Shopping Cart
“Тут намагаються розвивати креативність й індивідуальність”: українська кураторка про дитячу освіту в музеях Кракова   photo 2022 05 16 12 38 53 1024x768

“Тут намагаються розвивати креативність й індивідуальність”: українська кураторка про дитячу освіту в музеях Кракова  

Зміст

Українська художниця та кураторка Аніта Немет покинула країну у зв’язку з воєнними діями на початку березня. Разом зі своїм сином вона переїхала до Польщі, щоб досліджувати взаємний культурний контекст Кракова та Львова. Що спільного в цих двох міст, як працює польська освітня програма в музеях та чого можуть навчитись українські музейники в сусідів — дізнавалась журналістка порталу UAinKrakоw.pl Анастасія Олексюк. 

Переїзд до Кракова

Аніта до останнього сподівалася, що залишатиметься в Україні та продовжуватиме музейну діяльність у Львові. До війни вона працювала кураторкою Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького та завідувала Музеєм модерної скульптури імені Михайла Дзиндри. На рішення про переїзд сильно вплинув її семирічний син Олан. 

“Задля безпеки моєї дитини, ми були змушені переїхати до Кракова на невизначений термін. Не було бажання виїжджати з країни. Маємо надію, що повернемось якомога швидше”.

На запитання, чому вони обрали саме Краків, Аніта відповідає, що останні кілька років своєї кураторської діяльності досліджувала міграцію, тому добре орієнтується в цій темі. Каже, що Львів і Краків мають багато культурних зв’язків. 

“Багато українських художниць та художників навчались і жили в Кракові, у тому числі були студентами Краківської академії мистецтв. Також у 30-х роках минулого століття тут діяла художня група,  більшість учасників якої складали українці. Тут я працюю з історією, яка пов’язує два міста, і досліджую культурний сучасний контекст”.  

Різниця між українськими та польськими музеями

Уже в Кракові їй запропонували працювати в освітньому відділі Музею сучасного мистецтва. Там (часто у дуеті з сином) кураторка провела п’ять майстер-класів для українських дітей різного віку. В інтерактивному форматі діти могли працювати з різними художніми техніками. Заняття проходили в музейних залах, воркрумах або бібліотеці. Каже, син часом допомагав обирати книги для занять.

“Я дітям розповідала про українських художниць та художників, яких знають за кордоном:  Казимир Малевич, Соня Делоне, Марія Приймаченко. Ми дивилися мультфільм про українське мистецтво й митців, який кілька років тому був створений проєктом “Книга мандрівка”. Багато гуляли музеєм, я коментувала роботи. Зі старшими групами ми працювали з книгами: створювали зін (непрофесійні малотиражні видання — прим. авт.) або артбук. Ми навіть зробили мінівиставки для них”.

Львівські музеї подібних освітніх програм не мають. “А якщо вони десь зустрічаються, то переважно побудовані на ентузіазмі працівників”, – розповідає Аніта. За її словами, музеї в Кракові надають усі ресурси для розвитку освітньої музейної програми. Це дозволяє дітям і дорослим усвідомити культуру й мистецтво через просту форму. 

“Польська освітня музейна структура дуже креативна, насичена. Тут часто використовують психологічні прийоми. Ми з сином багато ходимо музеями і, так би мовити, випробовуємо все на собі. Діти можуть сидіти на підлозі. Для них організовані всі умови: подушки, матеріали для малювання. Тут намагаються відкрити креативність й індивідуальність сприйняття світу дитиною і підлітком. Цінується особиста інтерпретація”. 

Українські музеї довго дотримувалися радянської традиції, це зробило їх місцем заборон та тоталітаризму. У Польщі ж відчувається більше свободи. Тому інтерес до культури та мистецтва в рази більший.

“Тут спільнота більш розслаблена. Краківські музеї мають по 40-60 тис. підписників в Інстаграмі. У нас же найбільше підписників у Національному музеї України — 19 тис. Культура тут зрозуміла і доречна”.

Плани на майбутнє

Повернувшись до Львова, Аніта хотіла б розпочати активну роботу над створенням освітньої програми як у великих, так і в маленьких музеях. За її словами, у Львові міцна музейна спільнота, а музеїв навіть більше, ніж у Кракові, тому важливо створити комунікаційний простір.

“У нас зараз основна задача – це промоція української культури. Світ тільки починає розуміти, хто ми є. І друге – ми самі собі маємо пояснити, хто ми є, а з цим є ще питання, на жаль”. 

Художниця додає, що в Україні є дуже багато талановитих митців, проте немає чіткого ринку мистецтва. Тому українські музейні структури мають докласти зусилля, щоб вийти на іноземний ринок і почати презентувати українське мистецтво. Польща дає цьому хороший приклад.

На момент розмови Аніта розробляла картки українською мовою для прогулянки музеєм МОСАК. У них будуть зібрані інтерактивні завдання для екскурсії без супроводу. Згодом ці картки з’являться в музеї. Як зазначає кураторка, в майбутньому вона охоче долучатиметься до інших музейних програм Кракова, щоб продовжувати українсько-польську співпрацю.

Читайте також:  Стильна альтернатива: історія українок, що відкрили міжнародний вінтаж-магазин у Кракові

Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.

Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому  Instagram-акаунті.

Текст та фото: Анастасія Олексюк

 

 

 

Рейтинг: 5/5 / кількість голосів: (1)

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наші партнери:

Fundacja Instytut Polska-Ukraina

Klub Ukraiński w Krakowie - Fundacja Zustricz

The Jewish Community Centre of Krakow

Salam Lab, Laboratorium Pokoju.

Szlachetna Paczka -Pomoc potrzebującym - ubogim, dzieciom, seniorom, chorym i niepełnosprawnym.

NIĆ. Kawiarnio-księgarnia.