База відпочинку «Ostoja Koninki» в ґміні Недзьведзь Лімановського повіту до початку російського повномасштабного вторгнення приймала туристичні групи. Зараз у відпочинкових будиночках знайшли притулок 67 українців та 100 ромів-біженців з України.
UAinKrakow.pl побував у осередку та дізнався, як живуть тутешні мешканці та з якими проблемами стикаються.
Дім для всіх
Про напрямок до бази відпочинку в селі Конінки інформує великий вказівник, який хтось залив фарбою і написав «Волинь». Дорога веде через мальовничі околиці. «Ostoja Koninki» лежить в оточенні гір, одразу за входом до Горчанського національного парку.
П’ятдесят камер на території безперервно моніторять життя осередку.
Рецепція – серце осередку Конінки. Молода українка Настя – серце рецепції. Всі знають Настю. На рецепцію приходять з різноманітних питань. Українці та роми, біженці з різних куточків України, живуть разом у центрі. Роми походять з Харкова, Херсона, Полтави, Запоріжжя, а також з окупованих територій.
Поруч зі стійкою реєстрації міститься так звана аптечка осередку. Вона займає цілу окрему кімнату. Тут чималий вибір – від крему до стосів підгузків. Від початку війни центр витратив на медикаменти понад сто тисяч злотих.
– Настя, дай, будь ласка, памперси, – підходить молода ромка з дитиною на руках. Адміністраторка дає. Цього року в центрі народилося двоє дітей: Степан і Яман – син Рубіни.
Настя зізнається, що спочатку боялася ромів через стереотипи. Згодом зрозуміла, що з кожним можна знайти спільну мову і допомагає біженцям розв’язувати питання незалежно від національності.
– Вже не боїшся ромської магії?, – запитую жартома. – Маєш обереги?
– Маю, – відповідає цілком серйозно і обіймає ромську дівчинку.
На зображенні однієї з камер видно, як проходять заняття з польської мови для ромських дітей.
Я прошу власника бази «Ostoja Koninki», пана Юзефа Пасека, показати мені об’єкт.
Юзеф Пасек був одним із перших у Лімановському повіті, хто вирішив допомагати людям, які тікають від війни в Україні.
Він перетворив свою базу відпочинку в Конінках не просто на типовий осередок масового проживання, а на Центр опіки та освіти, де регулярно проводяться різноманітні заходи та надається широкий спектр освітніх послуг.
Йому довіряють найбільші міжнародні організації, такі як: Міжнародна організація до справ міграції, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, ЮНІСЕФ, Червоних хрест, фонд «Q», Карітас, товариство «Salam Lab», фонд «Українській дім», ромські організації «Jaw Dikh», «Savore», «Jududoro», «Harangos» та багато інших.
«Ostoja Koninki» — один з небагатьох осередків у Малопольщі, який приймає ромів без остраху та упереджень.
– Пане Юзек, привіт, пане Юзек! – біжать за господарем діти.
Саміра, Фатіма, Самір, Miхріма, Aрсен, Януш, – пан Юзеф вітає кожне дитя по імені.
– Міхріма, чи знаєш, що у тебе написано на футболці? Перекласти? “Сьогодні я почуваюся радісно” – написано. – Ти так сьогодні почуваєшся?
Дівчинка згідно киває чорною голівкою і широко усміхається. Чарівна!
Ґміна бачить інакше
– Перші три місяці були важкими, – визнає Юзеф Пасек. – Спочатку до осередку в Конінках прибула група ромів, скерована сюди воєводською адміністрацією. Це були 30 осіб, яких виселяли з краківського хостела. На початку траплялися непорозуміння, усім довелося звикати одне до одного. Проте це вже давно минуло, ми не оглядаємося, йдемо далі.
Зараз знаю, як з біженцями розмовляти. Коли вони відчувають себе у безпеці, мають підтримку, то змінюються. Ми робимо ставку на відкритість і освіту. Певним чином я спеціалізувався на допомозі ромам. Через центр пройшли майже три тисячі людей.
«Ostoja Koninki» – типовий відпочинковий комплекс біля гір. У центрі стоїть головний корпус з рецепцією. Довкола менші будинки. Поруч з підйомниками є дитячий майданчик і мотузковий парк. Майже кожен мешканець осередку має свій будиночок та окремий вхід. Роми люблять триматися разом. Їхні оселі можна впізнати за великою кількістю білизни, розвішеної біля будинків: практично в кожній ромській родині багато дітей. Тишу порушує тільки дитячий сміх.
Арсен — молодий хлопець у білій сорочці. Він проходить стажування на бармена в ресторані. Старанно добирає польські слова.
Мати Арсена померла під час пандемії в Україні. До Польщі хлопець з братом і сестрами приїхав із батьком. Спершу вони жили у Вадовицях. Батько тяжко хворів і часто лежав у лікарні в Лімановій. Цього року помер.
– Aрсен – дуже хороший хлопець, – каже Юзеф Пасек. – Moже піде у технікум або у галузеву школу, – куди візьмуть. Арсен здібний і талановитий, хочу йому допомогти.
– Діти чарівні, талановиті, подивіться, як вони малюють, – показує українка роботи малечі. Пані Алла – випускниця Сімферопольського педагогічного університету.
Побачивши мій фотоапарат, кожна дитина хоче посміхнутися для фото і сфотографуватися із своєю роботою:
– Тьотя, і мене сфотографуй! I мене! I мене!
– Ромські діти більш обділені, – тихо каже Алла. – Мають більше шансів опинитися поза суспільством. Для цих дітей є тільки один шлях до успіху в житті – через освіту. Ми тут робимо для них все можливе. Для початку вчимо простим речам: читати, писати, рахувати. Вони дуже хочуть вчитися, самі просять зошити і сідають за науку. Легко запам’ятовують.
Алла працює з дітьми за проживання і харчування.
– Ніхто не має права висловлюватися про наш осередок, не побувавши тут! – Юзеф Пасек не стримує емоцій. – Війт ґміни написав листа, який містить мову ворожнечі щодо людей ромського походження. Відтоді місцеві жителі роблять все, щоб ромів тут не було.
Я не проти, щоб люди їхали туди, де їм буде краще. Але не можна ставитися до людей як до мішків з картоплею і перекидати їх насильно. Я взявся вести ромський осередок, бо не маю з ромами жодних проблем. Кому заважає ромська дитина, яка йде селом до магазину? Чи польські туристи дихають якось інакше?
Жителі сіл Конінки і Поремба-Велика, вочевидь, мають свою думку, але не знайшлось нікого, хто хотів би відкрито поговорити.
– Місцеві живуть минулим, – вважає Юзеф Пасек. – Нарікають, що роми ганяють автівками надто швидко. A поляки не ганяють?
Зараз роми не порушують закон – ми займаємося просвітництвом. Вчимо, пояснюємо, що не можна перевищувати швидкість, не можна жебракувати, не можна, не дай Боже, красти. І вони ні в селі, ні в нашому центрі нічого, ні в кого не вкрали!
З 1 грудня 2023 року по 23 червня 2024 року до нашого осередку чотири рази приїздила поліція. Один виклик був помилковим. Решта – незначні справи, які закінчилися попередженням. Це 1,87% у масштабі ґміни. Наші мешканці знають, що на території стільки камер, що нічого не приховати. Якщо і потрапить до нас людина з дивними нахилами, то мине день-два, і йде собі далі. У нас спокійний осередок, насамперед, для дітей.
– Самюеле, заграєш нам на гітарі? Як це нема струн? – Пан Юзеф розмовляє з підлітком. – Гаразд, куплю тобі в Кракові.
У рамках власного проєкту «Осідок Добра» Юзеф Пасек організовує для українських дітей ромського походження заняття з мистецтва, кулінарії, письма, читання, живопису, танців і співу. Крім того, забезпечує активний відпочинок на природі в національному парку, уроки катання на лижах та спортивні розваги в мотузковому парку. Ба більше, пан Юзек особисто підтримує українських біженців у всіх офіційних, соціальних та медичних питаннях.
– Роми, коли йдуть залагоджувати формальності самі, можуть нічого вирішити. Якщо я піду з ними, то не дозволяю чиновнику виставити мене за двері без розгляду питання. Тож, разом подаємо документи, робимо PESEL, посвідки на проживання, відкриваємо банківські рахунки, подаємо документи на дітей, – розповідає він.
Юзеф Пасек самостійно організував кільканадцять екскурсій для українських та ромських дітей: до Кракова, у терми в Бялці-Татранській, до Рабки-Здруй у парк розваг “Рабколенд”. Власник осередку не приховує, що потребує підтримки.
На державному утриманні
З 1 липня набули чинності оновлення до спеціального закону про допомогу громадянам України. Згідно з ними, скасовано програму «40+», у рамках якої власники приватних помешкань отримували компенсацію за проживання та харчування для українських біженців. Після ухвалення нововведень справи в Конінках погіршилися.
Вікторія, 33-річна ромка з Херсона, має шістьох дітей, одна з яких – дитина з інвалідністю. Отримує допомогу «800+» на кожного і не може вийти на роботу. Її чоловік роботи знайти не може. З початку липня сім’я змушена платити за своє проживання. Батьки оплачують не лише своє перебування, але й кожного з дітей. Крім того, харчування в центрі стало дворазове, а не триразове, як було раніше.
Оновлення спецзакону також робить відвідування дитиною польської школи однією з вимог для отримання допомоги «800+»
Господар осередку в Конінках радий, що дітей стимулюватимуть ходити до школи, але розуміє, що для ромських дітей це може стати проблемою:
– Є, скажімо, 12-річний ромський хлопчик Адам. Він не вміє ні читати, ні писати, ні розписуватися. Нуль – жодної літери! В який клас польської школи він повинен піти? Порядок каже, звичайно, – в перший. А що буде через три дні? З Адама насміхатимуться, він не вступиться – виникне конфлікт, а газети гучно напишуть, що ромська дитина побила польську дитину.
Саме тому пан Юзеф робить великий ремонт у центрі й хоче зареєструвати школу на місці – від зерувки» до третього класу. Ремонт у розпалі.
– Школа почнеться звідси, – показує він у коридорі. – Тут буде туалет, тут – ванна, тут – клас. Усе новеньке. Тут ще одна кімната, тут вже готовий комп’ютерний клас – це тут викладають польську мову. Матимемо п’ять навчальних аудиторій. Будемо готувати дітей до польської школи. До речі, школа шукає вчителів.
У закутку з найкращим інтернетом кілька хлопців грають в ігри на смартфонах.
Поки що жодна ромська дитина не ходить до польської школи. Є ті, хто науку потягне, та це тільки 10-15 осіб з усіх. Одна дівчинка пішла до школи і дуже швидко перейшла на дистанційне навчання.
– Це важкий час як для мешканців, так і для нас, – каже Юзеф Пасек.
Діти не без причини малюють пана Юзека з будинком на голові. А пан Юзек бореться за школу для них.
Оновлення:
Розмова з Юзефом Паском відбулася у липні. Станом на жовтень ромські діти, які проживають в осередку, вже відвідують підготовчі відділення у школах гміни Недзьведзь.
Юзеф Пасек не встиг отримати дозвіл на відкриття школи в осередку. Однак у відремонтованих приміщеннях працює зараз освітній центр, де навчаються не тільки діти, але й старші роми.
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.
Статтю також можна прочитати на польській мові за посиланням
Ця стаття була підготовлена в рамках проєкту Фонду «Jaw Dikh» “Через мистецтво до сердець та думок – суспільна кампанія про українських ромів у Польщі». Кампанія охоплює комплекс заходів, який обʼєднує публічні інституції, академічні знання, театр, мистецтво, журналістику та активізм. Проєкт реалізується за підтримки ERGO Network та European Philanthropic Initiative for Migration.
Текст і фото: Олена Бондаренко