Після початку повномасштабної війни мільйони українців шукали прихистку у Польщі – країні, яка відкрила для них свої кордони та ринки праці. Однак з часом у суспільстві все частіше звучить питання: чи залишаться українці тут назавжди, чи все ж повернуться на батьківщину?
Про те, скільки українців працює у Польщі, який відсоток планує повернення додому, що пропонує нове Міністерство повернення українців, та чи справді українців будуть примусово повертати на Батьківщину – розповідає UaInKrakow.pl.
Маніпуляція на темі примусового повернення біженців в Україну
У медіапросторі з’являються різні припущення: від страхів, що українці «не хочуть повертатися», до спекуляцій про їхнє «масове повернення під примусом». При цьому офіційні дані та коментарі урядовців малюють іншу картину — про підтримку добровільного повернення та допомогу тим, хто справді хоче знову будувати життя в Україні.
У лютому було зафіксовано приклад маніпуляції довкола теми повернення українських біженців, про це повідомили UAinKrakow.pl у моніторингу маніпуляцій та фейків, що розповсюджувались серед українців.
У телеграм-каналі «Червона рута», який подає себе як ресурс для українців у Польщі, з’явився російськомовний допис про те, що «понад 70% українців, які виїхали за кордон, ймовірно, не повернуться додому».
У публікації посилаються на слова президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, який вважає, що повернуться лише ті українці, які не змогли адаптуватися за кордоном: не вивчили мову, не підвищили кваліфікацію або не закріпилися на новому місці.
Однак офіційна позиція уряду відрізняється. Міністр національної єдності Олексій Чернишов в інтерв’ю «BBC News Україна» заявив, що за умови розвитку і стабілізації ситуації в Україні можуть повернутися близько 70% біженців. За його словами, спочатку — 30% одразу після настання безпечних умов, а згодом ще 40%, тобто загалом близько 70%.
Скільки насправді українців працює у Польщі та скільки планують повертатись
Польща стала головним центром прийому українських біженців у Європі. Згідно з даними ZUS, станом на 2024 рік, офіційно в Польщі працюють понад 1,17 мільйона іноземців, з яких 779 тисяч — громадяни України. Про це повідомляють Gi Group Poland у звіті «Zatrudnianie cudzoziemców w Polsce. Wyzwania i szanse», опублікований у грудні 2024 року. Це свідчить про значне зростання кількості працівників з України порівняно з попередніми роками.
Однак дані свідчать про те, що далеко не всі з них планують залишитися в Польщі чи в інших країнах Європи назавжди.
Згідно з даними у дослідженні Центру економічної стратегії, на кінець листопада 2024 року близько 4,2 млн українців отримали статус тимчасового захисту в країнах Європи. З них 18% мешкають у Польщі. У дослідженні біженців розділили на 4 групи: «патріотичні» (28% від усіх біженців), «квазітрудові мігранти» (25%), «класичні біженці» (22%) та «люди з зони бойових дій» (26%).
Це дослідження показує, що бажання повернутися в Україну суттєво різниться залежно від групи біженців. Найбільше прагнуть повернутись висловлюють «патріотичні біженці» – люди, які зберегли міцні зв’язки з Україною і мають мінімальні контакти з країною перебування. Серед них 86% планують повернення додому.
Інша ситуація з групою «квазітрудових мігрантів» – це люди, які виїхали переважно з економічних, а не з безпекових причин. Лише 13,5% з них висловлюють намір повернутися в Україну. Це свідчить про те, що більшість із них знайшли за кордоном кращі можливості для життя й роботи.
«Класичні біженці», до яких переважно належать жінки з дітьми, що покинули Україну у перші місяці війни, також демонструють невисоке бажання повернутися: лише 23% із них планують це зробити. Багато хто з цієї групи інтегрувався у нові спільноти, а ті, хто мав намір повернутися, вже зробили це раніше.
Особливу увагу привертає ситуація з біженцями із зони бойових дій. Попри втрачені домівки і пережиті травми — 43% представників цієї групи все ж таки планують повернення в Україну.
Отже, готовність українських біженців повернутися на батьківщину тісно пов’язана з їхнім досвідом, мотивами виїзду та рівнем інтеграції за кордоном. Найбільше прагнення повернутися демонструють ті, хто зберігає сильний емоційний і культурний зв’язок із Україною. Натомість для тих, хто емігрував переважно з економічних міркувань або вже встиг адаптуватися у новому середовищі, повернення стає менш ймовірним.
Саме тому ініціативи Міністерства національної єдності спрямовані не лише на фізичне повернення українців додому, а й на збереження емоційного зв’язку з батьківщиною для тих, хто тимчасово залишився за кордоном. Створення умов для добровільного повернення, підтримка у працевлаштуванні та реінтеграції, інформаційна робота через центри допомоги — усе це має допомогти українцям ухвалити рішення про повернення тоді, коли вони почуватимуться готовими будувати майбутнє в Україні. Водночас важливо зберігати контакт із діаспорою за кордоном як із важливою частиною української спільноти
Що пропонує Міністерство національної єдності
В Україні нещодавно було створено нову інституцію — Міністерство національної єдності України, яке займається поверненням українців з-за кордону, підтримкою внутрішньо переміщених осіб та зміцненням єдності суспільства в умовах війни.
У медіа цей орган часто називають «Міністерством повернення українців», оскільки саме повернення громадян – є його одним з ключових пріоритетів, хоча офіційна назва структури — Міністерство національної єдності України.
Очолює міністерство Олексій Чернишов. За словами пана Олексія, в інтерв’ю для Укрінформу, йдеться не про насильницьке повернення біженців, а про створення умов для їхнього добровільного повернення після встановлення безпечних та гідних умов життя.
Ключовою ініціативою Міністерства є створення центрів повернення у Польщі, Німеччині та Чехії, які надаватимуть консультаційну, юридичну та інформаційну допомогу українцям за кордоном. Також орган допомагає з працевлаштуванням та пошуком житла для тих, хто повертається на батьківщину і планує фінансування програм реінтеграції.
Крім того Олексій Чернишов зазначив, що Міністерство працює над інформаційними кампаніями, аби донести до українців за кордоном: Україна їх чекає, готує можливості для розвитку та допомагатиме на кожному етапі повернення.
Тож, попри поширення маніпуляцій у медіа, офіційна політика України спрямована на добровільне повернення та створення перспектив для тих, хто прагне знову жити в Україні.
Отже, повернення українців додому залишається чутливою і складною темою. У медіапросторі продовжують з’являтися маніпуляції та однобічні трактування, які можуть викривляти реальну картину. Натомість офіційна позиція України полягає у підтримці та створенні умов для добровільного повернення, а не у будь-якому примусі. Майбутнє повернення українців залежить від того, наскільки успішно вдасться відновити безпеку, економіку й довіру в Україні. Головне завдання сьогодні – працювати на те, щоб у кожного українця з’явилася реальна перспектива повернення додому за власним бажанням.
Текст написаний в рамках проєкту «Протидія поширенню неправдивих та маніпулятивних наративів серед українських біженців у Польщі». Проєкт співфінансується з коштів Польсько — Американського Фонду Свободи в рамках програми «Підтримуємо Україну», яку виконує Фонд «Освіта для демократії».
Текст: Елеонора Швець