Краківський літературний клуб «Po-sąsiedzku» запросив поціновувачів високого слова на зустріч із поетом, прозаїком та перекладачем Андрієм Любкою. Отож, 27 червня близько п’ятдесяти людей прийшли, щоб послухати уривки із творів автора, поспілкуватися з ним, та, звісно, придбати книги з автографом.
Андрій Любка – один із найбільш відомих українських авторів сучасності. Він отримав кілька літературних нагород, серед них — «Дебют» та премію ім. Шевельова. Двічі був стипендіатом програми міністра культури Польщі «Gaude Polonia». Поет був учасником численних літературних фестивалів в усьому світі. Тексти Андрія Любки перекладені польською, німецькою, англійською, португальською, російською, китайською, турецькою та іншими мовами. Крім художніх творів, Андрій пише фейлетони та колонки, в котрих йдеться про питання історичної пам’яті, освітлює прозаїк і тему польсько-українських стосунків.
Сірий дощовий день не налаштовував на позитивний лад, а тим більше на те, щоб іти кудись без зайвої потреби. Проте така літературна подія як зустріч із Андрієм Любкою, змусила багатьох відкласти буденні справи й поринути в цілком інший, яскравий світ творчості.
Приємне і хвилююче очікування перервала поява самого поета. Він зайшов впевненою ходою, привітався, і своєю творчою енергетикою одразу налаштував публіку на мажорний лад. Модерувала вечір Ірина Вікирчак, яка, власне, й створила літературний клуб «Po-sąsiedzku», та вже не вперше запрошує письменників та поетів на такі зустрічі до Кракова. Модератор представила гостя і ось почалася магія слова.
Андрій охоче розповів про те, як він вперше приїхав до Кракова, ділився спогадами про місто та людей. Мова йшлася й про роман «Карбід», який видається також і польською мовою. Тема цього роману – контрабанда, євроінтеграція та деякі особливості українського менталітету. Треба сказати, що твір був номінований та вийшов у фінал найпрестижнішої Літературної премії Східної Європи «Angelus» серед семи інших книг, перекладених на польську мову. (прим.ред)
Автор зазначив, що він захоплюється темою мультикультурності, його цікавлять особливості перетину кордонів між країнами. Трактує це тим, що він зростав у містечку Виноградів на Закарпатті, а поряд з цим містом розміщені кордони з Румунією та Угорщиною, а також зі Словаччиною. Отож, саме мультикультурні відносини він спостерігав протягом усього життя.
Свої спогади з країн прозаїк вмістив в збірку мікропрози «Саудаде». Автор зазначає, що збірка для нього – це ніби калейдоскоп подій. Цікаво, що деякі твори Андрій писав за принципом центрифуги й асоціативності.
Письменнику дуже імпонує тема Балкан. Під час вечору Андрій ділився своїми спогадами з мандрівок про Балкани, розповідав про своє захоплення рибалкою, подорожами машиною. Поділився місцями, де любить заряджатися енергетикою на самоті. Розповів й про те, де саме його можна зустріти, приміром, на Закарпатті. Андрій згадав ужгородський ринок, на якому йому подобається вести small-talk з бабцями і купувати овочі на лечо, яке сам вправно готує. Куховарить поет найчастіше під якусь приємну музику.
До речі, саме класична музика надихає автора під час написання творів. На запитання типу «Що Вас надихає?», письменник іронічно зачитав твір, в якому вміщені банальні питання читачів. Ніби між іншим, прозаїк поділився своїми думками про літературу:
«Поезія – зрадлива коханка. Коли ти зраджуєш їй з прозою – вона прощається із тобою».
І насамкінець автор зачитав вірш, від якого, мабуть, кожна дівчина чи жінка ностальгуватиме і відчуватиме на собі оте «Саудаде» (емоційний стан, котрий описується як суміш світлої туги, ностальгії по втрачених днях, смутку по нездійсненному і відчуття тлінності щастя, прим. ред.) – «Жінко прекрасна, хліб мій насущний». Приємний голос та емоційність цитування власної прози та віршів не залишили байдужими публіку, і гості заходу подарували автору шквальні аплодисменти.
Після зустрічі з поетом можна було купити книжки, які розлетілися, як краківські обважанки. Була можливість також і підписати книги у автора.
Вечір лишив по собі яскраву суміш різних поетично-прозаїчних вражень, кольорову палітру яких хотілося вплести у сірість нічного Кракова, намалювати оцю ніжно-мрійливу і водночас експресивну картину. Ех, шкода, що я не художник, проте хоча б словом передала весь смак цього літературного дійства.
Анна Шпилевська
Фото: Олександра Запольська