Неподалік краківських Плантів розташована головна будівля театру імені Юліуша Словацького. Журналістка UAinKrakow.pl поспілкувалась із заступницею директора Едитою Сотовською-Шмілек і дізналася про перешкоди на шляху створення культурної інституції, святкування прийдешнього ювілею, допомогу українцям, які опинилися в Кракові, та відголоси минулого — духів-патронів театру.
Історія театру
Заклад у Кракові зʼявився в 1893 році як Міський театр і безперервно працює аж дотепер. Місто свого часу постало перед вибором: будувати водогін чи театр. На щастя, в інституції з’явився спонсор — граф Кароль Крузер, і люди, які взялися за її створення. Вона повстала на місці лікарні і кладовища, які розташовувалися поруч з площею Святого Духа. «Духи є в цьому театрі й дотепер», — розповідає Едитa Сотовська-Шмілек.
Театр Словацького був першим будинком у Кракові, що мав електропостачання. У приміщенні, де зараз розташована мала сцена «Мініатюра», колись була електростанція, яка щовечора забезпечувала освітлення в будинку. Пані Сотовська-Шмілек пояснює:
«Треба памʼятати, що в той час Краків виглядав по-іншому: тут були вузькі вулички без автомобілів, і Планти були не розкішним парком, а звичайними хащами з болотом. І от поруч з ними виднівся великий освітлений будинок театру».
Духовний патрон інституції
З 1909 року краківський театр носить імʼя Юліуша Словацького — одного з представників польського романтизму, який був не тільки поетом, а ще й драматургом. Постать письменника згадують поруч з Адамом Міцкевичем і Зиґмундом Красінським як трьох «віщих поетів» польської літератури.
Однак своїм духовним патроном представники театру вважають Станіслава Виспянського — видатного діяча зламу століть, поета, живописця і режисера.
Як режисер-постановник, Виспянський об’єднав два найбільш важливі напрямки того часу — модернізм і звернення до романтизму. Легендарна прем’єра пʼєси «Весілля» 1901 року є однією з найважливіших подій у всій історії польської культури. Того ж року він першим поставив усі частини драми Міцкевича «Дзяди» («Діди») — це була одна з історичних прем’єр театру Словацького.
«Ми відчуваємо велику спорідненість зі Станіславом Виспянським через його непокірність і свободолюбство. Це був митець із багатьма талантами. Ми по-особливому ставимось до тих спектаклів, які поставив Виспянський, бо він випереджав свій час», — каже заступниця директора.
Робота театру зараз
Театр імені Юліуша Словацького наразі має п’ять будинків (в одному зосереджена адміністрація, а інші чотири використовують для створення постановок) і три сцени.
Основне приміщення розташоване на площі Святого Духа 1. Також є будинок MOS (Małopolski Ogród Sztuki) на вулиці Райській 12, де розташована ще одна сцена, зала для перегляду фільмів і виставкова зала. Едита Сотовська-Шмілек пояснює: «MOS — дуже експериментальне місце. Кожна вистава має якийсь творчий пошук, але всі постановки MOSʼу — це справжній експеримент».
Також до складу театру входить вже згадана сцена «Мініатюра». Тут проходять вистави і репетиції колективу. Ще одне театральне приміщення розташоване на вулиці Радзивілловській 3. Це зала для репетицій і театральний склад, який з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну перетворився на центр допомоги українцям, які постраждали від війни.
Читайте також: “Хороший музичний смак у дітей треба формувати”. Про історію Краківської філармонії та допомогу українцям
Допомога Україні
Пункт на Радзивілловській зʼявився на другий день повномасштабної війни. Ідея створення пункту допомоги належала одному з акторів та активістів Матеушу Яніцькому. Театр імені Словацького віддав це приміщення організації Salam Lab, яка опікується українськими біженцями.
На початку тут надавали нічліг, харчування, юридичну та психологічну допомогу. Через те, що театр розташований близько до вокзалу, працівники інституції деякий час готували їжу й відносили її в пункти для біженців.
Нагадаємо, більше про роботу пункту, яким, зокрема, опікувався й фонд «Інститут Польща-Україна» ми розповідали тут.
Едитa Сотовська-Шмілек додає: «Тепер організація Salam Lab займається допомогою українцям та, перш за все, інтегрує їх у життя Кракова. Вони організовують різні зустрічі, а також досі існує пункт психологічної допомоги».
Так само на вулиці Райській у MOSʼі частину приміщень театр віддав організації FINE, яка співпрацює з фондом Zustricz за підтримки UNICEF. Зараз вони займаються інтеграцією і навчанням українців.
В установі регулярно проходять різні зустрічі: з психологами, юристами, розмовні клуби. Українцям допомагають оформити документи у Кракові й знайти роботу.
Окрім цього, театр збирає гроші для України, а вистави задовго до повномасштабної війни перекладали не тільки англійською, а й українською мовою. Переклади проєктують на екран. «Українська спільнота у Кракові була завжди. Для неї ми зробили переклади наших вистав українською мовою. Мистецтво — це метафори, а зрозуміти іншомовні метафори досить складно», — каже Сотовська-Шмілек.
Вона додає: «Ця війна лише зблизила нас. Українці змагаються не лише за себе, а за мир для нас усіх. Якби вони не чинили спротив, то я не знаю, де б ми всі зараз були. Сподіваюся, всі поляки усвідомлюють, що допомога українцям — це не тільки прояв людяності, а й захист свободи Європи і демократичних цінностей».
За три дні після початку повномасштабного вторгнення театр організував благодійний концерт, на якому фонд Zustricz збирав гроші для українських біженців.
У лютому 2023 року такий концерт організували вдруге. Зібрані кошти пішли на постановку польської класики — «Дзядів» Адама Міцкевича режисеркою Маєю Клечевською в українському перекладі. Премʼєра відбулася в Івано-Франківську 27 травня 2023 року.
Після початку повномасштабного вторгнення до Кракова приїхала українська акторка театру та кіно Анна Сирбу. Її одразу ж запросили взяти участь у виставі «Дзяди»: для акторки написали спеціальний пролог «До друзів-москалів», який у контексті війни набуває особливого значення. Тепер українка грає в пʼєсі «Знахар» і є частиною колективу.
Також театр імені Юліуша Словацького має вистави для дітей із синхронним перекладом. Заступниця директора наголошує: «Це була терапія для дітей, а обовʼязок дорослих — забезпечити їм дитинство без травм та війни».
Наступний 130-й театральний сезон буде ювілейним — річницю святкуватимуть восени. Едита Сотовська-Шмілек стверджує, що підготовка до нього вже активно триває. Варто слідкувати за тим, що колектив театру готує своїм глядачам на сайті або на їхній сторінці у Facebook.
Текст створено завдяки партнерській співпраці Малопольського інституту культури у Кракові та фонду “Інститут Польща-Україна” у рамках проєкту “Małopolska wielu kultur”.
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові — підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки — на нашому Instagram-акаунті.
Текст та фото: Олена Лисенко