Древні зарази і як з ними боролись: коротка історія давніх епідемій у Кракові

By on 16 Березня 2020 0

Санітарний контроль та лікарські трави: так боролись у місті із епідеміями в давні часи. На жаль, це не дуже допомагало і від інфекційних захворювань гинули тисячі, а іноді й десятки тисяч людей.

Найдавніші згадки

Історія епідемій стара, як світ, і польські терени – не виняток. Найдавніші місцеві масові захворювання, про які збереглися письмові згадки, сталися 1003 та 1006 року (згадка про них є в «Хроніці» Яна Длугоша). Що це було, зараз важко сказати, оскільки до XV століття інфекційні хвороби зазвичай не розрізняли, окреслень на зразок «мор» чи «зараза» цілком вистачало.

Найімовірніше, це була чума, яка регулярно спалахувала на польських землях протягом усього середньовіччя і в модерну добу. Кракову особливо «пощастило»: за період з 1500 по 1750 роки тут сталося 92 епідемії чуми, це найбільше серед усіх польських міст.

Не тільки чума

Втім, окрім чуми були й інші біди. У середині XIII століття татаро-монгольська навала принесла на ці землі проказу. А відкриття Америки вже в кінці XV, на початку XVI століття принесло в Європу не тільки картоплю, а й сифіліс. Чомусь у Польщі ця хвороба, яку тут називали «німецькою хворобою» (а в українських і російських краях – «хворобою польською») потрапила дуже швидко: в 1495 році зафіксовано перший випадок сифілісу.

Втім, деякі вчені (як от професор медицини Ягеллонського університету Францішек Вальтер) вважали, що «американська» теорія походження сифілісу хибна, оскільки в Маріацькій Базиліці у вівтарі Віта Ствоша є портретні зображення людей (для зображення сцен пекла позували місцеві жебраки) з ознаками вродженого сифілісу.

Цей вівтар закладений королем Казимиром Ягеллончиком 1489 року, за три роки до відкриття Америки, отже можливо, що в Кракові сифіліс був і в доколумбові часи. В XVI столітті у Кракові розгорілась вже справжня епідемія сифілісу, і в 1528 році тут на вулиці св. Себастьяна з’явився перший шпиталь для тих, хто страждав від цієї хвороби.

Як боролись з епідеміями у давні часи?

Спочатку ніяк: держава не реагувала на епідемії, сприймаючи їх, як стихійне лихо. Зараз у пресі можна знайти численні зауваження про те, що за «Хронікою» Длугоша в 1472 році королівська влада видала перші розпорядження, покликані подолати чуму. Втім, наскільки нам вдалося побачити, безпосередньо в тексті хроніки цього року Длугош пише тільки про велику смертоносну епідемію «зарази» в Кракові (але також на багатьох землях Польщі, Угорщини та інших країн) та про те, що її появу пов’язують з незвичайним астрономічним явищем – кометою, що була тривалий час добре помітна в нічному небі.

Ближче до XVII століття королівська і власне краківська міська влада була готова до боротьби з нашестям хвороби. В «Екобіографії Кракова» (Rafał Szmytka, Adam Izdebski. Znak, Horyzont., 2019) детально описано, яких заходів уживали, аби стримати поширення інфекцій. Це, зокрема:

– створення «санітарного кордону» (закриття доступу до міста під час епідемії);

– забезпечення догляду за хворими коштом міського бюджету (цю роботу виконували міські цирюльники);

– вимога не передавати речі померлих іншим людям, щоб уникнути зараження і муніципальний нагляд за виконанням цієї вимоги.

Особливою ретельністю відзначався очільник Кракова (а також Казімежа та Подгужа) Ян Гаудентій Захерла ( Jan Gaudenty Zacherla, 1661 – 1662, 1677 – 1680 р). Він отримав особливі повноваження від короля на час великої епідемії 1677 року й особисто стежив за дотриманням санітарного контролю та організував навчання щодо правил поведінки під час спалахів хвороби при монастирях.

Також саме він на прохання короля Яна Казимира запровадив облік жертв епідемій (тож Краків – місто важливе для практичних витоків медичної статистки). За підрахунками Захерли , у підконтрольних йому містах (Кракові, Казімежі та Подгужі) під час великої епідемії загинуло понад 21 тисяча осіб.

Вчені медики Краківської Академії і пізніше Ягеллонського університету трудились над пошуком ліків від чуми і писали про це товсті книжки. Так, професор ботаніки Шимон Сиреніус ще в 1613 році у своєму «Зільнику» (1500 сторінок – справді вражаюча праця!) пропонував використовувати рослини «kłobucznik» (не вдалось ідентифікувати, на жаль) та «ciemięrzycznik» (Sesamoides Magnum) для приготування лікувальних настоянок, а також вважав, що потрібно носити ці трави на тілі під одягом, щоб уберегтись від зарази.

На жаль, це не дуже допомагало і від інфекційних захворювань гинули тисячі, а іноді й десятки тисяч людей. Втім, якби не вживані міською владою заходи, кількість жертв могла б бути значно більшою. Просто в давні часи не було щеплень та антибіотиків, ніхто не робив регулярного вологого прибирання з мийними засобами, не мив руки з милом і не уникав їжі та пиття з однієї посудини.

Ми ж зараз озброєні благами цивілізації, а відтак – захищені значно краще, ніж краків’яни в давнину. Тому зберігаймо спокій і сподіваймося на краще 🙂

Ганна Поляк
Титульне фото: pixabay

 

.

Коментарі