Дискримінація в інтернеті: куди звертатись в Польщі та як вберегти себе від цифрових образ

Дискримінація в інтернеті: куди звертатись в Польщі та як вберегти себе від цифрових образ 162680260 779464929639813 4894602249796256027 n 1024x1024

Чим більше ми робимо спроб, коли показуємо, що не погоджуємось з дискримінацією, повідомляючи про це, тим швидше зникатиме розуміння того, що те, що “сталося в інтернеті, насправді не сталося”, ー пояснює доктор Аґнєшка Цалек з Інституту журналістики, медіа та соціальної комунікації Ягеллонського університету. 

В рамках проєкту “Маю право? Маю право!” UAinKrakow.pl розповідає про те, що робити,  куди звертатись і як сприймати мову ворожнечі в інтернеті. 

Найчастіше дискримінація виникає на семи підґрунтях: статі, гендерній ідентичності та гендерному вираженні, етнічній приналежності, релігії чи іншому світогляді, інвалідності, сексуальній орієнтації, віці. Мова ненависті ー це публічне (усне або письмове) вербальне насилля, адресоване до різних груп людей переважно через їхню натуральну приналежність до конкретної групи. Варто розрізняти, що до мови ненависті не належить агресивна поведінка щодо людей, які є прихильниками конкретної ідеології ー вони свідомо її обрали. 

Чому люди дискримінують інших?

Людям, які дискримінують, проявляють ненависть, використовують мову ворожнечі, найчастіше потрібно почувати себе краще і вони не знають іншого шляху, як принизити когось іншого. Найчастіше це люди, які не задоволені своїм життям, не мають пристрастей, захоплень, сфер, в яких вони могли б реалізувати себе.

“Як би жахливо це не звучало, коли ми бачимо такі негативні речі, спробуймо співчутливо подумати про хейтера, перш ніж нам стане погано, адже часто за цим криється дуже поганий досвід, ー пояснює доктор Аґнєшка Цалек, ー звичайно, це не виправдовує такої поведінки, але певною мірою це допомагає впоратися з негативним ефектом”.

Кого найчастіше дискримінують?

За словами медіазнавчині, останнім часом дискримінації підлягають переважно особи ЛГБТ+. “Вони не можуть почуватися настільки безпечно, як кілька років тому,  дивлячись хоч би  на негативні меседжі політиків ー людей, які виконують важливі державні функції”, ー зазначає доктор Цалек. 

Хоча, як виникає з рапорту Microsoft ,,Digital Civility Index’’ (фірма вже 5 років поспіль вимірює цифрову культуру користувачів інтернету у 32 країнах), глобальний індекс цифрової ввічливості знаходиться на найвищому рівні за останні чотири роки. Пандемія покращила культуру спілкування в інтернеті. Попри це, проблема існує. 

Іншою групою, про яку згадує Цалек, є іноземці, які живуть у Польщі: “неможливо приховати, що у нас є деякі націоналістичні тенденції, які десь пробиваються до публічного дискурсу”, ー визнає науковиця.

Як з цим боротися?

Неправда, що не існує жодних способів боротьби з дискримінацією в інтернеті. Найпростіший крок, який ми можемо зробити, коли бачимо щось подібне ー це повідомити адміністраторів конкретного сайту про вміст або користувача, який проявив щодо нас дискримінацію в соціальних мережах. Майже всі великі соцмережі мають можливість повідомляти про хейт, мову ненависті. Можна там теж вказати, з якої причини хочете додати конкретний матеріал і найчастіше ваш хейтер зазнає певних санкцій. 

“Мені здається, що кращим рішенням є негайно повідомляти про такий вміст, а не вступати в полеміку, адже, якщо очевидно, що звернення в нашу адресу є образливе, повне ненависті ー немає сенсу “годувати троля”. Не потрібно приділяти йому увагу, про яку він просить”, ー радить доктор Цалек. 

Скривджений має право усунути коментар (якщо це на його приватній сторінці в соцмережах), якщо він передає вульгарний зміст, мову ворожнечі чи інші образи.

Іншим способом повідомити про образи в інтернеті є звернення до поліції. Однак це довгий шлях, адже  потрібно задокументувати цей вміст, мати знімки екрану, спробувати відразу дізнатись, ким є ця людина. Ви також можете повідомити про анонімного користувача, тоді поліція повинна з’ясувати, хто ця людина і де вона перебуває. 

Куди ще можна повідомити про дискримінацію в інтернеті?

Не завжди скривджена особа має звертатись до правоохоронних органів персонально. Трапляються різні ситуації, коли людина, яка зазнала цього в інтернеті, боїться розповісти про це. Є організації, які цим займаються. Наприклад, Центр моніторингу расистської та ксенофобської поведінки (пол. Ośrodek Monitorowania Zachowań Rasistowskich i Ksenofobicznych) є однією з найефективніших організацій у боротьбі з дискримінацією. 

Центр виступає однією зі сторін у розгляді справи та подає до суду на тих, хто ображає в інтернеті (навіть якщо користувач діє під псевдонімом, найчастіше їм вдається ідентифікувати особу). Попросити допомоги можна на сторінці організації. Зокрема Центр моніторингу расистської та ксенофобської поведінки проводить різні освітні заходи, які мають на меті підвищити суспільну свідомість на тему такої загрози.

Іншим варіантом є сторінка Zgłoś.to,  яка була заснована у 2018 році Речником громадянських прав Польщі й присвячена проблемі шкідливого, патологічного вмісту в інтернеті та його впливу на дітей та підлітків. Ви знайдете там посилання на адміністраторів окремих інтернет-платформ, вказівки та форми, відповідні для складання звіту до поліції або прокуратури, посилання на портали, куди можна додати приклад ненависті щодо вас, а їх адміністратори вживатимуть подальших заходів для їх видалення, поради дітям та батькам при розмові на тему шкідливого змісту в інтернеті.

Можна звернутись до товариства проти антисемітизму та ксенофобії (пол. „Otwarta Rzeczpospolita”, Stowarzyszenie przeciw Antysemityzmowi i Ksenofobii), яке займається різними видами дискримінації та нетолерантного ставлення до людей.

Що далі?

Справа переходить до суду, який може винести вирок у вигляді громадських робіт, освітнього виховання, сплати штрафу тощо. Польське законодавство не передбачає високих покарань за такі злочини. Проте людина, яка це зробила, починає розуміти, що це не є повністю безкарним. 

“У суспільстві все ще стільки невіри, що це спрацьовує. Люди не діють, бо вважають, що нічого з цього не буде”, ー твердить медіазнавчиня Аґнєшка Цалек та додає:

“Чим більше ми робимо таких спроб, коли показуємо, що не погоджуємось, повідомляючи про це, тим швидше зникатиме розуміння того, що те, що сталося в інтернеті, насправді не сталося. Це сталося хоч би тому, що у нас виникли емоції, ми відчули загрозу, побачивши дискримінаційний коментар, скерований до нас”. 

Онлайн дискримінація не є загрозою?

Той факт, що хтось погрожує в  інтернеті, не означає, що він не постукає у двері і не нашкодить людині. Аґнєшка Цалек ділиться історією своїх знайомих журналісток, яким декілька років тому погрожували за їхні статті зґвалтуванням. Дивним було те, що коли жінки вирішили написати заяву в поліцію, правоохоронці намагалися відмовити їх ー не існувало такого розуміння, що це справді небезпечно. Зараз польська поліція більш свідома цього. Правоохоронці розуміють, що інтернетні погрози можуть перекластись на цілком реальні, тому уважніше беруться за такого типу справи. 

https://uainkrakow.pl/maiu-pravo-krakivski-orhanizatsii-diialnist-yakykh-spriamovana-na-zakhyst-ta-rivnist-prav-liudyny

Як підвищити рівень свідомості на тему дискримінації в онлайні?

Спробуйте дискутувати з тими людьми, які намагаються якось аргументувати свій хейт. Ілюзорне сприйняття анонімності перейшло в теперішній інтернет, який не є анонімним (спочатку інтернет був фактично анонімним). Однак, коли з’явилося більше соціальних мереж, виявилося, що ми не можемо контролювати себе в кількох місцях, тож ми діємо під справжнім іменем та справжнім прізвищем, а звички та послаблення норм залишились. Люди можуть проявляти мову ненависті під власним іменем та прізвищем, наприклад, під статтею на деяких інформаційних ЗМІ. 

“Звідти ви можете одним натисканням зайти до їхнього профілю, де побачите нормальних людей, які мають фотографії з дітьми, які люблять квіти або нещодавно були у відпустці. Ймовірно, якби ми зустріли цих людей на вулиці, вони б не поводились так”, ー пояснює доктор Цалек та зазначає:

“Якщо ми маємо справу зі звичайною людиною, ми можемо вступити з нею у полеміку. Інакше буває, коли ми входимо на профіль хейтера і бачимо, що це хтось, хто займається таким видом спорту давно і просто цим  живиться”.

Медіаграмотність

Зі слів медіазнавчині, в Польщі існує потреба в медіаосвіті на різних рівнях  від початкової школи до університету. Прикрим є те, що найчастіше люди, які цікавляться питаннями дискримінації, не є тими, хто цього найбільше потребує, оскільки вони, як правило, вже мають певну обізнаність щодо цього. Складно звернутися до тих, хто це робить, і їм зовсім байдуже, що це негативне явище.

“Сподіваюся, скоро дискримінація буде соромом та настільки негативно сприйматиметься оточенням, що люди не будуть робити цього саме з цієї причини”, ー з надією каже доктор Аґнєшка Цалек. 

Христя Гарбіч
Фото: pixabay

Zadanie publiczne jest współfinansowane ze środków Miasta Krakowa.

 

Оцініть пост

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка 0 / 5. Підрахунок голосів: 0

Голосів поки немає! Будьте першим, хто оцінить цю публікацію.

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Читайте також
Найбільш читані пости
Підпишіться на нас