Краківська культурна мозаїка – інтеграція через мистецтво і спілкування

By on 24 Квітня 2021 0

Міграція. Схоже, вона була завжди. Завжди були ті, хто не могли, чи не хотіли «всидіти» надто довго на одному місці. Були і є різні причини, що спонукали людей колись, як і тепер, зірватися з місця, покинути все, взяти найголовніше і податися в нові краї.

Сьогодні маємо багато звітів з соціологічних досліджень стосовно українських мігрантів у Польщі. Однак здебільшого мова в них йде про кількісні показники, що стосуються дорослих осіб і майже нічого, окрім цифр, немає про дітей, про підлітків. Голос неповнолітніх в дослідженнях міграції відсутній, або ледь помітний. Очевидно, що міграційні процеси в різний спосіб впливають на дорослих і на дітей, підлітків. Це тема, яку потрібно проговорювати, бо міграційні наслідки не проходять безслідно в усіх 100% випадків. Це нормально, що люди після переїзду переживають певну психологічно-емоційну фазу турбулентності. Звісно, комусь вдається пройти цей період плавніше, м’якше, а для когось це справжнє потрясіння.

Згідно з даними звіту OWiM (Обсерваторія багатокультурності та міграції) 2265 громадян України навчається в краківських школах станом на 2020-2021 навчальний рік. В умовах обмежень, спричинених пандемією COVID-19, тема ментального, психологічного і емоційного здоров’я стала особливо актуальною, адже більше року світ живе в доволі стресових умовах і для сімей, котрі недавно переїхали жити в нову країну з дітьми, адаптація до нового середовища накладає ще додаткові виклики і завдання.

Міграція так чи інакше супроводжується культурним шоком. Енциклопедія сучасної України визначає культурний шок як стан психологічного і фізіологічного дискомфорту, що зумовлений зіткненням з інакшим культурним середовищем. Згідно цієї ж Енциклопедії, прийнято вважати, що існує чотири стадії культурного шоку:

1) «медовий місяць» – ейфорія і захоплення від подорожі, нової країни, її мистецтва, їжі, культурного життя, відбувається порівняння «свого» і «чужого» побуту і  все  здається таким цікавим, небанальним. Зазвичай це може тривати близько 3-4 місяців.

2)  фрустрація – здається, наче вже все побачили, посмакували, повеселилися – і що ж далі? На цьому етапі соціо-культурні розбіжності стають більш відчутними і помітними, ми схильні критикувати і скаржитися на місцеву обстановку, домінує відчуття настороженості та відчуженості, виникає гостра потреба спілкування зі «своїми», з рідними, зі співвітчизниками. Ця стадія починається з 4-го і триває до 8-9 місяця перебування.

3) пристосування / адаптація – це переломний етап. На цій стадії, вдосконалюючи мовні навички, пізнаючи ближче місцеву культуру, традиції, звичаї і звички людей, ми здатні краще зрозуміти, що відбувається навколо, цікавимося тим, як функціонує і чим живе місто, пізнаємо його пульс, ритм і це суттєво покращує наш настрій, ми готові зав’язати знайомства з місцевими. Якщо людина вийшла зі стану фрустрації, то цей період може тривати від 8-9-го до 20-го місяця перебування.

4) прийняття – на цій стадії у нас вже висока стресостійкість, ми розуміємо і приймаємо світоглядні та соціо-культурні розбіжності, конструктивно оцінуємо локальну культуру, активно взаємодіємо з оточуючим середовищем, будуємо нашу зону комфорту, в котрій переважає інтеграційний, а не ізоляційний вимір. За нормальних умов, це настає після 2 років життя в новій країні.

Що може посприяти здоровому проходженню цих стадій?  Які є способи для м’якої і плавної інтеграції дітей в новій країні?

В Польщі в більшості шкіл працюють міжкультурні асистенти. Їхнє завдання – допомогти дитині під час адаптації в новому середовищі, легше інтегруватися, зміцнитися, проявити себе і розкрити індивідуальний потенціал.

Ми звернулися з цими питаннями до Людмили Дубровської (магістра психології, сертифікованого арт-терапевта і міжкультурного асистента в школах Кракова). Подаємо тут деякі її з її порад:

  • «Пам’ятайте, що дитині неодмінно важлива підтримка найперше в родині, розуміння батьками того, що відбувається».
  • «У вихорі власних справ намагайтеся не забувати про переживання Ваших дітей. Прийняття участі в житті дитини, звернення уваги на складні ситуації, вміння вислухати і дати добру пораду – матимуть набагато кращий результат, ніж заборони та Ваш опір на поведінку підлітка.»

 

Психолог зазначає також, що «близькі відносини з підлітком в родині мають базуватися на:

  • спокійному будуванні кордонів і повазі до них;
  • фізичній та емоційній безпеці, протидії агресії, тролінгу, булінгу;
  • контакті з авторитетом: на певному етапі потрібен (окрім батьків) дорослий друг-наставник. Але важливо пам`ятати, що якщо такий контакт з «наставником» раптово переривається або змінюється тональність, у дитини виникає відчуття, що її зрадили;
  • довірі – важливо дякувати за довіру і плекати етику довіри;
  • контролі: якщо завдання є, його потрібно перевірити; якщо правило встановлено, за виконанням треба стежити;
  • неупередженості, бо поганих дітей не буває – є діти, яким погано».

 

Як відповідь і можливе рішення пропонуємо також досвід почерпнутий в ході реалізації проєкту Краківська культурна мозаїка 2021.

Краківська культурна мозаїка – це проєкт, що має на меті культурну інтеграцію та психологічну адаптацію підлітків з України та Білорусі, що проживають в Кракові. В рамках проєкту, було проведено два фотокурси для підлітків, видано фотокнигу і створено серію колажів.

Краків – це місто, яке має довгу історію багатокультурності, і слово “мозаїка” в назві проєкту використовується радше в переносному сенсі. А поняття культури вжито в широкому значенні – культура як спосіб життя, культура побуту, культура буденності, культура облаштування простору, культура взаємодії громадян і влади, культура спілкування різних груп суспільства, культура вулиці і театру, галерей, музеїв, бібліотек. На практиці це виглядало так, що учасники проєкту, досліджуючи через мистецтво фотографії найрізноманітніші культурні елементи Кракова, склали їх у своєрідну “мозаїку”. Мозаїку своїх вражень від цього міста, свій досвід після переїзду в це місто.

Учасники проєкту були поділені на дві групи. Одна з груп на завершення фотокурсу виготовила колажі і зробила міні-виставку в приміщенні Фундації ZUSTRICZ. Краків в колажі постає як місце досвіду, як культурний простір, джерело натхнення і як об’єкт дослідження.

Поки перша група працювала над колажами, друга вела роботу над створенням фотокниги. І, в результаті творчих пошуків і пізнання культурної матриці міста, у фотокнигу ввійшли концептуальні світлини та короткі описи авторства п’яти учасниць проєкту. Ця книга в певному сенсі є фотомедитацією над культурою міста, рефлексією про свій досвід життя в цьому місті після переїзду. Звісно, це слід трактувати не як вичерпний звіт, а лише як мозаїчні історії, котрі запрошують до спільних роздумів над темою культурної інтеграції, дитячої міграції, психологічної адаптації, викликів з котрими підліткам доводиться мати справу після переїзду. А ще ця фотокнига корисна тим, що містить практичні поради, слова натхнення і спонукає до глибшого осмислення цих питань.

Учасниці курсу фотографії радять новоприбулим дітям і молоді:

–  «Не консервувати себе вдома, навіть якщо немає з ким гуляти. Варто ходити роздивлятись місто, знаходити місця сили» – Євгенія, 15 років

– «Знайти собі хобі, яке урізноманітнить дозвілля. Знайти гуртки, заняття спортом чи творчістю. Там є можливість знайти однодумців та відволіктись від негараздів» – Ксенія, 15 років

– «Не соромитись себе, свого походження. Дружити з тими, хто відкритий до культурного різноманіття» – Емілія, 15 років

Авторка проєкту і фотокурсу Рая Кадирова зазначає, що «Краківська культурна мозаїка – це нагода побути в колі однодумців, можливість обговорити з ровесниками спільні виклики і труднощі, відчути підтримку, пізнати місто і розкрити свій творчий потенціал».

Крім того, слід взяти до уваги, що цей проєкт лише один з багатьох, які організовує Фундація ZUSTRICZ. Вона також проводить різні гуртки, майстер-класи, творчі заняття для дітей, підлітків і дорослих. Кожен може долучитися і запропонувати свої ідеї, або навіть організовувати свої заходи та ініціативи, оскільки Фундація ZUSTRICZ відкрита до співпраці. Розклад заходів у Фундації можна переглянути тут. А більше дізнатися про фотокурс можна тут.

Спасибі всім, хто приєднався до проєкту. Ми особливо дякуємо за співпрацю інституту Культури Willa Decjusz, а також дякуємо за підтримку і відкритість ресторану Stara Zajezdnia Kraków, крамниці квітів Flower Station, галереї сучасного мистецтва Bunkier Sztuki, та кав’ярні-книгарні Nić. Завдання профінансоване містом Краків і реалізоване Фундацією ZUSTRICZ.

 

Автор статті: Володимир Дацюк

Коментарі