Повномасштабне вторгнення росії в Україну змусило багатьох людей долучитися до волонтерського руху. Одним з них є Артур Баглюк — підприємець та співзасновник християнської організації “Слов’янська місія в Європі”. Він із власної ініціативи за дуже короткий час відкрив хостел для біженців з України в Кракові. Крім того, чоловік організував відправку гуманітарної допомоги з Польщі в “гарячі точки” України.
Ми поспілкувалися з Артуром та розпитали про його громадську та підприємницьку діяльність.
Артур Баглюк — виходець із України. Шість років тому він разом з дружиною Мариною переїхав до Кракова. Чоловік є співвласником мережі барбершопів FRISOR. У Польщі — один салон, в Україні більше 40, ще два в Австрії, відкритих по франшизі. За час війни в Україні вже два його салони розбомбили росіяни.
Артур зізнається, що зараз він не має багато часу на бізнес, адже більше займається волонтерством.
“Ми останній місяць бізнесом не займаємося. Ми з дружиною погрузились у цю роботу (у волонтерство). Зараз немає часу. У нас люди навчені, самі там керують і можуть придивлятися до всього. Я особисто навіть зараз не знаю, які в нас там статистики: заробили гроші ми лютому чи ні”, — каже Артур.
Уміння комунікувати з людьми та професійні навички допомагають Артуру організувати роботу волонтерів правильно та ефективно.
Хостел з нуля
Ми зустрілися з Артуром, щоб побачити пункт видачі гуманітарної допомоги біженцям та хостел, що розташовані на вулиці Берка Йоселевіча, 21/2.
У хостелі біженці можуть безплатно жити від 3 до 7 днів. Щоб отримати нічліг, достатньо лише попередньо зателефонувати на рецепцію за номером +48 888 046 847. Приміщення розраховано на 90 людей, але за потреби можна поселити й більше.
Біженці також отримують триразове харчування. Страви для шукачів притулку та волонтерів доставляють з ресторанів, власниками яких є друзі Артура.
В осередку біженцям також намагаються знайти житло на більш тривалий термін. Для деяких знімають в оренду, іншим допомагають поїхати за кордон. Перед подорожжю волонтери перевіряють, куди людина планує їхати та хто її прийматиме.
Однак головним завданням хостелу є дати людям, що тікають від війни, можливість прийти до тями. Артур вважає, що біженцям треба щонайменше кілька діб, щоб вони відійшли від стресу, сходили в душ, поїли та відпочили. Одразу забирати їх з вокзалу на інший автобус — погане рішення.
Важко повірити, але ще за день до війни хостелу не було. Усе почалося з телефонного дзвінка до Артура Баглюка 24 лютого.
“Мені подзвонили і сказали, що їде 60 дітей-сиріт. Запитали: “Чи можете їх прийняти?”. Я відповів, що так. А тут не було нічого, крім стільців. Я подзвонив друзям і сказав, що нам треба терміново надувні матраци й постіль. Усе це було в нас протягом 3 годин. У мене багато друзів-підприємців, які або торгують на “Allegro”, або мають доступ до різних складів. Вони мені допомогли все швидко організувати. У той момент я зрозумів, що наплив буде дуже великий. Якщо будуть двоярусні ліжка, то ми зможемо прийняти в два рази більше людей. Через день у нас стояли двоярусні ліжка і ми вже могли прийняти близько ста чоловік”, — зазначив Артур.
Далі підприємець попросив у власника цього приміщення в оренду ще один поверх і там організували хостел, де є всі необхідні умови для життя дорослих та дітей.
“Якби не було волонтерських організацій в Європі, то це був би хаос. Я не знаю, де були б жінки і діти, і що б вони робили. Буває, що поляки та Європа готові допомогти, але часто не знають, як це робити. Ми працюємо з людьми, в нас є досвід роботи”, — зазначив він.
Від початку повномасштабної війни через хостел пройшло біля трьох тисяч людей.
“Йде постійна ротація”, — каже Артур.
Гуманітарна допомога
Ще один напрямок діяльності “Слов’янської місії у Європі” — організація гуманітарної допомоги. Створено декілька складів, куди можна її доставляти. Один з них розташований за Краковом. Сюди приїжджають фури з великим вантажем.
“Станом на зараз через нас пройшло як мінімум 7 тисяч різних заявок. Це 7 тисяч людей — 7 тисяч історій. І як підсумок ми вже відправили 250 тонн гуманітарної допомоги в Україну. Відправляли в найбільш гарячі точки — Харків, Миколаїв, Київ, Чернігів. Ми обробляємо всі запити, але першочергово доставляємо допомогу в ті місця, де цього найбільше потребують”, — розповідає Артур.
Гуманітарну допомогу привозять з усієї Європи. Бувало, що прямо з Англії приїжджав автобус, набитий речами.
“Я питаю: навіщо ви себе так мучите? Це велика робота. Кажу, що краще б ви прилетіли літаком та поселилися в готелі. В Англії ви купуєте товари в три рази дорожче. Ви можете приїхати сюди з грішми, і ми разом поїдемо в магазин, де ви все придбаєте. Я, як підприємець із досвідом, все стараюся робити з меншими витратами”, — наголошує волонтер.
Гуманітарну допомогу не лише доставляють в Україну, але й роздають на місці біженцям. Необхідні речі та продукти можна отримати з 8 ранку до 20 вечора. Щодня цією можливістю користується 300-400 людей.
“Люди приходять, щоб отримати допомогу, волонтери записують їхнє ім’я та прізвище. Треба показати паспорт, де зазначено, що ви перетнули кордон після 24 лютого. Паспортні дані ми не записуємо, але вносимо в базу імена, щоб бачити, як часто люди приходять”, — пояснює Артур.
Крім того, волонтери дізнаються про потреби людей, які перебувають на вокзалі, та доставляють їм їжу, медикаменти, дитяче харчування тощо.
Про волонтерство
“Ми активізувалися на наступний день після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Я зібрав охочих допомогти. Поділив людей на різні відділи: поселення, логістику, юридичну частину, збір їжі та інше. Усе починалося з семи чоловік. За перші 10 днів кількість волонтерів збільшилася до 60”, — згадує Артур і додає:
“У важкі часи я дуже швидко мобілізуюся. Для мене це злочин — володіти ресурсами і не використовувати їх. У часи локдауну ми також допомагали: організовували волонтерів, купували їжу, робили продуктові набори та розвозили їх. Зараз я розумію, що це була підготовка. Саме тому нам вдалося так швидко налаштувати процеси зараз”.
Зараз у пункті працює близько 40 волонтерів. Щоб долучитися до їхньої команди, слід заповнити анкету за посиланням.
Артур Баглюк також розповів, які вимоги до волонтерів має його організація:
“Перший вимога для волонтера — це стресостійкість, бо щодня через нього проходять тисячі історій. Перший тиждень багато волонтерів тут ридали. Щодня до них дзвонили по 200 людей зі своїми особистими трагічними історіями.
Інші риси, на які ми звертаємо увагу — це самоорганізація, вміння працювати в команді та ефективність.
Чи були в нас ліниві волонтери? Були, але ми з ними прощалися. Неефективні люди заважають. Вони займаються імітацією бурхливої діяльності. Лише вдавали, що щось роблять.
Важливою також є дисципліна. Коли волонтери в нас питають, чи можуть вони щось взяти з допомоги, то я кажу, що можна, але не зі складу, а обійти і стати в чергу, як всі інші. Для когось це було проблемою, але в нас одні правила для всіх”.
Артур зазначає, що на початку було надзвичайно багато охочих допомагати, але з кожним днем їх стає все менше.
“Перші 10 днів повномасштабного вторгнення — це шок, стрес, та жах. А зараз проходить така фаза, що люди починають звикати та вести звичайний спосіб життя. І це найстрашніше! Не хочеться, щоб повторилася історія, яка була на Донбасі: люди звикли, що це окупована територія, та перестали про неї думати. Ми не повинні забувати, що в нас іде війна”, — ділиться своїми думками Артур.
“Війна йде не тільки в Україні. Насправді ми тут теж на війні. Наше завдання — прийняти жінок і дітей тих чоловіків, які залишилися в Україні воювати, щоб вони розуміли, що їхні тили прикриті”.
Про мотивацію та війну в Україні
Ми запитали Артура, що мотивує його займатися громадською діяльністю.
“З такими труднощами і спустошенням може допомогти лише Бог. У Біблії написано, що буде проклятий всякий, хто надіється на людину. Людина може підвести, а Бог — це той на кого можна завжди покластися, він дає мені ресурси. Бог відкриває двері, показує нові можливості, нових людей”, — відповів волонтер
Артур каже, що він не вірив, що в наш час могла вибухнути повномасштабна війна. Його дивує, що через чиїсь амбіції сьогодні гинуть люди. Чоловік переконаний, що українці зараз борються не лише за свою державу, але й за мир в усьому світі. Саме тому як влада, так і звичайні громадяни мають допомагати Україні. Ніхто не повинен залишатися байдужим.
Сам Артур зараз працює без вихідних та мріє, що після перемоги зможе поїхати кудись на відпочинок.
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фото міста та українців у Кракові – на нашому Instagram-акаунті.
Текст: Мая Голуб
Фото: Лідія Кожевнікова