Миші з’їли короля, а русалка – стала музою міста. Ви знаєте ці польські легенди?

Зміст

Миші з'їли короля, а русалка - стала музою міста. Ви знаєте ці польські легенди? lehendy polshchi

Польща здавна славилася своїми легендами. Найцікавішими та найвідомішими UainKrakow сьогодні поділиться із вами.

Легенда про Вавельського дракона

Грізний вавельський дракон, який жив у печері під Вавельським пагорбом, кілька століть поспіль тероризував жителів міста князя Крака. Нещасні піддані повинні були жертвувати ненажерливому чудовиську худобу, а за деякими переказами, дракон любив пожирати незайманих дівчат. Як не намагалися побороти дракона лицарі, проте ні один із них не зміг отримати над ним перемогу. Вельможа втомився вислуховувати нарікання свого люду, і одного дня оголосив: тому, хто вб’є дракона, він обіцяє віддати за жінку свою дочку та ще й пів царства на додачу. Отож, щастю Крака не було меж, бо знайшовся сміливець – чоботяр Скуба.
Він обіцяв побороти це страшне чудовисько. Чоботяр попросив у князя зовсім небагато: всього лиш одного барана. Здивований, Крак вирішив дочекатися, яким чином сміливець буде діяти далі. Чоботяр вбив барана, здер із нього шкіру, наповнив її смолою та сіркою, і додав чотири кілочки, щоб вона більше нагадувала рогату худобу.
Перед сходом сонця помічник сміливця тихенько підійшов до входу в печеру і залишив приманку для дракона, а сам заховався під великим каменем.
Вогненний ненажера одразу помітив смаколик, тому, не вагаючись, проковтнув його. Аж раптом жителі міста почули дикий рев! Вогонь із смоли та сірки почав обпалювати дракону нутрощі. Тоді він швидко підбіг до Вісли і почав пити, але пожежа всередині нього ніяк не могла затихнути. Дракон все пив та й пив, аж доки не надувся та тріснув.
Всі піддані разом із князем Краком були безмежно щасливі, а чоботяр Скуба отримав свою довгоочікувану нагороду. Нині про його перемогу над чудовиськом нагадує скульптура, яка стоїть над рікою біля підніжжя Вісли.

Легенда про короля Попеля

Багато століть біля місцевості Голла височіло величне місто-фортеця. Ним володів польський король, якого звали Попіль. Вельможа був відомий своїм жахливим, просто-таки нестерпним характером. Всі піддані знали, наскільки він був жорстоким, жадібним та підлим. А найбільшим страхом Попеля було те, що рідні можуть якимось чином відібрати у нього владу.
Проте навіть найжорстокіші люди мають здатність любити. Попіль був закоханий у свою красуню-дружину, гордовиту і не менш підлу німку Герду, яка допомагала йому вигадувати для людей жахливі кари. Окрім усього, король вірив у передбачення, тому часто звертався до свого оракула й таким чином дізнавався про недалеке майбутнє. Цього разу пророк попередив вельможу, що той помре від нашестя мишей.
Попіль неабияк здивувався і не повірив старому. Та не будемо забігати наперед, краще розповімо вам про те, що у короля були помічники – рада старійшин, які допомагали йому у прийнятті важливих рішень. Герда страшенно не любила старців, а тому вигадала план, як зосередити владу у руках однієї людини та вбити мудреців. Вона наказала влаштувати величезний бенкет і покликала на нього старійшин. Вела себе на диво приємно і стримано, чому дивувалися всі присутні. Королівська родина пригощала мудреців холодним пивом, дичиною та медом. А коли старійшини трішки захмеліли, Герда вигнала усіх слуг та сама принесла гостям бочку меду, по дорозі наповнивши її отрутою. Старійшини випивали отруту і помирали в страшних муках, а один із мудреців навіть прокляв увесь королівський рід.
Герда допомогла чоловікові пов’язати тіла і вночі, поки ніхто не бачив, кинути їх у річку. Наступного дня рідні запитували, куди поділися старці, та король тільки руками розводив: мовляв, вчора була велика буря і мудреці могли загинути в дорозі. Деякі піддані знали, що король говорить неправду, проте боялися про це розповідати. Аж раптом місто оточили миші, вони прийшли зі сторони озера. Із кожної розрубаної навпіл миші почали з’являтися нові гризуни. Попіль разом із дружиною почали хутко збиратися, щоб втекти від тієї напасті. Вони вибралися на найвищу вежу, проте миші наздогнали їх та за мить з’їли. І ось від короля залишилася лише корона. Саме таким чином справедливість у місті була відновлена.

Легенда про Сиренку

Якщо ви були у Варшаві або плануєте там побувати, то маєте знати легенду про Варшавську Сиренку, яка передається від покоління до покоління.
Отож, легенда розповідає, що у Балтійському морі жили дві русаки. І одного дня вони захотіли дослідити навколишній світ та порозпливалися у різні боки. Перша русалка попливла у бік Копенгагена, а друга вирішила податися у сторону Варшави. Сиренка – Варшавська Русалка мала прекрасний голос, і своїм співом заворожила жителів ближніх містечок. Рибалки часто милувалися манерою співу магічної істоти. Та знайшовся чоловік, який схопив бідну русалку та полонив її. Місцевий люд дивом зміг звільнити свою музу, а русалка, щаслива і врятована від полону, пообіцяла захищати місто від ворожих нападів. Саме з того часу мешканці Варшави зображають на своєму гербі жінку-воїна, жінку-рибу з мечем та щитом. Ще зовсім нещодавно на столичній Ринковій площі можна було помітити пам’ятник Русалці, створений із бронзи. Тепер Варшавську Сиренку можна побачити в Історичному музеї міста, де вона надихає своєю величчю та красою усіх відвідувачів.
Ми розповіли лише кілька легенд. Але їх існує ще так багато! Читайте наш портал і слідкуйте за дописами, адже ми приготували нову порцію цікавих польських легенд та неймовірних історій!
 
Анна Шпилевська
Головне фото: pixaby.com

Оцініть пост

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка 4.3 / 5. Підрахунок голосів: 4

Голосів поки немає! Будьте першим, хто оцінить цю публікацію.

Поділитися публікацією

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
Email

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Читайте також
Найбільш читані пости
Підпишіться на нас