Live together: розповіді про краківських експатів та тварин. Історія перша

Live together: розповіді про краківських експатів та тварин. Історія перша dyzajn bez nazvanyja 1

Ми починаємо публікувати невеличкі  історії про те, як краківські експати допомагають тваринам. Ці історії не тільки про українців. Хотілося б, аби добрі справи та турбота про живих істот об’єднували всіх, для кого Краків став другим домом.

Історія перша. Доріан і Поцілунок.

Доріан – француз, зараз  він мешкає у Кракові й працює в одній із великих міжнародних компаній.

«В мене є кицька, але я завжди хотів мати ще й собаку», – розповідає Доріан. Тож він ще до початку карантину вирішив взяти собаку з притулку.

Його спілкування працівниками  міського притулку для тварин у Кракові було непростим. По-перше, там ніхто не розмовляє англійською (і тим більше французькою), тож без друзів, що могли б пояснити польською, там не обійтись. Доріану допомагала спілкуватися його дівчина-полька. По-друге, він був вражений тим, скільки організаційних проблем і непорозумінь породила його спроба взяти цуценя.

«Ще перед карантином я приїхав до притулку і вибрав цуценя. Мені сказали, що потрібно купити “переноску”, повідець, нашийник і приїхати за тиждень. Однак за кілька днів почався карантин і відвідування притулку заборонили», – пояснює Доріан.

Він все ж таки домігся дозволу на візит, оскільки вже мав призначену зустріч, але коли приїхав до притулку, там чекав неприємний сюрприз: «А те цуценя вчора вже віддали іншим людям», – повідомили співробітники притулку. Доріан каже, що був просто в розпачі. Він так і не зрозумів, як таке взагалі могло статись і був обурений тим, що його не попередили й не подзвонили.

Словом, коли Доріану запропонували просто повертатися додому, він повідомив, що без собаки з притулку не піде. «Я так і сказав: я приїхав, купив усі ці речі, готовий взяти собаку і не знаю, скільки ще буду чекати, доки під час цих обмежень мене сюди пустять – тож без собаки я звідси не поїду. І тоді вони мене впустили, і я вибрав оце крихітне чорне чудо».

Коли Доріан говорить про собаку, то усміхається від вуха до вуха. Це дівчинка. Видно, що він дуже її любить. Доросла кицька також поставилась прихильно до нової мешканки. Крихітку назвали Bisou (Бізу), що французькою означає “Поцілунок”. За три місяці вона із крихітного трикілограмового цуценятка перетворилась на 15-кілограмовe цуценятко і продовжує активно рости.

Доріан дуже відповідально ставиться до виховання собаки, майже відразу почав шукати для неї фахівця-тренера, аби навчитись її ґречно поводитись і самому навчитись правильно взаємодіяти із собакою.

Як видно з цієї розмови, зробити добре діло іноді буває непросто. Сподіваємось, що серед наших читачів є ті, чиє спілкування з притулком було більш ефективним. І все ж таки ця історія має щасливий кінець.

Дякуємо Доріану за розповідь і чудові фото Бізу. Вони без зайвих слів показують, як чудово, коли собака знаходить рідний дім.

Ганна Поляк

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фото міста та українців у Кракові – на нашому Instagram-акаунті за посиланням

Оцініть пост

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка 0 / 5. Підрахунок голосів: 0

Голосів поки немає! Будьте першим, хто оцінить цю публікацію.

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Читайте також
Найбільш читані пости
Підпишіться на нас