Вчора, 2 квітня 2020, Краків попрощався з Кшиштофом Пендерецьким. Як повідомляє “Wyborcza”, заупокійна служба відбулась у костелі Матері Божої Королеви Польщі на Волі Юстовській.
Прах композитора тимчасово покладено в базиліці св. Флоріана. Урочисте поховання відбудеться, коли завершиться пандемія, щоб краків’яни змогли вшанувати Маестро.
Тим часом колеги й шанувальники в усьому світі складають данину пам’яті славетному композитору. Ми підготували невеличкі нотатки про його творчість, без жодних музикознавчих претензій, але з усією любов’ю і вдячністю.
Пендерецький і Україна
Кшиштоф Пендерецький був пов’язаний з Україною особливо близько. Його батько походив із села Тенетники біля Рогатина, був хрещений в Українській греко-католицькій церкві. Роман Ревакович, львівський композитор та музичний діяч, у своїй прощальній статті розповідає зворушливу історію. Під час візиту до Льова, напередодні виконання твору “Credo”, Кшиштоф та Ельжбета Пендерецькі знайшли можливість відвідати це село – і зустріли там родичів: аж сімнадцять Пендерецьких з роду його батька та діда зібралися, аби познайомитись із Маестро. Ревакович зазначає, що у творчості Пендерецького виразно простежується інтерес до східної традиції церковного співу (“Утреня” (1970-71), “Херувимська” (1986)), і це також певним чином зближує його з Україною.
Кшиштоф Пендерецький справді приймав активну участь в українському музичному житті. Від 1996 року, коли композитор вперше відвідав сучасний Львів під час першого фестивалю польської культури в Україні й до останніх років життя, він регулярно приїздив до нашої держави, долучався до роботи музичних фестивалів та концертів і відкривав для слухачів українських концертних залів найкращу польську музику.
В одному з інтерв’ю газеті “День” (2014) Маестро зізнавався, що завжди мріяв потрапити у Львів, місто, пов’язане з його родиною, але в радянські часи це було неможливо… Цікаво, що прем’єра його знаного “Credo” відбулася саме в Україні (Київ та Львів, 1999р.) – навіть раніше, ніж у Польщі!
Востаннє композитор відвідав Україну зовсім недавно: в грудні 2019 року в Одесі за його участі звучав твір “Сім брам Єрусалиму”.
Незвичайний композитор і його визнання
Те, що робить Пендерецького близьким до світу сучасної альтернативної та електронної музики – це готовність до експериментів зі звуком. Кажуть, що в часи його ранньої творчості деякі консерваторські (і консервативні) музикознавці обурювались: “цей молодий композитор використовує інструменти у невластивому сенсі!” Хоча найбільш властивим призначенням інструменту є видавати звук….
Інша річ, що споріднює Пендерецького зі світом неакадемічного виконання (і навіть джазової імпровізації) – це його практика не прописувати деталей партитури до кінця. Таким чином він залишав можливість деталізувати кожне окреме виконання відкритою. У “класиці” таке, звісно, теж є (наприклад, згадаємо каденції до концертів Моцарта), але композиторська відкритість Пендерецького перевершувала всі стандарти.
Після занурення в музичний авангард Пендерецький звернувся і жл неоромантичної традиції, і далі, вглиб – до традиції старого церковного хоралу. Чому? Як сам композитор напівжартома сказав у старому канадському інтерв’ю – “Бо ми вже все відкрили!” (ці слова переказують у пошанувальній статті в “Нью-Йорк Таймс“).
Але в якому б напрямку Маестро не працював – він залишався на вершині світової популярності: Пендерецький – володар аж чотирьох “Греммі” і вісім разів номінований на цю нагороду. Радимо послухати принаймні щось із списку творів-номінантів та переможців, все можна знайти в мережі у відкритому доступі.
Поза межами академізму
Пендерецький – безумовно найбільш знаний у світі польський композитор. Від самого початку своєї творчої кар’єри він опинився в авангарді академічної музики.
Втім, він не був би, напевно, такою значущою фігурою сучaсної культури, якби обмежився суто вузькою академічною аудиторією. “Слухати класичну музику, це як читати книжки з філософії, – сказав композитор в інтерв’ю Culture.pl. – Не кожен мусить це робити.” І він тішився свободою звертатись до інших жанрів.
Його музика звучить у багатьох культових фільмах (“Екзорцист” Вільяма Фрідкіна, “Дикі в серці”, “Внутрішня імперія” та “Твін Пікс” Девіда Лінча, “Сяйво” Стенлі Кубрика). Також знаковим був вплив Пендерeцького на творчість Radiohead.
У 2012 році з’явився спільний диск, що поєднував музику Пендерецького ( “Трен жертвам Хіросіми”, “Поліморфія”) та гітариста Radiohead Джонні Ґрінвуда (“Popcorn Superhet Receiver”- напичана під впливами “Трену” та “48 відповідей до Поліморфії”).
Якщо шукати взаємного проникнення найбільш вибагливої академічної музики з музикою популярною (наскільки можна вважати масовим та популярним електронний авангард Radiohead:) – то складно знайти щось більш репрезентативне, ніж цей альбом.
Ґрінвуд неодноразово підкреслював вплив Пендерeцького на свою творчість, і відреагував на його смерть словами співчуття й визнання.
“Пендерецький був найкращим – шалено талановитим композитором і шляхетною та сердечною людиною… Мої співчуття його родині й Польщі з приводу цієї велетенської втрати для світу музики.” – написав гітарист Radiohead…
Насамкінець, радимо прочитати інтерв’ю з однією з найвидатніших сучасних скрипальок Анни-Софі Муттер, яку понад 25 років єднала з Пендерецьким близька дружба та творча співпраця. Вона зазначає, що саме в час кризи і страждання музичний голос Пендерецького дуже нам потрібен. Його головні твори, серед яких “Трен жертвам Хіросіми”, “Польський реквієм”, “Страсті за св. Лукою” – це голос людського страждання, але водночас – і надії та співчуття до всього людства.
“Його музика є чимось на кшталт уроку з історії людства, який нам треба вчити”- каже Анна-Софі Муттер. І це справді так. Дякуємо Майстру за музику, вона назавжди з нами.
Один із творів можна послухати за псиланням (Кшиштоф Пендерецький. Херувимська) Чому саме це? Бо ми намагались вибрати щось не зовсім трагічне і дуже-дуже красиве.
Ганна Поляк
Титульне фото: krakow.pl