Завтра – 1 вересня, діти готуються розпочати навчальний рік. Втім, це не значить, що всі школярі сядуть за парти у шкільних класах, адже деякі родини обирають домашнє навчання.
Віднедавна, у зв’язку з епідемією, правила щодо переходу на домашнє навчання в Польщі спростились (про це нижче), тож для родин, яким ставала на заваді лише бюрократична складова, вікно можливостей стало більшим. UAinKrakow.pl розповідає деталі.
Загальні зауваження
В Польщі немає анскулінгу (навчання без участі шкільної системи як такої). Якщо Ви хочете вчитись вдома, ви маєте:
- записати дитину до якоїсь школи;
- отримати згоду на домашнє навчання в цій школі;
- наприкінці навчального року складати іспити в цій школі.
У Польщі, як і в Україні, існують різні громадські об’єднання чи спільноти для домашнього навчання, які безкоштовно чи на платній основі допомагають організувати навчання за межами школи. Проте всі вони мають опціональний характер і не заміняють школи (державної чи акредитованої приватної), до якої буде “приписана” дитина.
Іспити в кінці року складають не лише учні випускних класів, а всі “домашні” учні (так, і першокласники теж).
На домашньому навчанні можуть перебувати як учні початкової школи (szkoła podstawowa охоплює з 1 по 8 клас), так і старшокласники (учні ліцеїв).
Домашнє навчання можна розпочати в будь-який момент навчального року (на розгляд документів і видання офіційного рішення у дирекції школи є місяць) і так само в будь-який час можна від нього відмовитись (звісно, в розумних межах: відмовитись в останні дні шкільного навчання, щоб уникнути фінальних іспитів, напевно не вийде).
Як перевести дитину на домашнє навчання в Польщі?
Відповідно до польського законодавства, порядок переведення на домашнє навчання, визначає ст. 37 Закону про освіту. Тривалий час, щоб отримати згоду на домашнє навчання, необхідно було надати висновок психолога з психологічно-педагогічної амбулаторії (державної чи відповідно акредитованої приватної), черги до психологів були велетенські й планувати перехід на домашнє шанування доводилось зазвичай за багато місяців до початку навчання.
Минулого року, у зв’язку з епідемією, цю вимогу скасували окремою тимчасовою постановою, а від 1 липня 2021 року у закон про освіту внесли відповідні зміни. Тепер для цього потрібні лише три документи:
- подання (wniosek) батьків/офіційних опікунів на ім’я директора школи з проханням перевести дитину на домашнє навчання;
- декларація (oświadczenie) про те, що батьки/опікунів запевняють дитині належні умови для навчання;
- письмове зобов’язання батьків/опікунів, що дитина наприкінці року складатиме підсумкові іспити, визначені директором школи.
Всі три документи можна написати в довільній формі. Директор школи має 30 днів на розгляд подання і підготовки офіційного рішення у вашій справі.
Детальну інформацію про переведення на домашнє навчання можна знайти на урядовому сайті, проте цей розділ востаннє оновлювався ще до законодавчих змін (від 1 липня 2021 року), тож там ще згадана вимога щодо психологічної консультації, в оновленому законі її вже немає.
Співпраця зі школою
Відповідно до ст. 37 п. 7 Закону Про освіту, учень та його батьки/опікуни мають право до:
- участі в позакласних заняттях (як от гуртки, конкурси, спортивні секції тощо);
- доступу до навчальних матеріалів, які школа надає всім своїм учням (як от підручники, доступ до бібліотеки, лінгафонного кабінету тощо);
- дидактичної підтримки, покликаної допомогти учневі виконати шкільну програму, зокрема до консультацій задля приготування до іспитів у кінці року.
Що робити, якщо директор відмовляє у переході на домашнє навчання?
Відмову можна оскаржити у місцевому відділі освіти (kuratorium). До скарги слід долучити письмову офіційну відмову директора школи. Подати скаргу можна протягом місяця від отримання відмови зі школи.
Чи може школа скасувати домашнє навчання?
Так, але тільки у тих випадках, коли:
- учень не з’явиться на іспити наприкінці року;
- учень з’явиться, але не зможе скласти іспити.
В такому разі дирекція школи відмовить родині у продовженні домашнього навчання. Але здається, що шанси провалити шкільні іспити близькі до нуля (якщо ви з дитиною і правда вчитесь).
Власний досвід: другокласник на домашньому навчанні
Чому ми вирішили вчитися вдома?
Ми зважилися на домашнє навчання в жовтні минулого року з кількох причин: через погіршення епідемічної ситуації, тому, що син дещо обганяв шкільну програму і ми подумали, що вдома зможемо дати йому більше, ніж у шкільному класі, а також з міркувань комфорту (аби не вставати щодня о 6 ранку і не бути змучені на вечірніх додаткових спортивних заняттях).
Як ми домовилися зі школою?
Спочатку я обговорила ситуацію з вчителькою сина (це не обов’язкова опція, але в нас дуже хороша вчителька й ми хотіли тримати з нею зв’язок). Вона сказала, що підтримає будь-який формат нашого навчання й буде рада бачити нашого Юру в класі в будь-який час, коли він захоче просто навідатись в гості. Вище вже зазначено, що право хоусмкулера на відвідування позашкільних занять у школі (як от гуртків) закріплене в законі, але знаю випадки, коли вчителі відмовляли дітям в участі в позашкільних заняттях, класних екскурсіях чи конкурсах. Якщо так відбувається, можна з цим боротись, покликаючись на закон.
Ми підготували три необхідні документи (заяву, декларацію щодо умов навчання та зобов’язання щодо іспитів) і я пішла з ними на розмову до директора школи.
Директорка запитала, з яких причин ми хочемо вчити сина вдома, я спокійно пояснила наші міркування. Було помітно, що моє прохання захопило її дещо зненацька: вона чесно визнала, що досі в нашій школі жодна дитина не вчилась удома, тож вона не знає, як це організувати, щоб не було претензій від міського відділу освіти.
Підозрюю, що вона не єдина в такій ситуації, тож коли йдете на розмову, варто бути готовим вказати правові підстави і самому пропонувати співпрацю в новій для школи ситуації. Я послалася на постанову, що звільняє від необхідності отримати висновок психолога, розповіла з посиланням на закон, які документи я маю надати директорці, показала вже написану заяву та інші потрібні “папірці”…
Коли директора вголос замислитись про те, як влаштувати іспити нашій дитині, я сказала, що син міг би прийти на співбесіду до своєї вчительки чи будь-якого іншого визначеного директором вчителя, а також написати якісь підсумкові контрольні роботи (зрештою пишуть же їх інші учні, просто не називають гучним словом “іспит”). Директорка побачила, що ми маємо якесь практичне бачення ситуації і швидко погодилась надати нам дозвіл.
Здається, що ця просвітницька бесіда була корисною не тільки для нас. Адже після нового року ще двоє дітей перейшли на домашнє навчання, і, як кажуть їхні батьки, в їхньому випадку директорка школи вже була цілком готова і сама пояснювала їм, які документи слід підготувати та як виглядає весь процес. Тож якщо з’ясується, що ваші діти – перші хоумскулери у своїй школі, може саме вам належить почесна місія проторувати шлях і полегшити хоумскулінг для ваших наступників!
Як виглядало наше навчання та іспити?
Напевно, немає сенсу розповідати детально про те, як виглядав наш домашній навчальний процес, оскільки тут немає універсальних рецептів. В залежності від настанов та можливостей дитини й батьків хоумскулінг може бути дуже різним. Ми користувались шкільними підручниками час від часу, але пропускали те, що видавалось нулем, занадто простим чи недоречним, натомість робили багато додаткових завдань.
Важливо те, що протягом року ніхто не вимагав від нас ні звітів, ні проміжних атестацій. Єдиною перевіркою якості нашого домашнього навчання стали ті самі іспити наприкінці академічного року. Перед травневими святами ми сконтактувалися з вчителями сина і уточнили, які саме іспити в нього будуть, а в середині травня вже отримали розклад. У Юри в різні дні на початку червня були іспити з полоністики та математики (обидва письмові), і в один день – з інформатики та англійської (англійська усна та письмова, інформатика – кілька завдань за комп’ютером). Разом з ним писали письмові роботи ще троє дітей з першого і другого класу (ті, що зважилися на домашнє навчання через кілька місяців після нас).
За словами сина, іспити були “дуже легкі”, син їх склав добре (виконав усі завдання швидко і без жодної помилки, в річній характеристиці вказано, що його результати “celujące”, тобто “відмінні”). Несподівано приємно було після завершення отримати листи від наших вчителів – вони хвалили сина і дякували нам, батькам, за те, що ми “так гарно працювали з сином і винятково добре підготували його до іспитів”.
Насправді ми не робили нічого особливого, але почути добре слово завжди приємно, це дає відчуття, що в школі на нас дивляться не як на “неприємних диваків”, а як на людей, чий спосіб навчання вартий уваги і поваги.
***
Плюси та мінуси хоумскулінгу – це окрема тема, обговорення якої завжди буде дуже суб’єктивним. Ми загалом задоволені нашим досвідом і з високою ймовірністю продовжимо вчитись вдома наступного шкільного року (який ось уже настає), хоча наше ставлення до школи було і залишається цілком позитивним. Головне – це знати, що домашнє навчання в Польщі цілком доступне і в разі необхідності чи просто бажання завжди можна спробувати піти цим шляхом.
Ганна Поляк
Титульне фото: ілюстрація, freepik