«Як весна, то приходить з Одеси», – сказав про неї Роберт Бедронь, польський політичний діяч, членом партії якого є пані Лілія Твардош. Майже половину свого життя вона провела у Польщі, закінчила університет, захистила докторську дисертацію, почала власну юридичну діяльність, але все ж знайшла себе в політиці. Спеціально до Міжнародного жіночого дня публікуємо для вас історію жінки, якій вдалося піти наперекір стереотипам й досягнути успіху в Польщі.
Коли ви переїхали до Польщі й чим займалися тут на перших порах?
Я приїхала сюди у 1997 році. Вийшла заміж і практично без знання мови вступила на юридичний факультет в Сілезький університет. Всі говорили, що вищий навчальний заклад без належного знання мови не закінчиш. Пізніше говорили, що докторську дисертацію не захищу і так далі…
Чому вибрали саме юридичний факультет?
Мені хотілось займатися чимось серйозним. Українка – це одразу стереотип, що приїхала сюди працювати руками й без знання мови їй нічого не вдасться. Можливо, щоб довести всім, що зможу.
Як знайшли свою першу роботу?
Після закінчення навчання на юридичному факультеті розпочала спеціальну практику, стажування (пол. aplikacja). Я працювала в Центрі юридичної допомоги ім. Галини Нєч, а з часом вирішила, що треба почати свою діяльність за спеціальністю. Спочатку була заступником нотаріуса, а сама стала нотаріусом у 2016 році. На даний момент я також викладаю цивільне право в Краківському Педагогічному університеті.
Чи в той час, коли Ви тільки приїхали сюди, була така ж хвиля міграції з України до Польщі?
Тоді майже не було студентів з України, та і взагалі з-за кордону. Мені навіть не було з ким поговорити українською чи російською. Це зараз, куди не йдеш, чуєш нашу мову… Тоді все було інакше.
Що змінилось у ставленні поляків до українців з того часу?
Тоді відношення було краще. Коли переїжджаєш в іншу країну, треба жити по її законах і правилах, а зараз всі хочуть тут чинити по-своєму. А так не вийде. В українців і поляків зовсім різний менталітет. Треба пристосуватися до того життя, яке тут, до суспільства, лише в такому випадку все буде добре.
Чи легко зараз знайти роботу в Польщі, у порівнянні з часами Вашого студентського життя?
Зараз з цим набагато краще, раніше був такий стереотип, що українці тут можуть працювати тільки руками. Тепер тут багато студентів, що закінчують навчання, працюють в корпораціях і фірмах, також доволі багато ІТ-спеціалістів, які можуть знайти хорошу роботу.
Ці стереотипи змінилися, зникли?
На мою думку, зараз поляки вже оцінили те, що молодь, студенти й кваліфіковані спеціалісти залишаються тут, шукають собі роботу, адже в Україні немає такої перспективи. З іншого боку, кожен хотів би здобути освіту тут, але працювати у своїй державі за гідну зарплатню.
Українці справді забирають робочі місця у поляків, як тут заведено говорити?
Це неправда. Трапляються ситуації, коли в магазинах працюють українці, які не вміють нічого пояснити, просто не знають мови на належному рівні. І поляка бере злість, що він нічого не розуміє, не отримує інформації, яка йому потрібна. Тому й говорять, що забирають робочі місця. Зрештою, величезна частина поляків працює в Британії чи Німеччині. Тому тут немає про що говорити.
Як у Вашому житті з’явилась політика?
Все почалося у 2013 році. Мені захотілося спробувати себе в цьому. Я – юрист, мене це зацікавило, я за справедливу політику. Просто так сталося, що я потрапила в партію до хороших людей, які мене цією політикою просто «заразили». Кілька разів висувала свою кандидатуру, але поки не вдалося. Багато років я взагалі не займалася політичною діяльністю, просто не могла знайти партію, яку я хотіла б підтримувати, в якій себе бачила. А потім познайомилась з Робертом Бедронем, який спочатку заснував партію «Kocham Polskę», а тепер вже новий рух «Wiosna», в якому я й беру участь. Побачимо, що з цього вийде. Перед нами вибори.
«Wiosna» Роберта Бедроня підтримує міграційну політику і права меншин. Як думаєте, вам вдалося б стати членом зовсім інакшого політичного руху?
Точно не PiS! Я знаю багато політиків, з попередньою партією ми проводили конференції в сеймі. Точно не вдалося б співпрацювати з націоналістами, для мене немає нічого гіршого. Мені не по дорозі з тими, хто вважає, що Польща тільки для поляків. Я ще зі студентських часів займалась біженцями, коли працювала з Галиною Нєч. Й докторську роботу писала на цю тему. Права людини – ось що для мене головне.
В чому полягають завдання члена партії «Wiosna»?
Нас в команді 15 і кожен є радником Роберта у своїй сфері діяльності. Я вирішую юридичні питання і буду координатором 13-го, краківського виборчого округу.
Ви – єдина українка в польській політичній партії?
І єдина, що працює тут нотаріусом. Ніхто б не подумав, що українка може цим тут займатися. Коли поляки чують мій акцент, то дуже дивуються. Одразу питають, звідки я.
Вас не дискримінували з точки зору того, що ви жінка і займаєтесь політичною діяльністю?
Ні, не було такого. У «Весні» навіть більше жінок, аніж чоловіків. Зараз у Польщі піднімаються важливі теми, наприклад, Чорний протест. Жінки тепер борються. В наш час ми певною мірою сильніші, аніж чоловіки.
Що відрізняє польські політичні кампанії від українських?
Тут найголовніше – хотіти, правильно себе проявити, повірити в себе. І все можливо без хабарництва, яке діється в нас. Ось це мене на перших порах і дивувало. Виборчі програми тут складаються ретельно, фінансування кожного кроку прораховується. У нас багато обіцяють, та мало роблять.
Уявляєте своє життя в Україні, хотіли б повернутись?
Їжджу раз на рік. Практично більшу частину свого життя я провела в Польщі, менталітет змінився. Але я б з радістю повернулась в Україну, аби ввести там реформи й все змінити, правда для цього треба було б трохи згадати мову, адже тут постійно розмовляю тільки польською.
Яким Ви бачите майбутнє України?
Україна може вступити в ЄС, тільки для цього треба змінити менталітет і, в першу чергу, владу. На жаль, влада не думає про людей. Україна ввійде в Євросоюз тоді, коли ви – молодь, які побачили, як все повинно бути, повернетесь і зможете це все змінити.
Розмовляла Катерина Банар
Титульне фото: Agnieszka Fiejka