Про “Арт-Пікнік” Слави Фролової у Кракові та Незалежність

By on 27 Серпня 2018 0

Відзначати День Державного Прапора чи День Незалежності України – треба. Але можна це робити в різний спосіб. Можна – ніби захищаючись, відмежовуючись і цим самим створюючи стіну. А можна – відкрито показувати зовсім іншу Україну. Так, як це зробили на “Арт-Пікніку”. Із сучасними вишиванками, крутими майстер-класами і українською музикою.

Цей текст – не констатація факту, бо коротко і стримано про те, що відбувалося 24 серпня, у День Незалежності у Кракові, ми розповіли ще в п’ятницю. Це швидше суб’єктивні замальовки. Моменти, які з першого міжнародного “Арт-Пікніка” Слави Фролової запам’яталися найбільше.

Запам’яталася дівчинка з Португалії. Вона підійшла до мене і попросила український прапор. Сказала, що дуже любить Україну і дуже щаслива, що потрапила на головну площу (де і відбувався “Арт-Пікнік”) саме в цей час. А ще додала, що обожнює україські мотиви. Вона посміхнулася і пішла до сцени насолоджуватися. А усмішка залишилася і на моєму обличчі  теж.

Запам’яталися щасливі українці, для яких це свято було можливістю відчути єдність. Я чомусь була переконана, що значна частина гостей прийде вже після 17:00, коли завершать свої роботи. Але від початку практично всі місця біля сцени були зайняті, адже охочих слухати, пізнавати і відчувати Україну було багато.

Ці люди ХОТІЛИ щодня споглядати картини, на яких зображена Україна.

Запам’яталася виставка робіт Всеураїнського конкурсу дитячого малюнка. Якими ж талановити мають бути ці діти, щоби через кожні 15-20 хвилин до організаторів підходити і поляки, і українці питаючи, чи можна придбати роботи фіналістів конкурсу!  Ці люди ХОТІЛИ щодня споглядати картини, на яких зображена Україна. Така, якою її бачать найменші меншканці, адже тема конкурсу – “Якщо б моя країна була твариною”. Мабуть, дитяча віра і відкритість – це ще один спосіб показати зовсім інакшу Україну світу.

Запам’яталися майтер-класи від Національного Музею Історії України, на яких дорослі з цікавісттю, а діти з захопленням карбували монети, вчилися старовинного розпису та інших речей, які тепер у них асоціюватимуться з Україною.

Це був момент, коли полька з гордістю говорила, що дружина її сина – теж українка.

Запам’ятався показ сучасних вишиванок. І те, як люди ставали в чергу, щоби сфотографуватися з дівчатами в українському вбранні. Це був момент, коли полька з гордістю говорила, що дружина її сина – теж українка. Коли традиційні мотиви одягу асоціювалися не з шароварщиною, а з визнанням і крутістю.

Запам’яталася акція в підтримку Олега Сенцова. Бо писали побажання Олегу різними мовами. І поляки, і українці – всі разом чекають моменту, коли його нарешті звільнять.

Запам’ятався маленький шестирічний хлопчик, який разом із нянею пік тістечка, щоби продавати їх на ярмарку “Крута дитяча толока”. Бо частина грошей, які він заробив, мають бути переслані дітям, батьки яких загинули захищаючи Україну на Сході.

Я переконана, що не боятися говорити про свою національність – треба. І відзначати День Державного Прапора чи День Незалежності України – треба. Але можна це робити в різний спосіб. Можна – ніби захищаючись, відмежовуючись і цим самим створюючи стіну. А можна – відкрито показувати зовсім іншу Україну. Так, як це зробили на “Арт-Пікніку”. Із творчістю, крутими майстер-класами і музикою – не тільки фольклорною, але і сучасною та драйвовою.

Світлина від Katrin Makukhina.

Світлина від Katrin Makukhina.Світлина від Katrin Makukhina.

Світлина від Katrin Makukhina.

Світлина від Katrin Makukhina.Світлина від Katrin Makukhina.

 

Світлина від Katrin Makukhina.

Світлина від Katrin Makukhina.

Світлина від Katrin Makukhina.

Світлина від Katrin Makukhina.

Світлина від Katrin Makukhina.

Світлина від Katrin Makukhina.

Світлина від Katrin Makukhina.

Ольга Менько

Фото: Катерина Фуріна та Денис Астахов

Титульне фото: Grzegorz Finowski

 

 

 

Коментарі