У серпні 2024 року Міжнародна організація з питань міграції опублікувала звіт з дослідження «Досвід ромських біженців з України в отриманні доступу до послуг і допомоги в Польщі». Мета дослідження — вивчити, з якими труднощами зіштовхуються ромські біженці з України у Польщі.
UAinKrakow.pl поспілкувалися з д-р. Ельжбетою Міргою-Вуйтович — представницею фонду «Jaw Dikh», дослідницею, яка співпрацює з Варшавським університетом та однією з авторок дослідження.
Про дослідження
Війна в Україні триває майже 3 роки. За даними Міжнародної організації з міграції, станом на 2024 рік понад 14 мільйонів людей вимушено покинули свої домівки, шукаючи притулку як всередині України, так і за її межами. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), станом на червень 2024 року майже 6 мільйонів біженців з України зареєстровано в Європі. Понад 900 000 біженців з України наразі проживають у Польщі.
Хоча більшість біженців є етнічними українцями, однією з громад, яку часто не помічають, є українські роми. Вони постійно були виключені з урядових систем соціальної підтримки у своїй рідній країні й зараз стикаються з подібною проблемою в Польщі.
Метою дослідження було зібрати дані про те, як ромські біженці отримують допомогу та послуги та з якими викликами вони зіштовхуються, а також надати рекомендацію для покращення цієї ситуації в майбутньому.
Автори дослідження: Ельжбета Мірга-Вуйтович, Каріна Падшах, Ян Русек, Харлі Емері, Айлін Войт. Наукові асистенти: Моніка Шевчик, Кароліна Квятковська.
Про зацікавлення темою допомоги ромами
За словами Ельжбети, інтеграція ромів – це дуже особиста тема для неї, адже вона стосується її ідентичності. Як ромка, що живе в Польщі, вона на власні очі бачила, з якими проблемами стикається її громада.
«Оскільки я не схожа на стереотипну ромську жінку, мене не дискримінували так часто і прямо, як інших людей, які виглядають «типово». Проте в старших класах середньої школи я неодноразово чула, що «асфальт повинен лежати на своєму місці». Себто, кожен має займати своє місце. Особливо коли я говорила, що планую вступати до університету і хочу продовжити свою освіту.
Пізніше я часто чула коментарі, дивні запитання, а то й відверте незадоволення чи здивування моєю присутністю на різних робочих місцях. Нічого страшного не відбувалося, але це означало, що мені треба було працювати над самооцінкою. Це такий особливий вид расизму: підшкірний, невидимий, системний, коли суспільство принципово сумнівається в тобі через те, що ти належиш до певної меншини, в цьому випадку — ромів.
Дискримінація, обмежений доступ до освіти та ринку праці, стереотипи – це лише деякі з викликів, з якими стикаються роми.
Моя робота – не лише професійне чи активістське зацікавлення, а й місія. Я вважаю, що кожна людина заслуговує на рівні шанси та можливість жити в гармонії з власною ідентичністю. Мета моєї роботи полягає в тому, щоб роми в Польщі могли бути рівноправними членами суспільства, субʼєктними і присутніми в різних просторах, зберігаючи при цьому свою культуру і традиції».
Коли в Україні почалася війна…
Ельжбета розповіла, що коли в Україні почалася війна, одразу стало зрозуміло, що українські роми опиняться в особливо складній ситуації. Як ромка з Польщі, вона відчувала моральний обов’язок допомогти їм, адже вони зіткнулися з подвійною маргіналізацією – як біженці і як роми.
«Роми часто залишалися поза увагою гуманітарних організацій, адже вони мають специфічні потреби. Ба більше, щоб ефективно їм допомагати, слід глибше розуміти культуру та становище ромів.
Я знала, що мій досвід, а також досвід інших ромів і ромок може бути корисним в організації комплексної допомоги, яка виходила б за рамки ситуативної підтримки й враховувала захист їхніх прав.
Для мене ця допомога була також можливістю побудувати мости між різними громадами й показати, що повага і розуміння можуть принести користь усім».
– З якими складнощами у допомозі ви стикалися тоді, і які виклики змінилися за майже 3 роки війни?
«На початку ключовою проблемою була відсутність документів у багатьох українських ромів, що заважало їм отримати гуманітарну допомогу та державні послуги. Крім того, багато з них стикалися з дискримінацією – як у центрах для біженців, так і поза ними. Мовний бар’єр і недовіра до інституцій ускладнювали комунікацію, а гуманітарні організації часто не знали, як адекватно реагувати на потреби ромів.
Загалом усе дуже динамічно, і постійно змінюється. Ситуація стала кращою з точки зору системи підтримки. Гуманітарні та інші організації почали краще розуміти специфічні потреби ромів, а деякі з них почали співпрацювати з ромськими організаціями, що підвищило ефективність їхньої діяльності. Однак проблеми, пов’язані з відсутністю житла, труднощами в доступі до освіти та травмами війни все ще залишаються серйозним викликом».
– Чи можна використовувати досвід інтеграції польських ромів для допомоги українським ромам?
Ельжбета впевнена, що цей досвід досить прикладний. Поділилася позитивним досвідом впровадження у польських школах роботи міжкультурного асистента.
«У Польщі вже понад 20 років у школах працює асистент з питань ромської освіти, який є сполучною ланкою між учнями, школами та батьками. Його робота є дуже ефективною у випадку з ромськими дітьми. За прикладом роботи ромських асистентів у Польщі була створена посада міжкультурного асистента. Міжкультурні асистенти відігравали і продовжують відігравати дуже важливу роль у роботі з мігрантами й біженцями з України. Особливо зараз».
Як проходило дослідження «Досвід ромських біженців з України в отриманні доступу до послуг і допомоги в Польщі»
Звіт за результатами дослідження створено на підставі аналізу вторинних даних, глибинних інтерв’ю, фокус-груп та анонімного онлайн-опитування.
Дослідники провели експертні інтерв’ю з людьми, які працюють у публічних інституціях та громадських організаціях, що надають допомогу біженцям. Натомість у фокус-групах взяли участь ромські біженці з України, які проживають у центрах колективного розміщення.
Бесіди з ромськими біженцями були неформальними та часто мали формат невимушених дискусій. Основною задачею таких розмов було створити атмосферу довіри, в якій учасники могли б почуватися комфортно, та вільно висловлювати свої думки.
Результати дослідження поділені на ключові блоки: житло, дискримінація та доступ до послуг, освіта, медицина та психічне здоров’я, правові бар’єри, система підтримки та координація.
Житло. За результатами опитування, багато українських ромів знайшли притулок у центрах колективного розміщення, де зустрічаються з проблемами сегрегації, перенаселеності та поганих санітарних умов. Часто таке житло розташоване у віддалених місцях (від магазинів, центрів міст), де обмежено доступ до шкіл і можливостей працевлаштування.
Дискримінація та доступ до послуг. Від респондентів були повідомлення про дискримінацію та погане ставлення до ромів, наприклад, на українсько-польському кордоні. Проблеми з доступом до соціальних та інших послуг є поширеними через недовіру до державних систем, відсутність розуміння процедур, мовний бар’єр і культурну практику ромів залишатися в сімейних групах під час повсякденних пересувань.
Проблеми у сфері освіти. Українські ромські діти стикаються з великими проблемами в інтеграції у польську систему освіти. Цьому сприяють: географічна ізоляція, віддаленість від шкіл, мовні бар’єри, відсутність документів та дискримінація у школах. Багато українських ромських дітей не зараховані до формальної освіти, що впливає на їхній соціальний та психічний добробут. Натомість школи часто не мають ресурсів і знань для належної підтримки ромських дітей. Багато дітей не брали участі в освітньому процесі в Україні, в результаті чого їхні освітні прогалини та потреби є величезними.
Підтримка у сфері медицини та психічного здоров’я. Перешкоди для доступу до медичних послуг – це насамперед відсутність документів, мовні бар’єри та дискримінація з боку інституцій охорони здоровʼя. В українській, польській та ромській культурах психічне здоров’я іноді вважається табуйованою темою, а психічні розлади часто стигматизуються. Задоволення потреб ромських біженців з України у сфері психічного здоров’я – це дуже важливо для їхньої успішної інтеграції.
Система підтримки та координація. Хоча польське суспільство і державні установи спочатку надавали підтримку для задоволення основних потреб усіх біженців, через два роки з’явилися значні прогалини в доступності та якості послуг для ромів з України.
Громадянське суспільство та ромські організації відіграли ключову роль у наданні підтримки ромським біженцям, а потужна робота ромських організацій призвела до підвищення обізнаності та більшого прагнення підтримувати потреби українських ромських біженців.
Правові бар’єри. Ромські біженці часто стикаються зі значними труднощами в оформленні юридичного статусу через відсутність документів і бюрократичні перешкоди. Існує значна нестача юридичної підтримки, адаптованої до конкретних потреб ромських біженців. Ця недостатність залишає їх вразливими та нездатними ефективно орієнтуватися в складній юридичній системі.
Що у дослідженні вразило: позитивно та негативно
Ельжбета ділиться, що з одного боку, її порадувало те, що вдалося зібрати комплексні дані, які показують специфічні потреби ромів і мають практичне застосування. Результати дослідження стали основою для конкретних рекомендацій, які можуть реально змінити ситуацію. З іншого боку, масштаб проблем, з якими вони зіткнулася, був приголомшливим.
«Бідність нужденних ромів і перевантаженість організацій, що надають допомогу, були лише верхівкою айсберга. Найбільше пригнічували глибоко вкорінені упередження щодо ромів, які все ще залишаються величезною перешкодою на шляху їхньої інтеграції. На жаль.
Найбільшою проблемою для українських ромів є дискримінація. Вони стикаються з упередженням не тільки з боку державних установ, але й з боку інших біженців».
Чим корисні результати дослідження
Ельжбета Мірга, одна з авторок звіту, впевнена, що результати проведеного дослідження мають стати дуже корисними у подальшій роботі з українськими ромськими біженцями у Польщі.
«Гуманітарні організації зможуть використовувати дані звіту дослідження для розробки більш ефективних стратегій підтримки. Для польського суспільства, наприклад, це можливість краще зрозуміти ситуацію ромів, що може допомогти зменшити упередження та побудувати більш інклюзивне суспільство. І нарешті, результати дослідження є цінними для урядовців, оскільки вони надають конкретні рекомендації щодо державної політики, яка може сприяти зміцненню рівності та справедливості».
Про бажані зміни у ситуації українських ромів
Найважливіші зміни, за думкою Ельжбети, стосуються забезпечення гідного житла. Але не тільки це варто змінити.
«Необхідно збільшувати кількість соціального житла, замість колективних центрів. Також дуже важлива освіта. У цій сфері потрібні ромські асистенти, організація транспорту дітей до шкіл, мовні курси. На ринку праці, наприклад, слід запровадити професійне навчання та співпрацю з роботодавцями. Протидіяти дискримінації можуть допомогти освітні кампанії та залучення посередників. Нарешті, доступ до охорони здоров’я та психологічної підтримки є ключовими для покращення якості життя. Психічне здоров’я ромів можна покращити, розширивши доступ до психологічної підтримки. Важливо наймати перекладачів та медіаторів, які допоможуть у спілкуванні. Також покращення можуть принести: організація груп підтримки, терапевтичних семінарів, збільшення фінансування послуг з охорони психічного здоров’я для біженців. Усе це дуже важливо, якщо ми хочемо мати емпатичне, розуміюче та об’єднане суспільство. Яке йтиме до хорошого майбутнього разом».
Для тих, хто хоче дізнатися більше про становище ромських біженців, ми також рекомендуємо:
Мірга-Войтович Е., Падшах К., Русек Я., Емері Х., Войт А., Шевчик М., Квятковська К. (2024), «Досвід ромських біженців з України у доступі до послуг та допомоги в Польщі» МОМ, Польща.
* Мірга-Войтович Е., Фялковська К., Шевчик М. (2023). Національна та місцева мобілізація ромських і неромських організацій та активістів у Польщі на підтримку українських вимушених мігрантів-ромів у в умовах війни в Україні. Fundacja Jaw Dikh та ERGO Network.
Мірга-Войтович Е., Фіалковська K. (2022). «Будьте обережні там, у тому циганському районі» – антициганізм в умовах війни»
Мірга-Войтович Е., Талевич Я. та Колачек, М. (2022). Права людини, потреби та дискримінація – становище ромських біженців з України в Польщі. Звіт про дослідження та заходи втручання. Центральна рада німецьких синті та ромів у співпраці з Фондом «Jaw Dikh» та Фондом «W stronę dialogu».
Розповідаємо першими новини для українців у Кракові – підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фоторепортажі та корисні інфографіки – на нашому Instagram-акаунті.
Статтю також можна прочитати польською мовою за посиланням
Ця стаття була підготовлена в рамках проєкту Фонду «Jaw Dikh» “Через мистецтво до сердець та думок – суспільна кампанія про українських ромів у Польщі». Кампанія охоплює комплекс заходів, який обʼєднує публічні інституції, академічні знання, театр, мистецтво, журналістику та активізм. Проєкт реалізується за підтримки ERGO Network та European Philanthropic Initiative for Migration.
Текст: Ксенія Мінчук
Фото надані Ельжбетою Міргою-Вуйтович