“З досвіду роботи скажу, що діти часто важче проходять період адаптації тоді, коли батькам це дається нелегко. Тому працюємо спочатку над собою”, – говорить психолог Лілія Андрєєва у блозі для UAinKrakow.pl.
Я не даремно пишу у заголовку “ми”, бо з власного досвіду пам’ятаю ті переживання, коли моя донька пішла тут, у Кракові, в перший клас.
Ми були разом, новенькі, єдині емігранти у класі, мало що розуміючи, як воно буде, але з великою цікавістю і не без переживань. Перевагою було те, що і я, і донька розуміли польську мову. Тому хочу наголосити, що цей аспект важливий, особливо для дітей, які приїжджають в середніх класах. Важливо це і для батьків, які можуть більше розмовляти з вчителями і іншими батьками.
Так, я без сумніву погоджуюся з тим, що діти адаптуються дуже швидко, але винятки завжди були, є і будуть. Ми з фундацією “Zustricz” проводили опитування серед вчителів щодо адаптації українських учнів і виявили, що основна проблематика полягає в перекладі термінології у старших класах. Тому, щоб полегшити навчання і, відповідно, зменшити стрес, я б рекомендувала звертати на це увагу.
Тим діткам, хто йде у перші класи, тривожитись взагалі немає за що. Система навчання проста, лояльна і зрозуміла. Щоб заспокоїти тривогу батьків, скажу: не соромтеся частіше спілкуватись із вчителями, батьками, відвідуйте батьківські збори, питайте, обмінюйтесь телефонами, ходіть на Дні народження (діти в класі дуже люблять святкувати разом), запрошуйте до себе. Це допомагає пришвидшити контакт, як вам так і дітям.
ЧИТАТЙТЕ ТАКОЖ: 10 причин, які заважають адаптації за кордоном чи сповільнюють її процес
Польська школа відрізняється від української – відсутність або менша кількість домашніх завдань, спрощена програма (я зараз кажу про перші класи), багато творчості, другий сніданок, світлиця (приміщення, де можна залишитись після уроків) і т.д.
На сайті кожної школи є список “виправки”, тобто речей, які потрібні для навчання в кожному класі. Це все потрібно купити і занести на початку року в клас. В деяких школах є заняття в басейні, каток, шахмати. І багато вільного часу).
Ще скажу, що ми можемо бути гордими – педагоги дуже часто хвалять наших дітей за активність, добре навчання і старанність. Ну це ж очевидно :).
З досвіду роботи скажу, що діти часто важче проходять період адаптації тоді, коли батькам це дається нелегко. Тому працюємо спочатку над собою.
Тепер я уже говорю не “ми”, а “моя донька йде у третій клас”. Два місяці канікул пролетіли швидко, але вона встигла засумувати за школою. Ось так. Тому усім бажаю натхнення і вдалого початку навчального року! А якщо маєте запитання – пишіть, усім відповім!
Психолог Лілія Андрєєва
Титульне фото: Pixabay