“Моя зброя — бандура!”: Зоряна Гжибовська про допомогу через музику

Українська співачка та бандуристка Зоряна Гжибовська з 24 лютого відмовилася від комерційних концертів на користь благодійних і збирає кошти, щоб допомогти українським військовим та цивільним по всій Європі. Про любов до української бандури за кордоном, унікальний концертний репертуар та творчість із нею поспілкувалася журналістка UAinKrakow.pl Анастасія Олексюк.

За довгі роки концертної діяльності Зоряна Гжибовська встигла виступити в Польщі, Німеччині, Швейцарії, Франції та Італії. Вона має неповторний оперний голос, а грати на бандурі почала ще в рідному селі на Дрогобиччині. 15 років тому вона приїхала до Польщі на заробітки. “Ну, з чим я поїхала? З бандурою!” — на початку розмови пригадує артистка.  

Під час одного з концертів у Кракові вона зустріла свого майбутнього чоловіка Артура. Зараз на всіх її виступах він розповідає про українську історію та культуру, перекладає тексти на польську, англійську, французьку та німецьку.

“Мій чоловік є великим патріотом Польщі, а я — великою патріоткою України. Ми це поважаємо одне в одному й несемо у світ через слово і музику”, — розповідає Зоряна. 

Їхній виступ скидається на своєрідний театральний перформанс: Артур розповідає про кожну пісню, пояснює сенси та історію, а Зоряна співає та грає на бандурі. Вони просять публіку не аплодувати між піснями, бо їхній концерт треба дивитися цілісно.

“Моя бандура, мій голос, моя любов до України — це моя боротьба. Я не візьму в руки зброю, але моя зброя — бандура. Мій напрямок — українська музична класика, яка розказує нашу історію. Кожна пісня має свій образ, а я сама ніби стаю тією піснею. Розумію, що несу культуру, яку інколи не знають і самі українці”, — стверджує бандуристка.  

Концертна програма у воєнний час

Зоряна розповідає, що після повномасштабного вторгнення вона не заграла жодної веселої пісні, а її концертна програма наповнилась історично-сакральними творами українських поетів та композиторів.

“Мій репертуар зараз складається з дум і балад, слова в яких — давно забута, переслідувана українська поезія. Там також є твори сучасних композиторів, які не могли спокійно творити в радянському союзі”.

Назву концертної програми “Марія-Юдита Воююча” придумав чоловік Зоряни. Це посилання на “Книгу Юдити”, де єврейська дівчина врятувала світ від загарбників, відрізавши ворогові голову його власним мечем.

“Програма триває близько 1,5 години. Вона переплітається з фрагментами із книги та текстами пісень, що я виконую. Дуже схожою є балада “Княгиня Либідь” — це завершальний твір, який показує нашу українську Юдиту”, — розповідає бандуристка.

Про збір коштів на підтримку України

“Я стараюся багато виступати і погоджуюсь на різні пропозиції. Хочу зібрати якомога більше грошей. Хоча мені здається, що цього постійно недостатньо”, — ділиться жінка. Кошти, забрані за більш ніж пів року на благодійних концертах, переказує своїм сестрам, які займаються гуманітарною допомогою для цивільних і військових в Україні. 

“Вони передали більше десяти тонн їжі, одягу, інвалідних візків, речей для дітей, що мають синдром Дауна. Мої дві сестри безперервно працюють і допомагають, а я збираю кошти граючи та співаючи”, — каже Зоряна. Бандуристка зізнається, що концертів останнім часом не так багато, як хотілося б, тому вона радо прийме запрошення на виступ. У планах — почати збирати кошти на відбудову України.

“Я б уже дуже хотіла підтримувати талановитих українців. Мені вдалося допомогти хлопчику з Дрогобиччини — напівсироті, в якого дуже хвора мама. Купила йому бандуру за свій гонорар. Для мене це велика нагорода”.

Про бандуру та іноземну публіку

Тоді, коли артистка давала інтерв’ю, її родина якраз повернулася з Німеччини, де вони провели тур по костелах. Кажуть, публіки на виступах було достатньо, проте не так багато, як у Польщі.

“За ці 15 років мені вдається зачарувати поляків цим інструментом. На початку це було важко, але зараз його люблять. Хоча світ усе ще не дуже приймає бандуру — вона потребує більше реклами й пропагування. Треба, щоб оркестри хотіли брати її до складу”, — стверджує Зоряна та додає, — “Бандура — унікальна. Її називають “душею України”, бо це єдиний інструмент, який виражає весь спектр емоцій людини. За часів радянської влади її намагалися знищити, казали, що то сільське. Але якби не селяни, то ми б не мали бандури”. 

Жінка проводить домашні уроки гри на бандурі, проте тільки для тих, хто має власний інструмент. Каже, що на заняття приходять як українці, так і поляки.

“Українську культуру врешті захотіли почути. Тому я прошу українців не встидатись говорити про нашу музику і навіть закликаю виконувати українську класику. Це наш шанс, який ми дістали такою великою ціною — врешті розказати світу про нас”, — підсумовує Зоряна Гжибовська.  

Найближчі концерти заплановані на 8 та 9 жовтня в Скаржи́сько-Каме́нному та в Лодзі. 

Читайте також: “Україні треба допомагати в будь-який спосіб!”: історія краківського волонтера Бориса Тинки

Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.

Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.

Текст: Анастасія Олексюк
Фото: архів Зоряни та Артура Гжибовських