У 2014–2016 роках Тамара Горіха Зерня була волонтеркою в зоні бойових дій на сході України. Її дебют “Доця” здобув престижну нагороду від української редакції BBC за найкращу художню книгу 2019 року й увійшов до тридцяти найважливіших прозових творів незалежної України за версією Українського інституту книги. Журналістка UAinKraków.pl Анна Каленіченко відвідала зустріч з авторкою, що відбулася 2 червня у Воєводській державній бібліотеці.
Її відкрив директор бібліотеки Єжи Вуйчікевич. Він зазначив, що Тамара Горіха Зерня стала першою українською авторкою, запрошеною до Воєводської державної бібліотеки. Свій виступ Єжи закінчив українською мовою.
“Я не впевнена, чи я приїхала на цю зустріч як письменниця чи як живе вітання з Києва. Повідомляю: столиця в порядку, вона тримається, окопалася, укріпилася та чекає на повернення всіх своїх дітей”, – почала свою презентацію авторка.
Пані Тамара розповіла, що кілька днів тому зустрілася з українськими підлітками у Варшаві і спитала, чи подобається їм література про війну. Одна дівчинка відповіла, що дуже любила читати книги про Другу світову війну та Голокост, але коли сама опинилася на війні, то це вмить перестало для неї бути цікавим. “Хотілось би дочитати та закрити цю книгу якнайшвидше”, – сказала вона.
“Ми всі, самі того не усвідомлюючи, опинилися на сторінках історії, яка прямо зараз пишеться. Єдине, що мене тішить – усі знають, яким буде фінал. Ми станемо свідками великого відновлення справедливості”, – впевнена авторка.
Краків письменниці дуже сподобався. Вона розповіла, що має підбірку фотографій з українськими прапорами на польських вулицях. Каже, такого нашестя жовто-блакитних барв не пам’ятає з часів Революції Гідності. Також пані Тамару зворушили велика симпатія до українців і бажання поляків говорити про війну просто посеред вулиці.
Тамара Горіха Зерня не чекала, коли завершиться війна на Донбасі, щоб опублікувати книжку. Вона пояснює це тим, що в росії масово писали “твори” про цю ж війну з викривленням фактів та дезінформацією. “Доця” була написана тільки тому, що в Україні немає динамічної, гостросюжетної книги про актуальну війну.
Авторка написала книгу за півтора роки. “Я її дописувала на впертості і твердому переконанні, що це потрібна робота”.
Книжка вже місяць продається в польському перекладі. Відгуки доводять: роман важливий та актуальний і тут. Кожен читач може зрозуміти його по-різному. Для одних це історія про любов, для інших – про війну на Донбасі. Хтось може її використовувати як посібник дій в екстремальних ситуаціях.
Авторка акцентує: “У минулому житті (до повномасштабного вторгнення росії в Україну – прим. авт.) під час презентації книжки я говорила, що війна може зачепити кожну область нашої країни. Зараз я говорю, що війна може зачепити будь-яку країну в Європі”.
На думку письменниці, немає сенсу перекладати “Доцю” на російську – вікно переговорів уже зачинилося, і наші старання донести правду росіянам марні. Пані Тамара закликає не зосереджуватися на них, натомість допомагати нашим воїнам і волонтерам, піклуватися про психічне здоров’я українців.
На питання, як культура представлена під час війни, письменниця дала дуже емоційну відповідь: “Ви просто не розумієте, про що запитуєте. Ви не уявляєте, що зараз відбувається. Культура – це люди. Наші люди воюють. Чоловіки і жінки: письменники, актори, співаки – гинуть кожного дня. Або ж вони у формі в окопах – стріляють. Ми щодня можемо втратити українського генія, людину, яка могла б змінити історію нашої культури. Ми вже понесли величезні втрати”.
“Перед презентацією я говорила з вдовою Юрія Руфа – хрещеного мого сина, а також українського поета і публіциста. Він загинув 1 квітня. Рідним вдалося відремонтувати його поплавлений телефон. У нотатках знайшли щоденник з фронту, останній запис – 1 квітня, в день його смерті. Я його прочитала і можу сказати, що це геніальний за своїм змістом та формою твір. Ми його, звичайно, опублікуємо. Так виходить, що людина написала свій геніальний твір і не побачить його видання. І таких прикладів сотні. Це те, що відбувається з нашою культурою прямо зараз”, – додала пані Тамара.
Про написання своєї другої книжки “Принцип втручання” авторка розповідає з посмішкою. Це класичний детектив, у якому певна кількість підозрюваних, але до кінця не відомо, кого вб’ють. А наприкінці є сцена, де головні герої обмірковують танець, який станцюють на могилі путіна.
Читайте також: “Футболка з Феліксою”: як бабуся з України створює брендовий одяг у Кракові
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.
Текст: Анна Каленіченко
Фото: Лідія Кожевнікова