У суботу, 7 вересня, у Багатокультурному центрі у Кракові відбулося перформативне читання драми «TŁUMACZKI». П’єса написана на основі інтерв’ю з ромами, яким довелося виїхати з України через повномасштабне російське вторгнення.
UAinKrakow.pl відвідали перформативне читання та поспілкувалися з акторами та режисеркою.
Камеральна атмосфера та глибокі сенси
Читання відбулися у камеральному форматі. Темна зала, мінімум світла та декорацій. Тільки двоє акторок і їхні емоції. Атмосфера дозволяла аудиторії повністю зануритися у виставу та ближче познайомитися з досвідом ромських біженців з України.
Зокрема, глядачі мали можливість дізнатися, з якими труднощами стикаються українські роми: евакуація з зони бойових дій, переживання щодо родичів, що воюють та адаптація у новій країні.
Особливу увагу вистава привертала до проблеми дискримінації ромів. До них часто ставлення було інше ніж до решти біженців, через що вони не отримували належн допомогу.
Вистава читалася трьома мовами: польською, ромською та українською. Саме так ромам доводиться спілкуватися з людьми в Польщі.
«Деякі речі неможливо перекласти, і тоді вони мовчать або чекають на відповідь, яка не приходить», — говорить одна з акторок.
Мало хто знає, скільки часу доводиться чекати відповіді людям, які опинилися в чужій країні і які не знають мови. І як непросто починати своє життя з нуля.
«Вибухи, вибухи, вибухи. Ми маємо тікати. Але можемо взяти одну лише валізку».
Кульмінацією читань був момент, коли після цих слів акторки обійнялися. У темній залі настала безслівна тиша, після якої зала вибухнула оваціями.
Як проходила робота над виставою
Режисерка перформативних читань «TŁUMACZKI» Ельжбета Депта розповідає, що проєкт з’явився за ініціативи дослідниць та членкинь фонду «Jaw Dikh», Ельжбети Мірги-Вуйтович та Моніки Шевчик.
Вони активно допомагали ромам, які опинилися у Польщі через повномасштабне вторгнення, та проводили з ними інтервʼю, які лягли в основу пʼєси.
«Дослідниці розмовляли з ромами, допомагали їм, збирали інформацію. А згодом запропонували мені створити текст на основі зібраних ними інтерв’ю. Це була не проста робота. Найскладнішим було знайти спосіб, як розказати ті історії на сцені, обрати для цього матеріали з величезної кількості зібраних даних. Ще однією складністю був переклад. Дуже не хотілося, щоб через нього втратилися якісь деталі. Я дуже задоволена тим, що у нас вийшло», — розповідає режисерка.
На виставі також була присутня Вікторія — ромка, яка евакуювалася через війну з України до Польщі. Історія її родини та вірш Вікторії «Авдіївка» стали частиною перформативних читань. За словами жінки захід їй сподобався, хоча і було складно чути свою історію та знову думками повертатися у ті страшні часи.
Своїми враженнями з нами також поділилися акторки Анна Ленчевська та Габріела Яскула.
«Я погодилася одразу. Не було жодних вагань. Проте працювати над цією темою було не просто. Хотілося зробити це делікатно та обережно. І щоб не було нічого зайвого. Я вже мала можливість познайомитися з ромською культурою. У театрі у Тарнові я працювала з ромськими музикантами. Однак в проєкті «TŁUMACZKI» ми заглибилися більше, звісно. Загалом тема складна: біженці, роми, дискримінація, війна. Мені дуже шкода, що українцям доводиться проходити через цей жах. Вперше в Україні я була у 2004 році, за часів Помаранчевої революції. У Львові почуваюся як вдома. Сподіваюся, війна скоро закінчиться і Україна зможе спокійно жити», — розповідає Анна Ленчевська.
Габріела Яскула каже, що до цього проєкту дуже мало знала про ромську культуру. Отож, в процесі роботи над виставою вона ставила багато запитань.
«Взяти участь у читаннях мене запросила режисерка. Я одразу погодилася, тому що дуже люблю працювати з Ельжбетою. Вона завжди обирає важливі теми. Робота над цим проєктом була непростою. Ми зустрічалися з героями, щоб зрозуміти їх краще. Це було емоційно складно. Попри це робота над перформансом була приємною. Я дуже задоволена тим, що ми зробили. Хотілося б, щоб більше і більше людей побачили цей проєкт».
Через мистецтво до сердець і думок
Після читань відбулася дискусія за участі режисерки перформансу Ельжбети Депти, акторок Анни Ленчевської і Габріели Яскули, дослідниць-перекладачок Ельжбети Мірга-Вуйтович і Моніки Шевчик та Вікторії, історія якої стала частиною тексту драми.
Під час цієї частини учасники проєкту ділилися своїми враженнями про роботу над виставою та відповідали на питання глядачів.
Подія пройшла в рамках соціальної кампанії про українських ромів у Польщі «Через мистецтво до сердець і думок» , яку проводить фонд «Jaw Dikh» Окрім культурних заходів, у рамках проєкту буде створено також цикл журналістських матеріалів ромською, польською та українською мовами.
Цю статтю також можна прочитати польською мовою.
Читати також: Міжнародний день пам’яті геноциду ромів: як у Малопольщі вшановують пам’ять жертв нацистського злочину
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.
Ця стаття була підготовлена в рамках проєкту Фонду «Jaw Dikh» “Через мистецтво до сердець та думок – суспільна кампанія про українських ромів у Польщі». Кампанія охоплює комплекс заходів, який обʼєднує публічні інституції, академічні знання, театр, мистецтво, журналістику та активізм. Проєкт реалізується за підтримки ERGO Network та European Philanthropic Initiative for Migration.
Титульне фото: UAinKrakow.pl
Текст і фото: Ксенія Мінчук