Чому українським біженцям може бути важко адаптуватися в Польщі попри схожість культур – спеціалістка з психології міграцій

Чому українським біженцям може бути важко адаптуватися в Польщі попри схожість культур – спеціалістка з психології міграцій  Bizhenci X UAinKrakow.pl

Фонд WiseEuropa у співпраці з командою польських дослідників підготував звіт “Gościnna Polska 2022+. Як розумно підтримати Польщу і поляків у допомозі людям, що рятуються від війни в Україні”. Науковці проаналізували проблеми, які доводиться розв’язувати українським біженцям та виклики, з якими зіштовхуються громадяни Польщі. Також вчені висунули пропозиції, що може зробити польська влада, аби полегшити та пришвидшити адаптацію українців, які вимушено залишили батьківщину. 

UAinKrakow.pl поспілкувався з однією з авторок звіту, психологинею та релігієзнавицею, професоркою Ягеллонського університету в Кракові та Суспільно-гуманітарного університету SWPS у Варшаві, спеціалісткою з психології міграції Галіною Ґжималою-Мощинською (на фото).

Чому українським біженцям може бути важко адаптуватися в Польщі попри схожість культур – спеціалістка з психології міграцій Grzymala Moshchynska UAinKrakow.pl

Найбільше українських біженців прибули саме до Польщі. Чому в пошуках тимчасового захисту вони обрали цю країну?

Ще перед вибухом війни в Україні у 2014 році у нас працювали багато українців. Коли відбулася анексія Криму, кількість мігрантів знову зросла. Згодом до цих людей приєдналися їхні родичі. 

Ті біженці, які поїхали далі – приміром, до Німеччини чи Іспанії – також їхали за тими зв’язками, які створили економічні мігранти. Але оскільки цих зв’язків було більше в Польщі, то пропорційно й більше воєнних переселенців прибули до нас. 

Вплив також мала географічна близькість. Я вже 25 років займаюся проблематикою міграції та біженців і можу впевнено сказати, що при всіх збройних конфліктах діє залізне правило: люди втікають найближче до того місця, де в них не стріляють. Туди, де б вони перебували близько до дому, але водночас у безпеці. Тож те, що всі біженці з Африки хочуть приїхати до Європи лише один з міфів, у який досі вірить багато європейців.    

За інформацією Польського економічного інституту, від початку вторгнення рф в Україну польський уряд видав на потреби українських біженців майже 15,9 млрд злотих, а пересічні громадяни 10 млрд. Допомогу сусідам надали 70% населення Польщі. Що мотивує людей та організації допомагати?

Українців, які прибували до Польщі, державні ЗМІ не позиціювали як загрозу для поляків. Не було мови ненависті. А заходи, такі як надання номеру PESEL чи можливість безплатного проїзду в громадському транспорті або потягах, були сигналами з боку держави, що вона приязно ставиться до українських біженців. Втім, найбільше допомоги надійшло саме від позаурядових організацій та простих людей (переважно з великих міст) там, куди прибували воєнні переселенці. 

Згідно з прогнозом Міністерства освіти й науки Польщі, з початком нового навчального року польським школам доведеться прийняти 400 тисяч українських учнів. Додаймо до них ще 200 тисяч дітей з України, які сіли за парти під кінець попереднього шкільного року. Який вплив це матиме на польську систему шкільної освіти?

Нам потрібно активніше залучати вчителів з України, які перебувають зараз тут, у Польщі. З моїх розмов із польськими вчителями я зрозуміла, що наявність українських дітей в польських класах не є проблемою. У багатьох випадках кількість учнів можна збільшити на 2-3, і при цьому ніхто не відчуватиме дискомфорту. Тим паче, що частина дітей продовжить навчання онлайн в українській системі освіти. Відтак, польські школи це не обтяжить. 

Проблема полягає в тому, що вчителю складно порозумітися з дитиною: вчитель не володіє українською мовою, учень польською. Тому найважливіше, щоб літні канікули не минули даремно, а дитина мала можливість записатися на мовні курси й опановувати польську, починаючи з основ.  

Ніхто краще за школи не інтегрує біженців у суспільство. Сьогодні, на мою думку, існує велика потреба у розширенні профілю підготовки польських вчителів, але також і в створенні структур, які дозволять польській системі освіти “поглинути” вчителів з України. Вони можуть стати міжкультурними асистентами, посередниками між польською школою, українськими дітьми та їхніми батьками. Переконана: якби ми це впровадили, багато непорозумінь вдалося б уникнути. 

Маємо іншу серйозну проблему, про яку варто говорити – це нестача місць у дитячих садочках. Зрозуміло, що мами не підуть працювати, допоки їхніми дітьми хтось не почне опікуватися. Є варіант, як можна її розв’язати створювати дитячі клуби, коли одна мама, яка має трьох дітей і не планує працювати, може за винагороду в себе вдома доглядати ще за 4-5 дітьми. Це успішно працює, зокрема, в Німеччині, де сусідка, яка не працює, доглядає за дітьми своїх сусідів.

Уже близько 40% воєнних переселенців офіційно працевлаштувалися в Польщі. Які можуть бути подальші прогнози щодо ринку праці?

Польський ринок праці дуже “зголоднів” за новими працівниками. Рівень безробіття в Польщі один із найнижчих у ЄС, тож працівник з України має високі шанси знайти тут роботу. Важливо, щоб українці знали, де можуть її шукати, і щоб до них як до працівників польські роботодавці ставилися з повагою.   

Коли в Україні припиняться бойові дії, до жінок і дітей в Польщі приєднаються їхні чоловіки – це зрозуміло. Мене непокоїть інше – серед цих чоловіків буде багато солдатів з фронту, і багато з них потребуватимуть серйозної психологічної підтримки, бо це будуть люди, які пережили жахливий, травматичний досвід. 

Більшість із нас мислить дуже просто: ось тут була війна, а ось її вже немає. Проте зняти військову форму і сісти в крісло водія автобуса це так не працює. Війна має довготривалі наслідки. Чи впорається з цим наша служба здоров’я? До Польщі приїхали багато жінок-психологів з України, але їх ні до чого не залучають, хоча серед біженців є багато осіб, які нагально потребують психотерапевтичної опіки. 

Польський уряд планує створювати стимули для українців, аби ті з великих міст переїжджали в провінцію. Чи на вашу думку такі заходи будуть ефективними?

Країни Західної Європи вже мали досвід, коли намагалися розселити біженців на тих територіях, де в них були демографічні проблеми. Мені добре знайома ситуація в Норвегії й скажу, що це абсолютна поразка (у Норвегії біженців розселяють по комунах, і часом це дуже віддалені північні регіони з малою густотою населення. ред.). Якщо люди не знайдуть можливості для заробітку, якщо не матимуть можливості контактувати з іншими українцями, то функціонувати в такому суспільстві не зможуть. 

Звичайно, місце в школі для дитини це важливо, але щоб біженці хотіли жити чи то в маленьких містечках, чи в селах, потрібно, щоб там були робочі місця. І потрібно враховувати, що життя в провінції може вимагати від людини якихось додаткових вмінь. Наприклад, наявності водійських прав, щоб з маленької місцевості, де є дім, можна було доїхати до більшої, де є робота. Тільки якщо ми допоможемо цим людям, то зможемо розраховувати, що вони там залишаться. Але всі кроки потрібно робити разом з біженцями. Це дозволить створити довірливі стосунки та здобути користь від цього для обох сторін. 

Існує думка, що якщо в нас схожі культури, то українці швидко, а головне самостійно адаптуються в Польщі. Але ця думка хибна, бо культурна близькість це пов’язка на очі, яка не дозволяє нам бачити можливі ризики.

Читайте також: Як Міжнародний центр культури в Кракові зберігає ідентичність сусідніх країн

Розповідаємо першими новини для українців у Кракові підписуйтесь на телеграм UAinKrakow.

Читайте більше новин, вподобавши сторінку UAinKrakow.pl у соцмережі Facebook.

Фоторепортажі та корисні інфографіки на нашому Instagram-акаунті.

Спілкувалася: Наталя Глей

Титульне фото: Unsplash

Оцініть пост

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка 5 / 5. Підрахунок голосів: 1

Голосів поки немає! Будьте першим, хто оцінить цю публікацію.

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Читайте також
Найбільш читані пости
Підпишіться на нас