Тинець – це гарне місце для короткої та атмосферної мандрівки в межах самого Кракова.
Раніше ми розповідали про Тинецьке абатство та довколишні ліси, а тепер пропонуємо поглянути на всю цю красу з іншого боку. В буквальному сенсі – з іншого боку Вісли. Бо там навпроти теж прегарне місце для прогулянок.
Що там за скелі?
За Віслою, навпроти від Тинця, лежить село Пекари (Piekary, gm. Liszki). Село належало колись бенедиктинському абатству, там є невеличкий неоготичному палац і парк. Pа селом (чи точніше перед, ближче до берега Вісли) розташована стара, вже нечинна каменоломня та скелі, відомі як Пекарські скелі (Piekarskie Skałki).
Скелі називаються Окронжек і Козєрувка. На вершині Козєрувки було колись середньовічне городище, на Окронжку є печера (Jaskinia nad Galoską), де виявили кістки тварин епохи плейстоцену та кам’яні знаряддя праці. На території каменоломні є велика, довжиною близько 68 м, рукотворна печера (Kawerna w Piekarach). Вибита у скелі в ХІХ століття за наказом власників замку в Пекарах, печера слугувала для зберігання їжі.
Зі скель (та й просто з протилежного від Тинецького абатства берега) відкривається неймовірно гарний краєвид на будівлю монастиря та узбережжя Вісли.
Доїзд до Тинця та переправа
До Тинця можна доїхати велосипедом чи автомобілем. Якщо ви їдете громадським транспортом (як це робили ми з дітьми), то можна доїхати автобусом 112 або 203 до зупинки “Tyniec”. Далі треба пройти кілька хвилин до пристані, що внизу біля абатства і переправитися через Віслу.
Зараз там курсує невеличкий кораблик, переправа коштує 2 злотих. для дітей (незалежно від віку) та 3 злотих для дорослих. Розкладу немає: слід дзвонити за вказаним телефоном (біля пристані є оголошення) і вас та ваш велосипед, у разі потреби, перевезуть і так само потім заберуть з протилежного берега.
Перевізник сказав, що він працює до 18:00, іноді трохи довше, тож якщо ви вибрались на прогулянку надвечір, варто уточнювати на переправі час праці, якщо хочете зручно повернутися. Перевізник також розповів, що переправа працює від весни до глибокої осені, якщо погода дозволяє, то навіть до початку грудня.
Шлях: краєвиди та печера
На березі є дерев’яні столи й туалет (у цілком пристойному стані). Дорога до скель веде через поля, якщо рухатись швидко, то дійти до них десь за 15 хвилин, але якщо розглядатись довкола, робити фото і постійно озиратись, милуючись звіддалік будівлею Тинецького монастиря (як це робили ми), то йти можна значно довше.
Шлях не становить труднощів навіть для маленьких дітей. Піднятися на скелі з візком чи на візку неможливо – занадто вузька і крута стежка, але прогулятись унизу цілком зручно.
Варто піднятися стежкою на скелю та поглянути на абатство й панораму Вісли. Зараз там буяє різнотрав’я, а довкола росте багато глоду. Напевно, восени червоні ягоди зроблять краєвид ще більш яскравим.
Якщо хочете зазирнути в печеру, є сенс прихопити ліхтарик. Також там доволі прохолодно, оскільки тунель веде глибоко в скелю. В печері дещо брудно, на жаль – попід стінами є недопалки та трохи битого скла, також там водяться павуки (сидять на стінах і не чіпають нікого, якщо не чіпати їх. Словом, якщо йдете в печеру із малюком, то пильнуйте його добре і не дозволяйте мацати підлогу й стіни. Старшим дітям може бути дуже цікаво – це ж справжня печера (хоча і штучна). Наші були в захваті.
***
Можна розглядати похід до Пекарських скель як окрему прогулянку, особливо якщо маєте намір довше пройтися вздовж Вісли, а можна – як невеличкий додаток до візиту в Тинецький монастир. Будь-який із цих варіантів подарує вам дотик до природи і яскраві враження.
Гарних мандрівок!
Текст і фото: Ганна Поляк