Shopping Cart
“Війна підкорегувала стосунки з реальністю”: фестиваль Docudays UA в Кракові dsc 5001 1024x684

“Війна підкорегувала стосунки з реальністю”: фестиваль Docudays UA в Кракові

Зміст

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA щороку проходив  у кінці травня в Києві. Під час нього презентували понад 100 фільмів у трьох категоріях: міжнародний конкурс повнометражних фільмів, міжнародний конкурс короткометражних фільмів та національний конкурс. Після початку повномасштабного вторгнення на сайті з’явилося повідомлення про перенесення фестивалю до перемоги України. 

Так він почав мігрувати. Цьогоріч прем’єри кінострічок національного конкурсу відбулись у рамках 62-го Краківського кінофестивалю. До Польщі п’ять фільмів українських режисерів привезли програмна директорка фестивалю Вікторія Лещенко та директорка індустрійної платформи DOCU/ПРО Дар’я Бассель.

Чому фестиваль опинився в Польщі, що змінилося в організації та як розвиватиметься ринок українського документального кіно дізнавалась журналістка порталу UAinKrakow.pl Анастасія Олексюк.

“Війна підкорегувала стосунки з реальністю”: фестиваль Docudays UA в Кракові dsc 4987 scaled

Знаю, що запрошення про проведення заходу надійшло від Краківського кінофестивалю. Чи важко було погодитись на цю пропозицію? 

Дар’я Бассель: Важко було себе зібрати. Перші кільків тижнів про проведення фестивалю ми не думали. З першого дня почали робити ZOOM-зустрічі з командою, щоб зрозуміти, чи всі живі й здорові. Було багато листів від інших фестивалів з пропозицією проведення події у них, та лист від Краківського надійшов у той момент, коли ми вже більш-менш прийшли до тями. Ми подумали, що Польща – це круто, бо тут нас краще розуміють, ніж у Західній Європі. 

Вікторія Лещенко: А яке питання було? Я заслухалась Дашу! (сміється)

Давайте почнемо із загальних питань. Яку програму привезли на фестиваль? Які фільми? Чи програма була якось видозмінена?

Вікторія: Програма фестивалю мала б нараховувати близько сотні фільмів. У Кракові ми презентуємо меншу, але важливу частину. Це чотири фільми українського конкурсу та одна світова прем’єра “Крихка пам’ять”. Саме він мав відкривати фестиваль у Києві. 

Дар’я: Наш національний конкурс завжди невеликий, чотири-шість фільмів, бо ніша українського документального кіно тільки почала розвиватися. Щороку ми по черзі публікуємо програми фестивалю. Цього року встигли проаносувати тільки національний конкурс за день чи за два до війни. 

А чи можна ці фільми пов’язати спільною тематикою? 

Вікторія: Мені подобається думати, що всі фільми різні, і вони презентують собою частини України. Фільм “Привоз” — дуже типова Одеса, а фільм Дмитра Грешка — Західна Україна у такій собі крайній формі. “Нескінченність за Флоріаном” — точно про Київ, про урбаністику, притаманну тільки місту. 

Дар’я: “Плай” — це Карпати. Коли я думала, що об’єднує ці фільми, то зрозуміла – дуже велика любов до своїх героїв і до місць, де вони знімаються. Любов до міста, до природи і Карпат, до минулого, до людини. Любов попри все. Бо місто, в якому ти живеш, може бути недосконалим або корумпованим, але ти розумієш, що це твоє. 

“Війна підкорегувала стосунки з реальністю”: фестиваль Docudays UA в Кракові dsc 5005 scaled

Насправді дуже символічно, що Краківський кінофестиваль розпочався з фільму “Синдром Гамлета”. Хоч він і не український, та дуже чіпляє. 

Вікторія: Він дуже український, насправді. У нього дуже кльова режисура: дивишся, і здається, що там ніби взагалі немає фальші. Цей документальний театр справжній. Тому в якомусь сенсі він дуже український, а в якомусь дуже польський, бо технічно класно зроблений. 

Ви помітили якусь різницю в організації фестивалю в Кракові й Києві?  

Вікторія: Тут треба розуміти, що ми нічого не організовували, все робив Краківський кінофестиваль. Ми дуже вдячні польським колегам, що вони не сказали: “Давайте покажете українське кіно, але самі все організуйте”. Вони розуміють, що для нас це важкий час. У нас не було ресурсу щось організувати. Але ми займалися координацією журі, які мали на Docudays оцінювати фільми. Вони всю свою роботу зробили онлайн, і переможець буде оголошений на Краківському кінофестивалі 4 травня. 

Дар’я: Якісь схеми організації фестивалю схожі. Мені здається, що за розміром Docudays UA і Краківський кінофестиваль приблизно однакові. 

Вікторія: Хоча в Кракові кінотеатрів більше. Тут багато маленьких кінотеатрів, а в Києві такого немає. Якби в нас такого було більше, то ми б скрізь були. Навколо маленьких кінотеатрів формується своє ком’юніті. 

Якби Docudays відбулося в Україні, то в яких би локаціях проходив фестиваль? 

Вікторія: Нещодавно я була на воркшопі для правозахисних фестивалів. Там були наші колеги з Палестини. Вони проводять фестиваль на розбомблений території, ставлять там екран і стелять червону доріжку. Вони це роблять на постійній основі, бо це для них особливо важливо – дати зрозуміти, що “ми тут є” як народ зі своєю ідентичністю. І ось я думала, як би міг виглядати Docudays зараз… Це точно якісь відкриті локації. Можливо, фестиваль мав би їхати до людей, які воюють на фронті.

“Війна підкорегувала стосунки з реальністю”: фестиваль Docudays UA в Кракові dsc 4955 scaled Дар’є, зі сцени ти говорила, що поки триває війна, багато артистів не хочуть знімати. Чи є ймовірність, що програма буде абсолютно мінімальна в наступному році?

Дар’я: Якщо ми говоримо про перспективу в рік-два, то буде, що показувати. Період створення кіно довгий. Є фільми, які почали знімати три-чотири роки тому, і зараз вони якраз дороблюються. Це гарний час для українських фільмів, які зараз знаходяться на етапі постпродакшну або в кінці зйомок, бо іноземні партнери хочуть допомогти Україні.
Проте зараз немає національного фінансування. Тобто, режисер має або знімати фільм за власний кошт, або залучати партнерів. Але якщо немає нацфінансування, то це не буде українським фільмом. Якщо гроші дає Франція і Німеччина, а режисер з України, то фільм буде французько-німецьким. Ми дуже ризикуємо втратити свою суб’єктність. Документалістам зараз є що знімати, і вони багато працюють. Багато хто зі сфери ігрового кіно мусить виїжджати за кордон, змінювати професію. Та й багато хто просто гине на війні. Що буде з українським кінематографом за три-чотири-п’ять років — невідомо. 

А що буде з Docudays? 

Вікторія: Війна трішки підкорегувала стосунки з реальністю. Зараз важко щось планувати, бо кожної секунди може щось змінитися. З того, що я відчуваю, то нам треба зрозуміти, до чого ми хочемо прийти. Бо фестиваль вже не буде таким, яким він був. Оскільки ми всі були зайняті питанням виживання, то в нас ще не було можливості переосмислити фестиваль в контексті того, що відбулося. 

“Війна підкорегувала стосунки з реальністю”: фестиваль Docudays UA в Кракові dsc 5040 scaled

Дар’я: Окрім виживання, ми ще й займалися культурною дипломатією. Організовували покази готових фільмів, шоу-показів проєктів за кордоном. Ось у Канни возили делегацію українських документалістів. У Канаді була дискусія на найбільшому фестивалі Hot Docs. На goEast Film Festival Віка організовувала панельну дискусію про бойкот російської культури. Робота робиться, але ми трохи переформатувалися в інтервенції на міжнародний простір.

У кінці розмови Вікторія та Дар’я додають, що наприкінці червня на фестивалі Sheffield Doc/Fest у місті Шеффілд буде презентована велика українська програма. Під час події показуватимуть фільми національного конкурсу, нові українські стрічки та презентовані проєкти майбутніх фільмів. 

Читайте також: Найцікавіші події Кракова: 30 травня — 5 червня

Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.

Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.

Текст: Анастасія Олексюк
Фото: Лідія Кожевнікова 

 

Оцініть це

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наші партнери:

Fundacja Instytut Polska-Ukraina

Klub Ukraiński w Krakowie - Fundacja Zustricz

The Jewish Community Centre of Krakow

Salam Lab, Laboratorium Pokoju.

Szlachetna Paczka -Pomoc potrzebującym - ubogim, dzieciom, seniorom, chorym i niepełnosprawnym.

NIĆ. Kawiarnio-księgarnia.