Видання «Багато культур, спільне місто» має підзаголовок — «Дискусії про роль культури в інтеграції нових мешканок та мешканців Кракова». Це важливе уточнення для того, аби осягнути, наскільки актуальним для Кракова стало питання різноманіття за останні кілька років. І справа не лише у приїзді українських біженців через російське повномасштабне вторгнення, хоча вони й становлять більшість іноземців, що мешкають у Кракові. Виявляється, це питання набагато ширше.
У книжці зібранні інтерв’ю з людьми, які пропонують поглянути на Краків як на простір взаємодії різних культур. Вона ставить важливі питання про інтеграцію іноземців у міський простір, збагачення громади через мультикультурність і виклики, які виникають на цьому шляху. Книжка складається з розповідей абсолютно різних спікерів, кожен із яких представляє унікальний досвід і перспективу. Респонденти розглядають питання мови, культурної ідентичності, релігії, мистецтва та суспільного життя, формуючи багатовимірну картину сучасного Кракова.
Кому її варто читати? Книжка стане у пригоді тим, хто займається інтеграцією іноземців, працює у культурних центрах чи державних установах. Також вона стане чудовим провідником для тих, хто приїхав у місто, хоче щось створювати, але не має ідей чи спільноти. У цьому виданні, в розмовах спікерів є багато актуальних пропозицій, які ви можете втілювати в життя у своїх громадах.
Спікери — різні голоси, спільна ціль
У центрі книги — голоси шести людей, які по-різному переживають і розуміють мультикультурність Кракова. Усіх їх повʼязує те, що вони приїхали у Польщу з інших країн. Усі вони колись були чужими, проте змогли інтегруватися у життя міста, стати його частиною. Вустами респондентів промовляють різні країни й континенти — Україна, Канада, Бразилія, Сирія і Боснія.
Галина Чуба, дослідниця зі Львова та викладачка Ягеллонського університету, розповідає про те, як культурні виміри впливають на нашу поведінку і як важливо поважати чужу культуру й усвідомити, що немає єдиної правильної системи традицій. Усі ми різні, але рівні й наші досвіди також. Вона каже:
«Ми ставимося до певних речей за звичкою, тому що ми так робимо, тому що так прийнято у нас, і навіть не замислюємося над тим, що в іншому місці може бути інакше. І тільки коли стикаєшся з іншою культурою, бачиш, що не скрізь так само і не все очевидно. Це, на мою думку, і є мультикультуралізм: усвідомлення та прийняття того, що може бути інакше».
Карлос Панек, бразилець із польсько-єврейським корінням, ділиться досвідом переїзду до Польщі з іншого континенту та іншої культурної парадигми й надихає творити спільний культурний простір у місті, в якому ви мешкаєте.
Адам Ваджі Абдель Фаттах, імам і представник польсько-палестинської родини, пояснює культурні й релігійні аспекти ісламу та говорить про важливість освіти у подоланні стереотипів. Він народився у Лодзі, а зараз він голова мусульманської громади у Кракові, духовний керівник, який керує молитвою в мечеті. У Кракові проживає зараз від 6 000 до 10 000 мусульман. Адаму йдеться найперше про те, що іслам асоціюють лише з арабським світом, але це не так. У Польщі, наприклад, є польські татари, які також сповідують іслам. Багато поляків переходить в іслам свідомо, але це не означає, що ці люди перетворюються на терористів. Адам доводить, що релігія залишається системою етичних координат і настанов.
Серед інших спікерів: Валерія Благоєвич — студентка боснійського походження, яка говорить про труднощі, з якими стикаються іноземні студенти в Кракові, роль неформальних культурних кіл і переосмислює воєнний досвід своєї країни.
Вассім Ібрагім, сирійський музикант і викладач, підкреслює значення мистецтва в побудові зв’язків між людьми. Говорить про мистецтво як про універсальний інструмент, для якого не існує кордонів.
І нарешті, Кароліна Черська-Шоу, дослідниця міграційної політики, аналізує мультикультурність у Польщі, пропонує ідеї для різних установ і закладів, які будуть зміцнювати звʼязок між мешканцями Кракова.
Усі ці імена, культури і досвіди формують сучасне обличчя Кракова. Як влучно підкреслила Кароліна Черська-Шоу: «деякі великі міста Польщі навіть до 20% складаються з представників різних культур» і це цілком нормальне явище у сучасному світі.
Кароліна також пояснила, що дослідник транснаціоналізму та міграції Стівен Вертовець використовує для позначення урбаністичної ситуації поняття superdiversity — тобто суперрізноманіття. Вона обʼєднує етнічну приналежність, культуру, релігію, вік, гендерну ідентичність. Тобто працівникам сфери культури і громадських організацій варто звертати увагу не лише на походження людини, а й інші критерії, завдяки яким її можна долучити до екосистеми міста.
Мова — це ключ до інтеграції
Одним із центральних аспектів інтеграції є мова. Спікери наголошують, що важливо зберігати свою рідну мову, але також необхідно вивчати мову країни, куди ти переїжджаєш. Як зауважує Карлос Панек:
«Давайте йти до діалогу, визнаючи власну цінність і цінуючи інших. Аби не впасти в культурний імперіалізм, — і додає: Але вчити мову — це поважати країну».
Мовний бар’єр стає значним викликом для новоприбулих, однак його подолання відкриває двері до нових можливостей, соціальних зв’язків і взаєморозуміння. Простіше його подолати дітям, а не батькам — це відомий факт. Загалом інтегрувати дітей у життя міста через садочки чи школи простіше, ніж дорослих на роботі.
Проте респонденти наголошують, що мова — яку зазвичай називають першою ознакою різноманіття — не єдиний компонент інтеграції. Є речі, які здатні більше обʼєднувати людей. Наприклад, спільні інтереси або релігія. Спікери сходяться на тому, що лише у комплексі можна досягти позитивних результатів.
Культура як міст
Культура — головний інструмент для створення зв’язків між людьми. Вассім Ібрагім наголошує: «Через культуру можемо досягти миру та кращої атмосфери. Культура будує мости між людьми». Це підтверджує, що культура має унікальну здатність долати кордони, стереотипи й упередження.
Так звані культурні мости створюються через музику, живопис, літературу, спільні заходи, танці, кіно і навіть повсякденні звички. Карлос Панек підкреслює, що гастрономія — ще один важливий елемент, здатний зближувати людей: «Кухня — це щось визначальне».
Спільні кулінарні події, обмін рецептами чи прості спроби ділитися стравами різних культур стають першим кроком до взаєморозуміння. Вони дозволяють людям не лише знайомитися з новими смаками, але й занурюватися у глибше розуміння традицій, емоцій і цінностей іншої культури. Спікери сходяться на думці, що влаштувати пікнік і запросити туди громаду буде набагато корисніше і продуктивніше, ніж нудні лекції або питання-відповіді з членами громади.
Культура охоплює все: від звичаїв і традицій до сучасних форм самовираження. Це середовище, у якому кожен може знайти щось спільне з іншими й водночас зберегти свою унікальність. Саме таким бачать Краків сьогодення і майбутнього спікери.
Простори для взаємодії
Книжка також підкреслює важливість створення і реорганізацію, покращення фізичних просторів для зустрічей і взаємодії мешканців. Кароліна Черська-Шоу назвала чотири основні простори, які мають приваблювати людей і спонукати їх до творчості. Це бібліотеки, будинки культури, спортивні майданчики. А також сусідські ініціативи — мережі підтримки, місця, що фактично об’єднують місцеву громаду.
Особливу роль відіграють також спортивні заходи — це метафоричний спільний простір для багатьох людей. Йдеться про ініціативи на кшталт місцевих турнірів із крикету. Вони, виявляється, дуже популярні у середовищі емігрантів з Індії й залучають цих мешканців до спільної діяльності громади.
Книжка «Багато культур, спільне місто» — це не лише історії про життя в багатокультурному Кракові, а й посібник із розуміння того, як інтеграція може стати джерелом розвитку міста і його мешканців.
Спікери пропонують бачення, в якому культура, мова та спільна діяльність стає основою для побудови гармонійного суспільства. Вона корисна і професіоналам культури, і мешканцям міста
Про видавця
Книга «Багато культур, спільне місто» була видана Малопольським інститутом культури. Публікацію можна завантажити на сайті інституції. Книга доступна польською та українською мовами.
Видання книги було зреалізовано у рамках програмного напрямку установи «Малопольща багатьох культур», метою якого є промувати діалогу між представниками різних народів, які живуть у регіоні. Детальніше про діяльність інституції у галузі багатокультурності можна прочитати за посиланням.
Текст створено завдяки партнерській співпраці Малопольського інституту культури у Кракові та Фонду “Інститут Польща-Україна” у рамках проєкту “Małopolska wielu kultur”
Текст: Олена Лисенко