Після пригод у Цешині та ремонту автомобіля, нам щоб дістатись до хорватського міста Рієка (Rijeka) зосталось подолати за день близько 850 кілометрів проїхавши через Чехію, Австрію, Словенію ну і саму Хорватію.
Їхали ми переважно швидкісними автострадами, і тільки в Словенії вирішили поїхати сільськими дорогами оминувши платні дороги. І не пожалкували, словенські села виявились дуже мальовничі і вигляд з вікна завжди був цікавий.
Хорвацький кордон – це щось особливе, оскільки Хорватія хоч і є членом ЄС, але до Шенгенської зони поки не входить (вступ планується у 2018 році), то формально і присутній кордон з перевіркою документів. Хоча так на правду толку з нього мало.
Під’їхавши до пункту перевірки документів, паспорти у нас зібрав дивний митник з великим фінгалом під оком і реально перевіривши тільки один з чотирьох паспортів, почав лупити печатки де бачив. Особисто мені він просто хаотично відкривши середину паспорта поставив печатку де попало по центрі сторінки, і то нічого, що перед тією сторінко було ще багато пустих сторінок. Але це пів біди, моєму товаришу, який був в нас за водія, митник взагалі поставив печатку на першій сторінці паспорта там де особливі відмітки. Потім ми довго сміялись, що його одружили на Хорватії.
Ще така цікавинка, що коли ми вже виїжджали з Хорватії, то контролю на кордоні взагалі не було і печаток про те, що ми виїхали нікому не ставили. Тому формально я себе все ще відчуваю у Хорватії).
Дорога до Рієки зайняла приблизна 11 годин, а Хорватія здивувала величезною кількістю тунелів, багато з яких є доволі довгими по декілька кілометрів.
Нарешті доїхавши пізно у вечері, сили залишились тільки на вечерю та милуванням нічними видами Рієки з вікна хостелу.
Вид у день виявився абсолютно не гіршим.
А з ранку відразу пішли гуляти містом.
Рієка побудована на пагорбах, які спускаються вниз до моря, де знаходяться причали для яхт та човнів.
З центру міста на пагорб можна виїхати автобусом, піти звичайними дорогами, або вийти сходами. Ми пішли сходами.
Ну і з вершини вид, знову ж таки, неймовірний.
На пагорбах окрім будинків є ще костел та фортеця.
Я вже раніше писав, що Хорватія – країна тунелів, це щось неймовірне, вони тут знаходяться просто один над другим.
Після прогулянки можна і покупатись в морі. Так на справді, то Рієка це морський порт, і їхати сюди на тиждень спеціально, щоб купатись в морі, то не варто. Пляжі тут не великі та не надто облаштовані, та і туристична інфраструктура не дуже розвинута, тому для цільового відпочину на морі краще обрати інше хорватське місто.
Але так, як ми тут були не довго, і просто хотіли скупатись в морі, то було нормально.
Перше, що здивувало мене на пляжі – це велика кількість собак, які плавали поряд з людьми.
Спочатку це було трохи дивно, але покупавшись трохи, ми все ж побачили, що все правильно, і ми просто купаємось на пляжі для собак.)))
Але не далеко був нормальний людський пляж і перемістившись туди, можна було продовжити плавати.
Гуляючи місто натрапив на таку картину і просто не міг це не сфотографувати, як на мене дуже гармонічно виглядає.
Накупавшись в морі та трішки загорівши, я як завжди згорів, ми вирушили далі.
Більше публікацій Богдана Хмельницького тут