Shopping Cart
Блог редактора: Про нелегальну роботу українців у Чехії та гори robota

Блог редактора: Про нелегальну роботу українців у Чехії та гори

Зміст

За ці кілька років я постійно мріяла піти в гори, а Роман – ходив. І кожної зустрічі розповідав про нові підкорені вершини. Минулого року це був Кавказ. Та цього разу розповідь Романа була про заробітки в Чехії.

Роман приїхав до мене в гості з Праги. Ми познайомилися кілька років тому на “Бандерштаті”. Відтоді ми час від часу бачимося, розповідаємо один одному новини, Роман грає на гітарі, я йому підспівую.

За ці кілька років я постійно мріяла піти в гори, а Роман – ходив. І кожної зустрічі розповідав про нові підкорені вершини. Минулого року це був Кавказ. Та цього разу розповідь Романа була про заробітки в Чехії.

Коли тільки вийшли з приміщення вокзалу, він зауважує: «О, тут так чисто. І бички не валяються біля урн. В Чехії не так. Мабуть, 9 із 10 чехів навіть якщо стоятимуть за два метри від урни, то кинуть бичок собі під ноги. Може, це через те, що вони в себе вдома…» Поляки ніби теж в себе вдома – вголос думаю – але не смітять зазвичай.

А Роман далі розповідає історію. Коли їдемо в транспорті – про те, як забував купити квиток і знайомі попереджали про контролерів у метро. Коли готую нам каву – про те,  скільки коштувала віза. Зауважує, що робоча віза для “непрошарених” коштуватиме 150-200 доларів. Але він запитав у людини, яка “відповідала за візи”, чи є робота. Вявилося, коли влаштуватися туди на роботу, а не просто “замовляти документи” – виходить дешевше. За візу – не липову – хлопець заплатив лише збір, який працедавець має віддати державі.

Працював багато. Останній місяць – без перерви 30 днів. По 12 а то й більше годин. Оплата погодинна, тому чим більше годин – тим краще. Роман збирає на квартиру. Поставив собі за мету до 25 років купити власне житло в Україні. Зараз йому – 23.

За кожну годину своєї праці на складі він отримував 100 чеських крон (приблизно 16 злотих). Розповідає, що ціна залежить від посередника, який влаштовує на завод. «З кожної нашої години вона брала собі гроші. Бо тут не працюють за таку ціну. Так само ніхто нам не доплачував за перевищення кількості робочих днів і нічні години. Бувало, я працював 20 годин і за кожну отримував 100 крон. Все так дивно, що, мені здається, вона наші документи взагалі нікуди не подавала. Інакше державні установи точно звернули б на це увагу.

Про посередницю говорить: «Що обіцяла – те і заплатила. Але не зовсім по-людськи до робітників ставилася».

Питаю: «А чому ж ви погоджувалися так працювати? Ну, якщо знали, що вона ваші гроші забирає?»

Роман пояснює: «Якщо ти маєш візу на три місяці – то тільки через посередника роботу і знайдеш. Це ті, хто має карти тимчасового чи постійного перебування, можуть собі довше шукати роботу і отримувати потім понаднормові. А тут – приїжджаєш на кілька місяців, щоби заробити».

Далі додає, що їх варіант – не найстрашніший. Бо там є на складах люди, які візи робочої не мають і взагалі нелегально працюють. Приїхали по біометриці.

«І не страшно їм?» – питаю.

«Страшно, – каже Роман. –  За таке може бути депортація до 10-ти років. Але вони все одно приїжджають і працюють. А як має бути перевірка – то на склад дзвонять і ті всі люди йдуть додому – ніби там нікого немає. Але я так не хочу. Краще візу зроблю».

Якщо отримає візу – найближчими місяцями Роман поїде знову, щоби дозбирувати гроші на квартиру. Та перед тим – підкорювати нові гірські вершині на Кавказі.

Переїжджати в Чехію не хоче, але гроші там на житло, на його думку, легше заробити. «Єдиний варіант – якщо замовник з-за кордону вирішить проводити проект в Україні. Тоді я зароблю вдома те ж саме і не доведеться їхати». Роман мав цікаву роботу: опрацьовує дані через програму Lidar. Зараз з цією програмою в Україні не так вже й багато людей вміє працювати.

Вийшовши з трамваю, прямуємо в центр міста. В парку на лавці сидить бездомний з порваними кросівками. Роман каже: «Тут люди ошатніше одягаються. Бо в Празі, здається, перше, що попало під руки – те і одягають. Ходять в порваних кросівках – як ось цей чоловік (киває в сторону безхатька) – носять із собою брудні рюкзаки і так далі.

Коли йдемо Шевською і роздивляємося будинки, Роман зауважує, що на місці цих кафе на чеській вулиці всюди були б паби з пивом. Пиво, до речі, в Чехії коштує дешевше, ніж мінеральна вода.

Краків Роману сподобався більше за Прагу. «Тут якось… спокійніше», – каже Роман.

Вихідні завершувалися і я провела Романа на автобус. Дорогою додому я думала про те, що мені би дуже хотілося, щоби той замовник таки вирішив робити свій проект в Україні. І щоби Роман заробив на свою квартиру, працюючи на тій роботі, яка йому подобається.

А ще думала про те, що цього літа я таки точно піду в гори.

Ольга Менько

Фото: Freepik

 

Оцініть це

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наші партнери:

Fundacja Instytut Polska-Ukraina

Klub Ukraiński w Krakowie - Fundacja Zustricz

The Jewish Community Centre of Krakow

Salam Lab, Laboratorium Pokoju.

Szlachetna Paczka -Pomoc potrzebującym - ubogim, dzieciom, seniorom, chorym i niepełnosprawnym.

NIĆ. Kawiarnio-księgarnia.