Із самого початку російської військової агресії іноземні країни почали приймати у себе українських важкохворих дітей. Найбільш активно допомагає Польща, розказав журналістці Галині Козар львівський лікар, дитячий хірург Андрій Кузик, Завідувач кафедри дитячої хірургії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. UAinKrakow.pl публікує інтерв’ю із лікарем.
— Що відбувається із онкохворими дітьми під час російського вторгнення? Чи вдається продовжувати лікування?
З перших днів, як тільки Росія розпочала війну проти України, вся світова спільнота активно допомагає українцям, але найбільшу медичну підтримку та допомогу в усіх напрямках ми отримуємо саме від поляків.
У перші години війни 24 лютого ми отримали величезну кількість і офіційних дзвінків від польських медзакладів, і приватних повідомлень від польських професорів, які одразу запропонували нам свою підтримку.
— Яких пацієнтів перевозять до Польщі?
— Це пацієнти із онкозахворюваннями гематологічними та орфанними хворобами, складними хірургічними патологіями. Це саме ті найважчі діти, які потребують безперервної хоспісної, паліативної допомоги.
— Як відбувається цей процес?
— В Україні створений спеціальний хаб у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі (ЗУСДМЦ), який знаходиться у місті Львові, на вул. Дністерській, 27. Сюди з усіх куточків України прибувають маленькі пацієнти, а вже звідти ми переправляємо їх під дипломатичною опікою у польські лікарні та клініки для подальшого лікування.
Така програма діє завдяки чіткій співпраці між адміністрацією Президента Польщі, Міністерства охорони здоров’я Польщі та Адміністрацій офісу Президента України, Офісу Дружини Президента України і Міністерства охорони здоров’я України. Також нам допомагає велика кількість благодійних фондів і волонтерів.
Завдяки цій співпраці нам вдалося налагодити систему безпечного доправлення українських дітей на лікування закордон. Спочатку таких пацієнтів транспортують до нас у ЗУСДМЦ. Тут ми їх дообстежуємо, стабілізуємо стан, відновлюємо медичну документацію, перекладаємо різними мовами. Далі відправляємо у Польщу. Там вже також розгорнули хаб, де такі пацієнти отримують додаткову діагностику і медичну підтримку.
Врешті пацієнтів розподілять на постійне лікування: частина залишиться у Польщі, частина перенаправиться в інші країни, зокрема до Франції, Італії, Німеччини. Хочу особливо зазначити, що до цього часу подібного проєкту в світовій медичній практиці не існувало взагалі.
— Хто є керівниками проєкту з польської та з української сторін?
— Із польської сторони цей процес координує Радник Президента Польщі із медичних питань професор Пьотр Чаудерна, а у Львові це команда лікарів ЗУСДМЦ на чолі із директором лікарні Андрієм Синютою та нашим лікарем-онкологом, керівником Центру трансплантації кісткового мозку — Романом Кізимою.
— З яких областей України прибуває до вашого центру найбільша кількість важкохворих дітей?
— Це найбільш важкі пацієнти із найвіддаленіших регіонів України та діти з тих регіонів, які зараз потрапили під активні військові дії: із Харкова, Києва, Донецька, Одеси.
— Яким транспортом вони до вас добираються ?
— Вони прибувають до нас або організованими групами евакуаційними поїздами , або самі батьки привозять їх у наш Центр. Ми їх приймаємо у Львові. Деякі з них залишаються для лікування у Львові ,але основну частину ми вже у наступні день- два переправляємо на лікування до Польші.
— Скільки таких діток вже відправлено вашим Центром ?
— Станом на 14 березня ми відправили на лікування до Польщі понад 320 таких онкопацієнтів разом із матерями або із іншими особами, що їх супроводжують.
— Хто така «особа, що супроводжує», і скільки таких осіб може їхати разом із дитиною?
— Кожна онкохвора дитина потребує постійної опіки сторонньої особи. Зазвичай їде мама, інколи разом із нею їдуть й інші діти, яких нема на кого залишити. Нещодавно ми відправляли у Польщу цілу сімю: з онкохворою дитиною їхала мама, а батько супроводжував іншу дитину ,яка є інвалідом і пересувається виключно в інвалідному візку.
— Скільки ще тяжкохворих онкологічних пацієнтів потребує лікування у Польщі?
— Більш, ніж 500 українських дітей ми плануємо відправити вже найближчим часом для лікування закордон.
— Розкажіть, за яким першочерговим пріоритетом ви формуєте ці списки пацієнтів?
— Ми відправляємо усіх дітей в тому порядку черги, в якому вони прибувають до нас.
— Наскільки мені відомо, деякі лікарні Польщі вже переповнені українськими пацієнтами, а чи переправляє польська сторона наших дітей до європейських клінік далі?
— Так, звичайно. Наші партнери з польської сторони здійснюють усю логістику із скеровування для подальшого лікування таких пацієнтів як і у польські клініки, так і у інші європейські клініки. І коли польська сторона не має можливості їх лікувати у себе, то такі пацієнти переправляються далі, у Європу. Так, наприклад, зараз у української сторони є домовленість між Президентами України і Франції у тому, що частина важкохворих українських дітей поїде найближчим часом на лікування до цієї країни. Проте, оскільки ми маємо зараз можливість пересилати дітей лише у Польщу, то далі таку логістику з подальшого пересилання лікування дітей здійснює саме польська сторона.
— В якому стані зараз перебувають пацієнти, які перетнули кордон із Польщею, і чи відомо вам про якісь додаткові заходи для них? Я знаю, що у Львові у ваш Центр онкохворих дітей приходять і волонтери із театральними виставами, і клоуни. Чи відомо вам про такі ініціативи у закордонних клініках?
— Я можу сказати, що усе необхідне лікування, хірургічне втручання такі пацієнти отримують у повному об’ємі і їхній реабілітаційний процес проходить дуже успішно. Чи є в таких дітей якась додаткова антистресова програма, мені на разі невідомо.
Я бажаю здоров’я та якнайскорішого одужання усім тим, кого торкнувся цей страшний діагноз.
Текст: Галина Козар
Титульне фото: Pexels