Shopping Cart
“Я відчуваю, що зараз маю робити свій максимум для українців “: київська активістка про переїзд до Кракова та доброчинні проєкти  Best Dsc UAinKrakow.pl

“Я відчуваю, що зараз маю робити свій максимум для українців “: київська активістка про переїзд до Кракова та доброчинні проєкти

Зміст

Нія Нікель – київська активістка, співвласниця студії яскравого фарбування волосся “Притон Краси” та PR-менеджерка з дванадцятирічним стажем. У перші тижні війни Нії довелося евакуюватися з України через маленьку доню Євою з тяжкою формою інвалідності.

Нія розповідає редакції UAinKrakow.pl про “ланцюг добра”, а також про те, чому обрала другим домом саме Краків, чому знання польської – не головне під час пошуку роботи та які неймовірні риси поляків хотіла б перенести в українське життя.

Зустріч з війною

Нія політично активна жінка. Разом з організацією “Пацієнти України” їй вдалося домогтися легалізації низки протиепілептичних препаратів. Щоправда, найбільшого свята – легалізації медичного канабісу – Нія з донею не застали, бо вже жили в Польщі.

Спостерігаючи за процесами в Україні та зовні, Нія готувалася до війни. Вона відчувала загрозу: відвідувала тир, пройшла курси домедичної допомоги та мала солідну аптечку на всі випадки життя. Проте коли все почалося, то стало зрозуміло, що бомбосховищ для людей з інвалідністю не існує. Після трьох діб життя Єви, обкладеної подушками, у ванній, сім’я ухвалила рішення евакуюватися до Трускавця. Там вони пробули менше тижня. 

“До мене підійшов начальник ТРО та спитав: “У вас є гроші? А автівка? Працювати віддалено зможете?”. Я на всі питання відповіла ствердно. “Тож їдьте, будь ласка, за кордон”, – додав військовий.

Я довго не могла зрозуміти чому, але він мені поставив останнє питання: “Якщо тут щось почнеться, то ви нам зможете допомагати чи станете перешкодою?”. Його погляд опустився на Єву, і я все зрозуміла. Дійсно, маючи дитину в інвалідному візочку я не надто зможу партизанити, тож найкращим рішенням для всіх було їхати в Краків”, – розповідає Нія.

Обираючи Краків, Нія згадувала слова своїх друзів з Донецьку та Криму. Коли вони вісім років тому тікали від бойовиків зі своїх домівок, то майже одностайно казали: “Готуйся, що перше місто, в яке тікаєш, ти зненавидиш”. Вони пояснювали це тим, що так відбувається, бо не ти зробив вибір переїхати, а за тебе вирішили варвари.

Тому Нія боялася, що з Краковом будуть погані асоціації, але через величезну допомогу та відгук краків’ян зненавидіти місто просто неможливо. 

“Я відчуваю, що зараз маю робити свій максимум для українців “: київська активістка про переїзд до Кракова та доброчинні проєкти Best Dsc UAinKrakow.pl

Ланцюг добра

У Києві Нія багато працювала зі сферою благодійності, мала свою ГО “Епіпросвіта”, що підтримувала людей з епілепсією. 

“Я вважаю, що в будь-якій складній ситуації потрібно запускати так званий “ланцюг добра”: ти робиш добро комусь, а потім людина, якій ти допоміг, хоче теж допомагати, і все це масштабується. До того ж, що більше добра ти робиш, то більше добра до тебе повертається”, – стверджує Нія. 

Так і сталось. У Кракові майже одразу сім’ю Нії взяла під опіку Stowarzyszenie Patchwork – організація, що наразі підтримує 100 сімей з України, які мають дітей з інвалідністю. Вона допомогла з легалізацією, влаштуванням у спеціальний садочок, медичними послугами та багатьма іншими питаннями, що значно спростило адаптацію в Польщі. Нія ж у той час займалася гуманітарною допомогою, надсилаючи ліки для людей з епілепсією в Україні. 

“Сидячи в Кракові, ми змогли допомогти щонайменше 10000 пацієнтів з епілепсією. За це дякую всім волонтерам, які виймали з надходжень ліки, і коли розуміли, що вони від епілепсії, то відразу до нас зверталися. Також багато ліків ми діставали самі шляхом перемовин з фармкомпаніями та окремими меценатами. Приблизно 500 людей успішно евакуювали, ще близько сотні перемістили в інші частини України”, – ділиться Нія. 

Пошуки себе в Кракові

Нія ще не знає польської. За два тижні до початку війни вона пішла на курси підвищення рівня англійської й тільки зараз закінчила навчання, тому польську планує вивчати з вересня.

Але це не стало перешкодою в пошуку роботи. Зараз вона журналістка газети “Наше Слово” – найстарішої україномовної газети Польщі. Також у рамках стипендії SLOT пише для UAinKrakow.pl і планує спільну з порталом виставку про людей з інвалідністю. В Україні ж довелося закрити один з бізнесів – PR-агенцію. 

Я відчуваю, що зараз маю робити свій максимум для українців – писати корисні та надихаючі матеріали, розкривати тему щасливого, незважаючи на інвалідність, життя, постачати ліки тим, хто їх потребує. Не можу уявити, що я витрачатиму час на просування ігрового додатку, як це було раніше”, – коментує Нія. 

Про нові проєкти

Донька Нії відвідує Maltańskie Centrum Pomocy. Це дитячий садочок для дітей з інвалідністю та вадами розвитку. 

“Коли я вперше побачила це місце, то закохалася. Діти щасливі та натхненні, педагоги посміхаються – це місце абсолютного добра. Мені защемило в серці, що все життя українські діти не мали навіть приблизного схожого центру. Я вирішила, що після перемоги хочу відкрити такий у Києві”, – планує Нія. 

Центр готовий ділитися своїми правилами та напрацюваннями. Зараз Нія збирає контакти потенційних меценатів, шукає місце, вкладає попередні домовленості. Для неї це головне завдання на найближчі три роки. 

Також з вересня Нія почне працювати в українському фонді “Діти Героїв”, місія якого – повний супровід дітей, що втратили одного або обох батьків під час війни, до повноліття. Зараз фонд опікується близько 500 дітей, але їхня кількість, на жаль, зростатиме.

Загалом роботи більше, ніж можливості її виконати, тому Нія оточує себе українською спільнотою в Кракові, щоб іноді розподіляти задачі, допомагати одне одному з роботою, дітьми, реабілітаціями та психологічною підтримкою. 

У дитинстві в мене була можливість переїхати в Польщу – мої пращури були з Любліна – але я завжди обирала Україну. Мені тоді не вкладалось у голові, як можна поєднувати любов до двох країн водночас. Зараз розумію. 

Моя вдячність усьому польському народові настільки ж глибока, як і захват країною, яку вони збудували, їхнім ставленням до природи, любов’ю до своїх дітей. Думаю, що наше завдання – навчитися цих неймовірних рис у поляків і спробувати перенести їх в українське життя”, – додає наостанок Нія.  

Читайте також: “Ми весь час були в стані виживання”: інтерв’ю з режисеркою, яка евакуювалася до Кракова

Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.

Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.

Редакційний матеріал
Фото надала Нія Нікель

Рейтинг: 5/5 / кількість голосів: (2)

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Наші партнери:

Fundacja Instytut Polska-Ukraina

Klub Ukraiński w Krakowie - Fundacja Zustricz

The Jewish Community Centre of Krakow

Salam Lab, Laboratorium Pokoju.

Szlachetna Paczka -Pomoc potrzebującym - ubogim, dzieciom, seniorom, chorym i niepełnosprawnym.

NIĆ. Kawiarnio-księgarnia.