Історія пенсіонерки Фелікси Оборської та власниці вінтажного магазину Евеліни Ціховлас почалася з перших днів війни в Україні. Уже протягом двох місяців жінки розвивають спільний бізнес. Фелікса вишиває гладдю принти на футболках, а Евеліна продає їх по всьому світу. Ми поговорили з жінками про те, як вони спільно розкрили забутий талант та створили бренд, спілкуючись різними мовами.
78-річна Фелікса Францівна з Києва три місяці тому й уявити не могла, що житиме в центрі Кракова, вестиме власний бізнес та даватиме інтерв’ю. Пригадує, що ідею вишивання на футболках запропонувала Евеліна. Бабуся це підтримала, бо після першого місяця життя в Кракові почала думати, як фінансово забезпечувати себе та родину, яка вирішила знімати власну квартиру.
Як Фелікса потрапила до Кракова
Родина Фелікси 28 лютого вже була на українсько-польському кордоні. Жінка пригадує, що вони довго не могли виїхати з Києва, бо знайти автомобіль було майже нереально. Місто було порожнє, стояли тільки протитанкові їжаки.
“У нас через ліс вже Ірпінь. Дочка дуже боялась, особливо як почали їздити танки під домом, і літак ревів у небі. Вночі дочка знайшла транспорт до вокзалу, я що побачила, те й схопила, і ми поїхали”.
Далі були дорога потягом до Львова, а звідти волонтерським автомобілем до Польщі. Фелікса каже, що могла обрати інше місто, але інтуїція підказала їхати саме до Кракова.
З початку війни Евеліна дала свій контакт волонтерським організаціям, що шукали житло для українських біженців. Після кількох телефонних дзвінків до неї вже прямувала родина з України. Вона думала, що буде двоє людей, а приїхало п’ятеро. Однак, порадившись із близькими, дівчина вирішила прийняти їх у себе, не зважаючи на тісне житло.
Евеліна пригадує, що якось спитала у Фелікси, чим вона любить займатися вдома. Хотіла знайти для жінки заняття, щоб та могла зняти стрес.
“У нас вдома жив дворічний Давід, і в нього був конструктор. Помітила, що коли Фелікса дивилася новини, то вона складала будиночки разом з ним. Я зрозуміла, що вона відноситься до такого типу людей, які повинні щось робити руками, аби зайняти думки. І я запитала в неї: “Що ти любиш робити?”, а вона відповіла: “Вишивати”. Я їй кажу: “То робимо бізнес!”.
Забутий талант
Фелікса Францівна каже, що вишивати почала з 13 років при світлі керосинової лампи в рідному селі Рудня-Городищанська на Житомирщині. У 15 років вже закінчила курси крою та шиття.
“Я цей документ навіть із собою взяла. Навіть не знаю, чого він зі мною. Я все життя шила. Собі, дівчатам своїм (дочці, внучці – прим. авт.) плаття підшивала”, — каже Феліція.
Після навчання старша сестра забрала її до Києва. Там вона в 19 років отримала середню освіту. У недільній школі здобула фах “Вихователька дитячого садка”. А там, каже, почала працювати, вийшла заміж, народила дочку та перестала вишивати.
Виробництво “кошульок”
“Вона (Евеліна – прим. авт.) мені каже: “То давай робити кошульки!”. А а така: “Що ж таке ті кошульки?”. Вона мені показала на собі, і аж тоді я зрозуміла, що це футболки”, — каже Фелікса.
За місяць Евеліна принесла футболку та кілька варіантів ілюстрацій, що намалювала її подруга тату-майстриня. Каже, хотіла, щоб малюнок був простий для вишивання. Вони обрали три символічних — голуб, веселка та бабуся у хустці. Евеліна розповідає, що цей малюнок став символом бренду.
“Це дуже цікаво, як художниця Юстина намалювала малюнок, навіть не бачивши Феліксу. І була шокована, коли побачила її на фото, такі вони вийшли схожі. Зараз усі, хто замовляє цю ілюстрацію, пишуть: “Для мене футболку з бабусею Феліксою”.
Дбайливо тримаючи тканину в п’яльцях, бабуся розповіла про техніку вишивання, яку випрацювала за два місяці роботи. Каже, спочатку переводить малюнок олівцем через кальку, потім додає під нього м’яку тканину та наносить вишивку. За день Феліксі вдається вишити 3-4 футболки. Каже,що найскладніше вишити ніс у малюнку з жінкою.
“Якщо хоч на один мікрон помилитися, то в неї буде горбатий ніс. Я багато разів розпускала і починала спочатку”.
Плани на майбутнє
Замовлення на футболки розписані на місяць вперед. Найчастіше замовляють українці, які переїхали жити до Японії, США, Франції та інших країн світу. Найближчим часом жінки хочуть розширити розмірну сітку, бо зараз купити можна тільки S, M та L.
У кінці розмови Евеліна додає, що Фелікса часто питає про нові замовлення. Продаючи футболки, вона збирає кошти на ліки та квартиру, яку знімає з донькою та внучкою.
“За всі ці місяці допомоги ми з родиною зрозуміли, що найважливіше в допомозі — це надання “вудки”. Я подумала, що краще буде, якщо допомога буде побудована на спільному бізнесі або роботі, а не на простому даванні грошей”.
“Я вже три місяці не отримую пенсію, бо не маю рахунку банкового. Не знаю, що б ми робили, якби не Евеліна зі своїми кошульками… Напевно, довелось би повертатися назад”, — закінчує розмову Фелікса.
Усі футболки можна придбати на сторінці Vintydże в Інстаграмі.
Читайте також: Стильна альтернатива: історія українок, що відкрили міжнародний вінтаж-магазин у Кракові
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.
Текст: Анастасія Олексюк
Фото: Лідія Кожевнікова