося знайти ще одного студента з України Матвія Гіронімовича. Він навчався в краківському ВНЗ у 1520-х роках. Є запис про студента з Луцька на ім’я Іван. Інший, такий собі Гроховський (імені не вказано), був з Волині та вступив до університету в 1566 році.

У 1640-х роках освіту в краківському університеті також здобував Іван Ужевич, знаний український мовознавець. Він свого часу написав працю “Слов’янська граматика” латиною.

Знаний єзуїт, місіонер, святий Ян Бейзим родом із села Бейзими (зараз хмельницька область) у 1874–1882 роках у Кракові вивчав філософію, гуманістику та теологію. У 1879 році він вирішив присвятити своє життя місіонерству та допомозі знедоленим і прокаженим на острові Мадагаскар.

Важлива постать суспільно-політичного життя України В’ячеслав Липинський також у 1903 році став студентом Ягеллонського університету. Він вивчав агрономію та паралельно був слухачем лекцій з історії та української літератури Богдана Лепкого. 

Записи про студентів із України в документах європейських ВНЗ

В архівах Падуанського університету в Італії є документ 1660 року, де зазначено, що українець Йозеф Данило Дзик, кафедральний вікарій луцький, був студентом закладу.

Студенти з України є також у списках Гейдельберзького університету в Німеччині. На початку ХVII століття ними були брати Оврам і Христофор із села Ляхівці (сучасна хмельницька область). 

Досить цікавими є випадки, коли студенти з України здобували освіту не в одному, а в кількох університетах Європи. Тут справжнім рекордсменом є лучанин на ім’я Феліціан Пясковський. На його рахунку навчання в шести ВНЗ. Можливо, його історія була б забутою та невідомою, якби мені кілька років тому не вдалося розшукати його польськомовні спогади про навчання, які довгий час були невідомі українцям.

Цікавий факт: навчання в європейських вишах навіть допомагало студентам з України під час війни. Так шляхтичу Юрію Немиричу з міста Овруч (зараз житомирська область) знадобилося вивчення мистецтва ведення війни та вміння оцінити противника під час переможної Конотопської битви у 1659 році проти російських військ. 

Як раніше вступали у ВНЗ

У ті далекі часи стати студентом європейського університету дуже допомагали рекомендаційні листи від знатних осіб та впливових політичних діячів.

До університетів вступали переважно в підлітковому віці, а вже за п’ять років отримували ступінь бакалавра. Ще за три – магістра. До речі, у XV-XVI століттях бакалавра за результатами іспитів отримував лише кожен четвертий студент.

Для отримання докторського ступеня потрібно було навчатися ще орієнтовно від семи років. Аж 15 років треба було вчитися на богословському факультеті, щоб отримати ступінь бакалавра у деяких французьких ВНЗ.

Якими були умови навчання кілька століть тому

Для того щоб дізнатись, як колись навчалися студенти з України в Європі, цінними є їх спогади. Та їх, на жаль, збереглося дуже мало.

Вищезгаданий Феліціан Пясковський у своїх мемуарах початку XVIII століття пише, що під час навчання в одному з вишів Прусії його найбільше вразило те, що в одній аудиторії за дерев’яними лавками поряд сиділи як короновані особи, так із звичайні дрібні шляхтичі. За студентською партою всі були рівні. 

У XVII столітті досить популярними серед молоді були лицарські академії. Там студентів вчили фехтування, танців, історії фортифікацій, генеалогії, архітектури, географії, історії світу, іноземних мов, фізики, геометрії, верхової їзди, придворного етикету, мистецтва бесіди та історії гербів.

Феліціан Пясковський зазначав, що після лекцій студенти ходили на концерти й театральні постановки, проте найбільше їх приваблювали бібліотеки, які були відчинені щодня. Багато вільного часу вони також проводили у музеях.

Цікавим фактом із життя середньовічних студентів є те, що вони мали три години перерви на обід після лекцій, кожна з яких теж тривала три години. Влітку заняття розпочиналися о 6:00, а взимку – на годину пізніше. Тривати лекції могли аж до 21:00.

Було три форми занять: лекції, практики та диспути. Навчальний рік стартував 1 жовтня і тривав до червня. Канікули були під час великих релігійних свят як Різдво.

У публікації були використани дані з таких джерел:

  • “Спогади мандрівника Феліціана Пясковського 1717-1720 рр.” (1865).
  • Григорій Нудьга “Середньовічні університети Європи”.
  • Григорій Нудьга “Перші магістри і доктори: українські студенти в університетах Європи XIV – XVIIIст.”.
  • Збігнєв Князьолуцький “П’ятистолітній ювілей Ягеллонського Університету” (1900).
  • Кшиштоф Борода “Студенти Університету Краківського в пізньому середньовіччі” (2013).
  • Олаф Педерсен “Перші університети” (1997).
  • Юрген Міетке “Університети та шкільне навчання в середньовічному суспільстві”.
  • Вальтер Рюегг “Історія університету в Європі” (Кембридж, 1996).



Автор: Тетяна Яцечко-Блаженко

Титульне фото: Unsplash

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Наші партнери:

Fundacja Instytut Polska-Ukraina

Klub Ukraiński w Krakowie - Fundacja Zustricz

The Jewish Community Centre of Krakow

Salam Lab, Laboratorium Pokoju.

Szlachetna Paczka -Pomoc potrzebującym - ubogim, dzieciom, seniorom, chorym i niepełnosprawnym.

NIĆ. Kawiarnio-księgarnia.