Розповідаємо в матеріалі UAinKrakow.pl про В’ячеслава Липинського — політика, історика, соціолога, публіциста, прибічника ідеї української незалежності та Гетьманату.
З Волині до Кракова
Липинський народився в родинному маєтку в селі Затурці, Волинської губернії.
Його виховали кресов’яки — хлібороби-поляки, які розвивались у власному культурному середовищі католицизму, і разом з тим знали українську мову й культуру. З роду Липинських походили відомі діячі культури, політики та економісти. Наприклад, Станіслав Липинський — молодший брат Вʼячеслава, доктор філософії і агроном. Саме завдяки своєму походженню та способу життя родини, Липинський став поборником українських національних ідей.
В Україні навчався в Житомирській, Луцькій та Київській гімназіях. Під час навчання в Києві юний Липинський потрапив в українське середовище, брав участь у зустрічах, які відбувалися в домі Марії Требінської. Про так званий “гурток Требінської” українська історикиня Наталія Полонська-Василенко казала:
“Там зустрічалися люди різного віку, різних політичних переконань, різних фахів, але об’єднані одним почуттям — любов’ю до України”.
У цей час завдяки спілкуванню з Орестом Левицьким, Євгеном Чикаленком, сімʼєю Русових, Марією Заньковецькою та багатьма іншими В’ячеслав починає схилятися до українських національних ідей. А також до ідеї територіального поділу громад — пропонує обʼєднати українцям і полякам їхні організації не за принципом віросповідання, а за локалізацією.
Після навчання у гімназії Вʼячеслав Липинський відбував обовʼязкову військову службу на Волині, але згодом лікарі визнали його непридатним через туберкульоз.
Життя в Кракові
Навесні 1903 року молодий Липинський вступив до Ягеллонського університету в Кракові. Тут він вивчав агрономію та слухав курс з історії. Вʼячеслав не пропускав і лекції з літератури, які читав Богдан Лепкий — амбасадор України в Кракові.
Під час навчання в Ягеллонському університеті зблизився із тамтешньою українською громадою, вступив до “Просвіти” і познайомився із представниками галицьких консервативних кіл, зокрема з Олександром Барвінським.
У 1906 році одружився в Кракові з Казимирою Шумінською. До речі, ні дружина, ні майбутня єдина донька Єва не поділяли світогляд Липинського. Вони чітко ідентифікували себе польками, не сприймаючи ідей і орієнтирів чоловіка на Україну.
По закінченню навчання в Кракові, Вʼячеслав Липинський вступив на факультет літератури та соціальних наук Женевського університету. У Женеві Вʼячеслав Липинський познайомився із українським письменником Борисом Грінченком, який залучив Липинського до регулярної співпраці із першою українською щоденною газетою “Рада”, котра виходила з 1908 року до початку Першої світової війни.
Але він пробув у Швейцарії лише рік, бо клімат вплинув на стан здоровʼя Липинського, загострив туберкульоз, і лікарі порадили йому виїхати з країни. З весни 1908 року Липинський відновив навчання в Кракові, на історико-філологічному факультеті Ягеллонського університету.
Коли українське товариство почало збиратися в кав’ярні Мрожинського (на Головному Ринку з боку Сукенніце), Липинський збирав тут великі групи слухачів і однодумців.
У 1909 році Вʼячеслав Липинський опублікував у Кракові книгу “Шляхта на Україні: її участь у житті українського народу на тлі його історії”, яка стала справжнім політичним вибухом як на підросійських теренах, так і в Галичині.
Між Краковом і Уманню
З 1909 року Липинський жив у Кракові і в маєтку Русалівські Чагари (сучасна Черкащина), який віддав йому дядько Адам Рокицький. Тут політик займався і домашнім господарством, і публіцистикою. В основному писав статті до київського журналу “Przegląd Krajowy”, до редакції якого входив.
Після революції 1917 року Вʼячеслав Липинський підтримував політику гетьмана Павла Скоропадського. Він був поруч з гетьманом навіть після втрати його реальної влади. Виконував обовʼязки посла Гетьманату в Австрії, де мешкав до кінця життя.
Помер Липинський у 1931 році в санаторії біля Відня. За заповітом його поховали на польському цвинтарі у селі Затуринці на Волині. За радянської влади всі могили на польському цвинтарі, разом із могилою В’ячеслава Липинського, були втрамбовані в землю колгоспною технікою. У перші роки незалежності місцеві рухівці розчистили кладовище й встановили пам’ятник на символічній могилі В’ячеслава Липинського.
На фото: памʼятник Вʼячеславу Липинському у рідному селі Затурці. Джерело: Вікіпедія. Автор: Viacheslav Galievskyi
Читайте також: Як 100 років тому українки популяризували культуру в Кракові
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові — підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки — на нашому Instagram-акаунті.
Текст: Редакція UAinKrakow.pl
Титульне фото: UAinKrakow.pl з використанням матеріалів сайту Вікіпедія