22 листопада в рамках Open Eyes Economy Summit відбулася дискусія “Гуманітарна криза в Україні — виклики для Польщі та Європи”. Представники громадських організацій, викладачі, журналісти та місцеві політики обговорили готовність Польщі до нової хвилі біженців, актуальні потреби українців та ставлення Заходу до війни. У розмові брала участь і засновниця порталу UAinKrakow.pl та голова фонду Instytut Polska-Ukraina Ольга Менько. Найголовніші тези з дискусії — далі у статті.
Обговорення відбулось у залі конгрес-центру ICE Kraków. Розмову модерував професор Ґданського університету та член програмної ради ОЕЕS Цезарій Обрахт-Прондзинський.
Скільки українців у Польщі та чи готовий уряд до нової хвилі біженців
“Зараз у Польщі проживає два мільйони українців, серед них близько мільйона
військових переселенців, більшість із яких — діти”, — каже на початку дискусії професор Варшавського університету Мацей Душчик. У Кракові офіційно перебувають 120 тисяч українців, хоч до 24 лютого їх було 70 тисяч. “20% всіх іноземців у Кракові — це українці”, — стверджує заступник директора відділу соціальної політики та здоров’я міської ради Кракова Матеуш Плосконка. Він додає, що це різні соціальні групи: студенти, працівники, переселенці.
Одним з головних викликів, над якими працюють міські громадські організації для забезпечення комфортного проживання нових мешканців — це адаптація інфраструктури під громадян, які користуються іншими мовами, забезпечення їх робочими місцями та школами. “До 20 тисяч нових переселенців ми готові, а от 120 тисяч — вже важче”, — стверджує пан Плосконка.
Він також зазначає, що ГО та міська влада повинні забезпечити рівний публічний доступ для всіх мешканців: “Дуже важливою буде боротьба з дискримінацією, яка пришвидшить інтеграційний процес”.
Про актуальні потреби українських переселенців
“Я погоджуюся з тим, що групи дуже відрізняються одна від одної: мають різне виховання, освіту, час перебування у Польщі. Новоприбулі мешканці відчувають нестачу базової допомоги, такої як тимчасове житло, їжа й одяг. Люди ж, які живуть тут уже пів року, її не потребують, натомість більше думають про те, чи віддавати їм до школи дитину чи ні. Декому важко змиритися з тим, що вони у Кракові довше затримаються, тому організаціям все важче шукати відповіді та рішення”, — говорить Ольга Менько.
Вона додає, що багато українців, які приїхали сюди через війну, скаржаться, що не розуміють принципу роботи системи оподаткування. Ольга пропонує, щоб організації, влада міста та бізнеси й надалі працювали спільно для задоволення актуальних потреб переселенців. “Деякі організації дзвонили та напряму питали, як та чим можуть допомогти, і це приклад мудрої допомоги”.
Під час промови Ольга Менько зазначає, що питанням гуманітарної кризи в Кракові займаються 70 організацій: “Коли в населення так багато різних потреб, то до кожного ми маємо шукати свій підхід”.
Три головні демократичні виклики, пов’язані з гуманітарною кризою в Європі
“Я завжди кажу, що це питання грошей, великих грошей”, — вважає головний редактор Kultura Liberaln та політичний співробітник Кембриджського університету Ярослав Куіш. Він зазначає: що західніше, то більше різняться думки між впливовими людьми щодо війни в Україні. Він розклав цю різницю на пункти:
“Українці й поляки мають спільні погляди: ми бачимо війну як частину процесу імперіальної політики, але на Заході багато поважних осіб чекають на негайне її закінчення без збереження території України, бо вони це сприймають (війну — приміт.ред.) як поодиноку подію. З цього виникають різні способи протистояння росії й інші очікування від закінчення війни”.
Чи можлива взаємна інтеграція українців та поляків?
“Це буде дуже довгий процес, який матиме різні етапи. Поляки та українці мають поставити собі питання: чи хочуть вони разом творити польсько-українське суспільство? Українці мають зрозуміти, де тепер їхній життєвий інтерес. Це й стане фундаментальним рішенням для інтеграції. Ще ми можемо проаналізувати та не повторювати помилки Заходу щодо питань інтеграції ”, — висловлюється Ярослав Куіш.
“Здається, що з теми інтеграції ми дійшли до асиміляції. Інтеграція —це коли дві людини поважають культуру одне одного та пристосовуються до суспільства. Те, що існує українська меншина, підтверджує, що народжені в Польщі діти не до кінця будуть поляками, і їхнє третє покоління може відчувати себе українцями. Але це не означає, що вони не будуть шанувати й любити польську культуру”, — підсумовує Ольга Менько.
Читайте також: У Кракові оголосили Амбасадорів мультикультурності 2021
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.
Текст: Анастасія Олексюк
Фото: Лідія Кожевнікова