У суспільстві існує думка, що побиття — це єдина форма домашнього насильства. Натомість на його економічний чи психологічний вимір, зазвичай, не звертають уваги. Говоримо з Олександрою Елізою Зброєю — юристкою краківського відділення Центру прав жінок.
Експертка розповідає про типи домашнього насильства та протидію ним, а також про те, коли українки можуть розраховувати на юридичну допомогу в Польщі.
Які групи жінок найчастіше звертаються за юридичною допомогою до Центру прав жінок?
Найчастіше до мене приходять жінки, які хочуть розлучитися зі своїми чоловіками. Іноді причиною цього є фізичне, економічне чи психологічне насильство. Проте бувають ситуації, коли жінка потребує допомоги та не знає, до кого звернутися та де отримати юридичну підтримку.
Як можна записатися на зустріч?
Записатися можна через секретаріат. Люди, які потребують правової допомоги, телефонують на загальний номером ЦПЖ, і з ними проводиться початкова бесіда для виявлення проблеми.
Часто жінки відвідують тут психолога і починають розуміти, що їхній партнер насильник і вони хотіли б від нього піти. Тоді їх вже скеровують до юристів.
Чи обмежена кількість таких зустрічей?
Вони проводяться за необхідністю. Часто необхідна лише разова юридична консультація. Однак деякі жінки потребують, щоб ми повністю вели їхню справу у судах.
З якими основними проблемами жінки звертаються до ЦПЖ?
З різними. Буває, що жінки мають призначені аліменти, але колишні партнери їх не платять. Часом чоловіки подають необґрунтовані заяви про зменшення аліментів, що позбавляє дитину умов для життя та розвитку.
Деякі ситуації стосуються заборони контакту з дитиною. Наприклад, коли жінка з дитиною тікає від чоловіка насильника, а потім прагне обмежити контакт з батьком.
Бувають також випадки обмеження або позбавлення батьківських прав, якщо немає контакту з чоловіками, але вони надалі мають батьківські права. Отож, їхня згода потрібна при вирішенні звичайних питань, таких як: лікування дитини чи її запис до школи.
Частина справ стосується виселення чоловіків, які, попри розлучення, продовжують жити з колишньою дружиною та поводяться щодо неї жорстоко.
Варто зазначити, що до нас звертаються не лише жінки, що живуть у шлюбі, але й ті, що перебувають у неформальних стосунках.
Як припинити такі токсичні стосунки?
Якщо жінка живе з насильником та немає, куди йти, вона може вимагати у суді його примусового виселення із квартири. Розгляд справи може тривати понад 3 місяці. Однак це реальна допомога, адже якщо суд розгляне заяву жінки на її користь, то чоловік має покинути дім, незалежно від того, чи була це його квартира, чи вони двоє її орендували. Жертва насильства не мусить тікати й шукати інше місце.
Однак партнер знає, де живе ця людина…
Ми маємо безпечний притулок. Якщо людина хоче швидко покинути дім, то може ним скористатися.
Чи звертаються до вас іноземки? З якими питаннями?
Так. У частини з них є польське громадянство. Бувають випадки, коли іноземки виходили заміж за поляків, але пізніше хочуть розійтися. Вони звертаються до нас, щоб врегулювати питання, пов’язані з розлученням та опікою над спільними дітьми.
Під час пандемії звертались пари з України, які хотіли розлучитися. Вони не могли повернутися на батьківщину для вирішення формальних питань, тому прагнули зробити це в Польщі. На жаль, ми не змогли їм допомогти, адже якщо шлюб укладено в Україні між її громадянами, розлучення має відбуватися там.
Іноземки також часто хочуть дізнатися, як отримувати виплати на дитину у польських центрах соціальної допомоги.
Чи жінки іноземки, котрі є у шлюбі з поляком, мають такі самі права щодо захисту від насильства?
Так. Якщо у Польщі щодо когось відбувається насильство, місцеві органи влади мають відреагувати.
Крім того, ми маємо угоду між Польщею та Україною щодо цивільних і кримінальних справ, з якої випливає, що деякі питання, що стосуються дітей, можуть бути вирішені в Польщі. Наприклад, питання аліментів можна врегулювати тут, якщо дитина проживає в Польщі. Однак у такому випадку, важливо звертати увагу на те, яке дитина має громадянство.
Чи достатньо інформації та організацій в Польщі, коли йдеться про домашнє насильство?
Надалі на психологічне та економічне насильство звертають мало уваги. Звісно, організації проводять різноманітні інформаційні кампанії, але нам поки не вдалося донести суспільству, що не лише з фізичним насильством варто боротися.
Жінку може постійно спустошувати психологічне насилля. Партнер може весь час її ображати, змушувати виправдовуватися, ізольовувати від друзів, принижувати її тощо.
Натомість економічне насилля часто відбувається у сім’ях, де працює лише чоловік, а робота, яку дружина виконує вдома, не цінується. У таких випадках чоловік часто контролює витрати жінки, а вона може боятися купити щось собі чи дитині, бо знає, що це може спровокувати сварку. Це також призводить до залежності від партнера. Жінка боїться, що якщо піде, то залишиться ні з чим, адже не зможе знайти роботи після кількох років відсутності на ринку праці.
Чи люди, які приходять сюди, свідомі своїх прав?
По-різному. Деякі черпають юридичні знання з Інтернету, які не завжди правдиві. Через це вони мають хибні погляди на те, як працює закон у Польщі. Наприклад, жінки не знають, що в Польщі вони можуть подати до суду заяву про те, що розлучення відбулося не з їхньої вини. Це надзвичайно важливо. По-перше, тоді жінка має внутрішнє відчуття, що вона не винна у розлученні. По-друге, вона отримує можливість вимагати аліменти на своє утримання.
Чому жінки живуть в насильницьких стосунках?
Найбільше жінки, які йдуть від насильника, бояться, що він забере він у них дитину. На мою думку, це основна причина, чому жінки вирішують продовжувати такі стосунки.
До цього додається страх та відчуття, що їхній насильник всемогутній, а вони занадто слабкі, щоб бути вільними від нього, що вони нібито з якихось причин заслуговують на те, що з ними відбувається. Якщо до нас звертаються такі жінки, їм допомагають психологи, що працюють у ЦПК.
Дізнатися більше про діяльність Центру прав жінок можна у нашому попередньому матеріалі.
Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.
Фото міста та українців у Кракові – на нашому Instagram-акаунті за посиланням.
Текст:Христя Гарбіч
Фото: Лідія Кожевнікова
