До нас під’їхав на велосипеді старший сивий дідусь. Мав в руках табличку, написану українською мовою, де запрошував до одного із закладів дивитися футбол. Звернувся до нас українською: “Не знаєте, куди піти? То ідемо дивитися футбол!”
Сьогодні я хотіла розповісти про українку Тетяну, яка приїхала із чоловіком до Кракова кілька років тому і з того часу реалізувала чимало проектів для іноземців. Але вчора сталася подія, про яку я не можу не розповісти. Тому “героєм” моєї сьогоднішньої розповіді буде інший українець.
Я не знаю його імені, яка його історія та чому він переїхав до Кракова. Тому просто розповім про нашу коротку вчорашню розмову.
Подруга зі знайомими приїхала до Кракова, вони організували собі міні-подорож Європою і сьогодні вилітають до Італії. Вчора, коли ми гуляли Краковом, то зупинилися на одній із вулиць в центрі міста, обговорюючи, куди піти вечеряти.
До нас під’їхав на велосипеді старший сивий дідусь. Мав у руках табличку, написану українською мовою, де запрошував до одного із закладів дивитися футбол. Звернувся до нас гарною українською, без акценту: “Не знаєте, куди піти? То ідемо дивитися футбол!”
На секунду я впала в ступор. Потім кажу: “Ви запрошуєте нас дивитися футбол? Який відбувається в країні, яка є окупантом? Вибачте, але я не хочу з вами говорити”.
Вже в спину почула: “Ой, як гарно! Гарно тебе мама навчила розмовляти зі старшими!”
А тим часом в Росії Олег Сенцов продовжує безстрокове голодування з вимогою звільнити українських політв’язнів, яке почав ще 14 травня. А на Сході – триває війна.
Ольга Менько
Зображення: Андрій Єрмоленко