Нещодавно ми писали про можливості безплатного навчання в Польщі для українців. Сьогодні ж хочемо розповісти вам історію дівчини, котра сама пройшла шлях від подачі документів до отримання стипендії та переїзду до Кракова.
Знайомтесь, Анастасія Кравець — учасниця “Польського Еразмусу для України”, стипендіатка програми імені Стефана Банаха, менеджерка проєктів у IT-компанії.
Про бажання навчатись за кордоном
Анастасія походить із Запоріжжя. Тут вона закінчила школу, а пізніше вступила у Запорізьку інженерну академію на спеціальність “Електроенергетика”. Дівчина зізнається, що хотіла переїхати у більше місто та вивчати логістику. Проте можливість навчатись на бюджеті відіграла ключову роль при виборі місця та напрямку навчання.
В університеті Анастасія була однією з найкращих. Вчилась на відмінно. Отримувала стипендії від мера міста та Верховної Ради України. Брала участь у студентському самоврядуванні. Загалом, дівчині подобалось навчання, але вона розуміла, що воно не дасть їй великих перспектив.
“На 3 курсі ми мали пройти десь практику. Для мене це було важливо, адже в університеті ми вчили переважно теорію. Запоріжжя — індустріальне місто. Здавалося б, тут не буде проблемою влаштуватись стажисткою на якомусь з заводів. Проте таку можливість мали лише ті студенти, у котрих там працювали родичі. Я ж не мали жодних знайомств. Практику мені довелось проходити на комунальному підприємстві, де мені не доручали жодних серйозних завдань. Тоді я вперше подумала: Невже попри всі мої старання я так і не отримаю по-справжньому потрібних знань для моєї професії? Чи зможу я взагалі після навчання працювати за спеціальністю?”
Незабаром Анастасія побачила, що освіта може виглядати інакше. На одній з лекцій до їхньої групи прийшов хлопець, котрий рекламував приватні польські ВНЗ.
“Він так захоплено розповідав про освіту в Польщі. Казав, що вони мають найсучасніше обладнання в лабораторіях. Стверджував, що якщо хтось викладає студентам якийсь предмет, це значить, що він паралельно працює у цій галузі. Мене дуже зацікавила презентація хлопця. Я прийшла додому і почала “гуглити”. На жаль, усюди була інформація лише про платне навчання. Отож, на деякий час я попрощалась з думкою про закордонну освіту”, – розповідає Анастасія.
https://uainkrakow.pl/bezkoshtovna-osvita-v-polshchi-stypendialni-prohramy
Про Еразмус
У 2014 році уряд Польщі заснував програму “Польський Еразмус для України”, в рамках якої студенти українських вишів могли на 2 семестри поїхати вчитись до Польщі. Перший тур програми був призначений для молоді, що постраждала під час анексії Криму та війни на Донбасі, а другий – для студентів з усіх регіонів України. Анастасія випадково побачила інформацію про це в Інтернеті й зрозуміла: це її шанс. Зібрала усі необхідні документи, пройшла співбесіду та невдовзі почала навчатись у Гірничо-металургійній академії в Кракові.
За умовами програми перший семестр учасники лише інтенсивно вивчали польську. З другого вони починали відвідувати заняття на обраній спеціалізації. Програма курсу повністю виправдала очікування студентки.
“Щодня ми по кілька годин працювали у лабораторіях. Ба більше, деякі заняття відбувались на електростанціях. Було дуже багато практики.”
Водночас як зазначає Анастасія, навчання не було тоді її пріоритетом.
“До Польщі я майже ніколи не була за кордоном, тому вирішила, що поки я тут, мушу багато подорожувати. Щомісяця я отримувала 900 злотих стипендії. Цього не вистачало, щоб часто мандрувати. Отож, вдень я вчилась, вночі працювала на заводі, а на вихідних кудись їхала.”
Про стипендіальну програму імені Стефана Банаха
Після закінчення обміну Анастасія повернулась до Запоріжжя, де захистила дипломну роботу. Пізніше дівчина вирішила, що хоче продовжити навчання на магістратурі в краківській Гірничо-металургійній академії. Таку можливість їй давала стипендіальна програма імені Стефана Банаха. Її учасники не лише звільнялись від оплати за навчання, але й отримували щомісячні виплати. Щоправда, відбір на програму був набагато складніший, ніж на Еразмус.
На першому етапі слід було надіслати виписку оцінок, рекомендаційні листи з університету, документи, що підтверджують наукові досягнення, та план магістерської роботи. Над останнім Анастасія працювала найбільше.
“У заявці слід було пояснити, чому тема твоєї роботи цікава для Польщі. Це був 2016 рік. Між ЄС та Польщею точились гарячі дискусії про впровадження зеленої енергетики. Я вирішила писати про сонячні батареї. На щастя, я вже вчилась в університеті, куди хотіла поїхати, тому могла докладно описати, де та за допомогою якого обладнання я буду проводити свої дослідження. Перевагою було також те, що один з професорів академії зацікавився моєю темою, і попередньо погодився бути моїм науковим керівником”.
Другим етапом була співбесіда. Вона проходила у польському посольстві в Києві. Кваліфікації Анастасії перевіряли професори з Варшавського університету. Планувалась двадцятихвилинна розмова, але тривала вона вдвічі більше. Дівчину питали про її мотивацію, перевіряли знання з профільних предметів, просили креслити різні схеми.
На фінальній стадії обраний кандидатом університет мав ухвалити остаточне рішення про його зарахування. Гірничо-металургійна академія розглянула заявку Анастасії позитивно.
Про омріяну роботу
Навчання на магістратурі не було легким.Студентка вчилась з ранку до ночі, адже навантаження та вимоги в університеті були дуже високими. На першому курсі дівчина не думала про підробіток.
Перший професійний досвід вона здобула під час літніх канікул, на практиці. Стажувалась за спеціальністю, але отримувала лише 400 злотих на місяць. Оскільки влітку стипендію не виплачували, доводилось підпрацьовувати покоївкою в готелі.
До фірми, де дівчина зараз працює, вона влаштувалась на останньому семестрі навчання. Сталось це випадково.
“Мій науковий керівник вів у нас один із предметів. Одного разу він прийшов на заняття і сказав: “Замість наступної лекції ми всі йдемо на ярмарок праці. Хто не принесе CV, не отримає залік з лабораторної”. На заході жодна фірма не пропонувала роботи, пов’язаної з моєю спеціальністю. Проте я побачила, що одна з IT-компаній шукає стажиста зі знанням російської мови у відділ обслуговування клієнтів. Це не було те, чим би я хотіла займатись, але я вирішила спробувати. Подумала, краще мати хоч якусь роботу після закінчення університету, ніж жодної”
Анастасію взяли на стажування. За три місяці її підвищили до менеджера у Відділі обслуговування клієнтів. Пізніше вона перейшла у технічний відділ, а зараз працює у проєктною менеджеркою у відділі IT.
Компанія дівчини займається виготовленням програмного забезпечення для логістичних фірм. Анастасії вдалось потрапити у галузь, про яку вона мріяла ще зі школи. Зараз вона працює над проєктом, який має на меті зменшити викиди CO2 в атмосферу під час перевезень, а знання про зелену енергетику також стали у пригоді.
“Рішення про переїзд до Польщі було одним з найважливіших у моєму житті. Це дуже цінний досвід. Вважаю, що кожен має протягом якогось часу попрацювати чи повчитись за кордоном. Головне не боятись і пробувати брати участь у різноманітних програмах”, — каже Анастасія і жартома додає:
“Часом, коли двері до твоїх можливостей замкнені на ключ, слід спробувати їх вибити”.
https://uainkrakow.pl/bezkoshtovna-osvita-v-polshchi-konkursy
Іван Кислощук
Титульне фото:
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фото міста та українців у Кракові – на нашому Instagram-акаунті за посиланням.
Tekst jest przygotowany w ramach projektu “Czego potrzebuje młodzież”, finansowanego ze środków Europejskiego Korpusu Solidarności.