“Цього року в перший клас був конкурс (такий собі повноцінний Assessment center: з груповими і індивідуальними завданнями, рольовими іграми і оцінщиками). Поточні знання нікого не цікавили, лише поведінкові прояви, вміння працювати з інформацією, потенціал. Після такого відбору очікуєш пафос і як мінімум 5 депутатів на лінійці”, – розповідає мама першокласника Богдана. Чи виправдалися її очікування – читайте в нашому матеріалі про те, як проходив перший день у різних школах Кракова.
Перше вересня для польских дітей і їхніх батьків не пов`язані із жодним стресом чи складною логістикою, може хіба трохи звичайного хвилювання у першокласників. Загалом, як діляться батьки, уся шкільна система налаштована на те, щоб нікому не завдавати зайвого клопоту, щоби всі були при ділі та вчасно попереджені про свої обов`язки і завдання. Наприклад, так зване “свято школи” відбувається далеко після початку навчального року – діти встигають вивчити із вчителями вірші, привітальні слова, поставити невимушений танок або приготувати коротку презентацію класу.
“Ніяких букетів, квітів, цукерок і подарунків вчителям”
Ось такий позитивний відгук про цьогорічний перший день в одній із польских шкіл маємо від пані Марини:
Це вже наше четверте “перше вересня” з Мунцом (я так називаю свою старшу доньку). Цього року Мунц іде до восьмого класу. Я довго думала чи треба мені іти з нею, ну бо все буде як і всі попередні рази і вік у доньки такий, що вже хочеться більше самостійності і крім того я “проблемна мама”, є проблемні діти, а я от проблемна мама.
Я завжди підспівую чи підтанцьовую на таких заходах, можу голосно зареготати або смішно пчихнути, тому ми домовились, якщо донька захоче бачити мою мармизу в школі, якщо це не буде її напрягати, то вона мене запросить, і вона мене таки запросила!
Наша школа знаходиться далеко від дому, тому ми зазвичай добиралися автівкою, але цього разу скористалися трамваєм, їздять вони в Кракові чітко за графіком, тому тут жодної проблеми не було. Біля школи першого (цього року третього) вересня завжди проблеми з паркуванням, mission практично impossible, занадто багато машин, окрім того, цього року (вперше) біля школи паркуватися було заборонено і патрульна машина поліції наглядала, щоб не було охочих запаркуватися, не зважаючи на заборону.
Перший шкільний день, як правило, розпочинається зі святкової молитви в костьолі о 8:00 ранку, але це за бажанням, не хочеш – не мусиш. Можна пропустити цю частину і просто прийти до школи на 9:15, коли, власне, і відбувається “початок шкільного року”, в Україні ми називаємо це “лінійка”.
Моя донька не пішла до костьолу, тому що мала в школі репетицію “церемонії відкриття навчального року” ( вона і ще декілька учнів вносили і виносили до зали штандарт школи), а я вирішила піти і правильно зробила, тому що отримала купу приємних вражень. Молодий усміхнений ксьондз зустрів учнів посмішкою і жартами, він розповів цікаву історію з життя Томаса Едісона. Не було довгих нудних повчальних промов, все було коротко, легко, на позитиві. Учням побажали вірити в себе, в свій потенціал, не зважаючи на оцінки і думки інших. Після костьолу всі пішли до школи на відкриття року шкільного.
Треба сказати, що в Польщі як такої шкільної форми немає, на особливі оказії учні одягають темно синій низ і білий верх. Так було і сьогодні, ну і, звичайно, ніяких букетів, квітів, цукерок і подарунків вчителям. Відкриття року у нашій школі проходило в спортивному залі, окремо для 1-5 класів, і окремо для 6-8. Вся церемонія тривала від сили хвилин 20, не більше. Учні заспівали гімн Польщі, послухали вітальне, але коротке слово директора і віце директора, привітали оплесками нових учнів і вчителів, яких представив віце директор і розбрелися по своїм класам на організаційний урок з класним керівником, який теж тривав недовго, хвилин 10-15. Класний керівник окремо привітала своїх підопічних, побажала успіхів і нових досягнень. На такому уроці можуть бути присутніми батьки, але так, як це вже восьмий клас, батьків не було. Після уроку нарешті діти мали можливість зробити те, для чого вони сьогодні, власне, прийшли: зустрітись і потеревеніти з однокласниками, піти разом на піцу і насолодитися останнім вільним днем перед десятимісячною подорожжю восьмим класом, останнім в школі, далі будуть ліцеї або технікум”.
“Нам видали багато підручників, сучасних, цікавих, вони нам дуже сподобалися. І ми підписали купу документів”
Насправді, важливою деталлю усіх перших днів школи є саме підняття прапору, стягу школи та спільного співання гімну – неймовірно надихаюче. На коротких, але цілісних заходах в польських школах завжди згадується також, що в цей день багато років тому почалася війна, а основне звернення до учнів звучить як спонукання до старанного навчання, гідної поведінки в усіх ситуаціях у житті та стійкої розважливої позиції. Про це також говорить мама першокласника Ярослава, пані Оксана:
“Ярослав пішов в 1В клас в приватну школу “Salwator”. О дев’ятій годині всі першачки і їх батьки зібралися в прикрашеному спортивному залі, де виступила директорка школи і прозвучав гімн Польщі. Потім всі пішли в свої класи, теж з батьками. Нам видали багато підручників, сучасних, цікавих, вони нам дуже сподобалися. І ми підписали купу документів. Потім нам видали спеціальні електронні картки для батьків, за якими ми будем забирати дітей зі школи. Все тривало десь 2 години вцілому. Дітки прийшли в святковій формі – сірі безрукавки і блакитні краватки. В будні в школі форми нема”.
Окремо варто згадати про підручники, які виглядають як тонкі довгі зошити з картинками, фотографіями і оповіданнями про популярних героїв кіно і мультфільмів. За такими підручниками вчитися – одне задоволення. Надважлива річ: підручники легкі, розділені на кілька частин, залежно від пір року – це сильно зменшує вагу шкільного рюкзака.
“Після такого відбору очікуєш пафос і як мінімум 5 депутатів на лінійці”
Деякими подробицями внутрішнього шкільного самоврядування поділилася з нами пані Наталя:
“Богданчик пішов до першого класу: він впевнений і спокійний. В батьків все інакше: хвилювання і гордість, побоювання і радість одночасно. Обрали ми школу, так звану, “сполечну”. Це форма урядування, коли, ставши батьками першокласника, ви можете бути співвласниками школи, прямо і опосередковано впливати на всі процеси, що в ній протікають. Цього року в перший клас був конкурс (такий собі повноцінний Assessment center: з груповими і індивідуальними завданнями, рольовими іграми і оцінщиками). Поточні знання нікого не цікавили, лише поведінкові прояви, вміння працювати з інформацією, потенціал. Після такого відбору очікуєш пафос і як мінімум 5 депутатів на лінійці. Очікування не виправдались: 30 хвилин привітання директора і вчителів, за 15 хвилин роздали підручники і до побачення. Діти не втомились, всі задоволені, не вистачало лише вишиванок…
“Ми вирішили, що вишиванка Максима, яку я купила ще в Україні, добре пасувала б! І не помилилися”
А от вишиванки тут теж можна зустріти, про досвід своїх дітей у школі пише пані Ольга:
“Мої старші діти Максим і Зоя ходять до звичайної школи, досить камеральної, розрахованої на дітей з одного невеликого району Кракова. Форми як такої в школі нема, на урочисті заходи діти зазвичай приходять в світлих сорочках. Ми вирішили, що вишиванка Максима, яку я купила ще в Україні, добре пасувала б! І не помилилися – маю безліч чудових фото сина із однокласниками на різних шкільних святах, де видно вишитий комірець, так само постійно отримуємо схвльні коменарі від інших батьків і вчителів щодо вишуканості сорочки. Сьогодні дочка обрала строгу блакитну сукню, а син – звичайну білу сорочку, бо вишиванка вже маленька, лишиться для молодшого брата.
Можемо впевнено сказати, що перший день шкільного року вдався. Зичимо натхнення в навчанні!
Ольга Коломоєць
Титульне фото: Марина Волковська